Український Сократ - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь

Український Сократ

 

 

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя.
Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись…

Григорій Сковорода

«Історію країни пишуть люди», – чуємо тоді, коли відзначають надзвичайну подію або згадують людей, які були безпосередньо причетні до неї. Цими досягненнями пишаються і, як безцінну реліквію, передають із покоління в покоління.

Нам, українцям, є чим пишатися. Завдяки подіям і людям, що були їх учасниками, про нас знають у всьому світі: Нестор-літописець, князь Святослав, княгиня Ольга, Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Богдан Хмельницький, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Іван Франко, Леся Українка. Михайло Грушевський, Ліна Костенко, Василь Стус і багато інших. Вони – як зорі на небі – були дороговказом до майбутнього.

3 грудня 1722 р. у нічному небі України над Полтавщиною з’явилася нова зірка – у цей час в селі Чорнухи в сім’ї малоземельного козака Сави Сковороди народився хлопчик. Авжеж, усі батьки бажають щасливої долі своїй дитині, тож, обираючи ім’я, із самого початку ніби програмують її життя. Хлопчика назвали на честь святого Григорія. Складно сьогодні сказати, на честь саме якого Григорія – Печерського, Чудотворця чи Просвітителя... У козацькій сім’ї з великою повагою ставилися до Святого Писання, добре розуміли, що святими називали тих, хто своїми добрими вчинками заслуговував на особливе ставлення і вшанування. Тож батьки, аби син був мудрим і працьовитим, назвали його Григорієм.

А що українці – нація древня і свою духовну культуру почала творити задовго до християнського періоду, хлопчик дізнається пізніше від дяка-скрипаля – той навчить малого Гриця писати, читати, грати на сопілці. До того ж хлопчик був від природи надзвичайно обдарованим. Легко склавши вступні іспити, він почав навчання у Києво-Могилянській академії, заснованій у 1659 році одним із найосвіченіших людей того часу – Петром Могилою – вченим, дипломатом, духовником, добре знаним далеко за межами держави. До слова, з цього навчального закладу вийшло багато відомих людей, які відіграли значну роль в освітньому та професійному житті країни. Його випускниками, зокрема, були Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботько, невипадково Києво-Могилянську академію, в якій навчався один із найкращих її студентів – Григорій Сковорода, називали «колискою культурного життя України».

Відомо також, що багато талановитих слухачів Києво-Могилянської академії у ті часи запрошувалося на службу до Росії. Отже, визнаючи здібності і чудовий від природи бас, у 1742 році Григорія Сковороду запросили до петербургської придворної капели. Та Григорію вже тоді було не до душі прислужувати імператриці, і пізніше він так пояснить свою відмову залишатися при дворі: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

1750 рік для Григорія Сковороди був доволі вдалим: у складі російської місії він виїхав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словенією, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт, у багатьох західноєвропейських університетах слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці та, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн. Цей час для Григорія був чи не найкращим для усвідомлення себе філософом. Порівнюючи свої погляди з поглядами відомих західноєвропейських мислителів, Г. Сковорода глибоко переймається просвітницьким духом, про що він скаже: «Бути щасливим – це значить пізнати, знайти себе». І він шукав!..

У 1753 році Григорій Сковорода повернувся в Україну і почав викладати поетику в Переяславському колегіумі. Незабаром через доноси на нього мусив залишити навчальний заклад – напевно, те, про що він говорив і як викладав, не влаштовувало керівництво колегіуму, відданого царському уряду. Саме в цей момент у його біографії виникає «біла пляма», і ми можемо лише здогадуватись, як жилося тоді вже досить відомому Григорію Сковороді. Чому так сталося, що не знайшлося належного місця для застосування його численним талантам і глибоким знанням? Безумовно, це свідчить про суцільну цензуру – скрізь і в усьому. А Григорію Сковороді не було властиво коритися, прислуговувати і йти проти своїх переконань.

З 1754 по 1759 рр. Г. Сковорода жив на Переяславщині, працював домашнім вчителем у поміщика Степана Томари. Він багато писав, і користь від його творів, безперечно, була великою тоді і залишається значною до сьогодні. Особливість творів Сковороди полягає у тому, що в ліричних поезіях він – філософ, а у філософських працях – лірик. До прикладу, ліричний герой збірки «Сад божествених пісень» у пошуках правди, добра і щастя, як, власне, і сам автор, – великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людей і кожної людини з природою.

Знаю, що смерть – як коса замашна.

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар,

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь.

Лев Толстой якось, знайомлячись із творчістю Г. Сковороди, сказав: «Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я недавно ще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні й твори».

Тож Г. Сковорода жив у просвітницький час і за свою відданість науці заслуговує на те, аби його називали великим просвітителем. Про це у своїх творах скажуть В. Чередниченко («Молодість Г. Сковороди»), І. Іллєнко («Основ'янська повість»), І. Пільгук («Григорій Сковорода»), а також майстри слова: Б.І. Олійник, І.Ф. Драч, С. Тельнюк, Л. Костенко, В. Корж, П. Бондарчук та інші. Постать Г. Сковороди постійно знаходилась у колі суспільної уваги.

Інтерес до його постаті не згас і сьогодні. Багато дослідників, відтворюючи образ поета, філософа, мислителя, все ж припускаються неоднозначних характеристик щодо його натури. Дехто з літературознавців вважає, що за браком бібліографічних даних у портреті
Г. Сковороди нерідко використовувався художньо-ліричний образ. І це, у свою чергу, спричинило наявність неповноти оцінки його особистості. Постійне наголошення на його скромності, згадки про стоптані постоли, запилюжену свитку, торбу і ціпок подорожнього заступили «риси інтелігентності, силу характеру, артистизм всебічно обдарованого мислителя і митця».

Дійсно, Григорій Сковорода залишив нам надзвичайно дорогоцінну спадщину. Його твори відкривають неосяжно великий світ людини, яка не просто допомагає нам відшукати відповідь на питання, що нас непокоять, а й сама перед нами ставить безліч запитань: чому?.. як?.. за що?.. для чого?...

І зовсім таємничо, містично і драматично виглядає фінал його життя: відмовившись від усіх чинів і посад, Григорій Сковорода свідомо обирає для себе мандрівне життя. І це правда, ходив філософ завжди і скрізь у звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки, у полотняній торбині нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки. У 71 рік поет-мислитель пройшов пішки триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів, а повернувшись, зупинився в селі Іванівці, де був веселий, балакучий, а згодом зайшов у сад і край дороги почав копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» – запитали здивовані друзі. – «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Помер філософ 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. Останніми словами поета-байкаря був вислів: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Спадщина, яку залишив по собі Григорій Сковорода, є дорогоцінним надбанням української національної і світової культури.

Про що ми маємо говорити зараз, коли згадуємо Григорія Сковороду? Про його твори, які він написав, про час, в якому він жив, про те, що відчував і що бачив? Страждав він чи радів від того, що його народ був у ярмі? Чи, може, когось цікавить його приватне життя?.. Все залежитиме від того, під яким кутом ми подивимось на цю загадкову постать. Був час, коли про нього взагалі заборонялося говорити. А зараз нам потрібен Г. Сковорода таким, яким він був насправді. Безумовно, є багато того, про що ми ніколи не дізнаємось. Але одне правда: він був справжньою людиною, щирою і відкритою. Людиною, яка прагла донести до нас правду життя. Ні, не марною була його праця!

Пройшли століття, і народ український, виборюючи у важкій і складній боротьбі свою волю і право на щасливу долю, все ж таки зміг скинути з себе принизливе колоніальне ярмо. Споконвічне прагнення українців завдяки зоряному дороговказу, в якому сяє зірочка Григорія Сковороди, здійснилося. Тепер ми вільні. Маємо власну державу. Та інколи здається – затупилася козацька шабля, з’їдає її іржа… Цікаво, що б сказав з цього приводу сам Г. Сковорода, адже в історії України йог постать є прикладом непохитності переконанням.

3 грудня 2017 року виповнилось 295 років від дня народження великого патріота України, всесвітньо відомого вченого, філософа Григорія Савича Сковороди. Скільки уваги приділили цього року його постаті в нашій країні, нам невідомо. Але промайне непомітно ще п’ять років, і, ми сподіваємось, світова спільнота гучно святкуватиме 300-річний ювілей від дня народження нашої національної святині. Напевно, що за наказом вищого керівництва держави цей рік назвуть роком Григорія Сковороди.

Отже ми, члени громадської організації «Центр творчих ініціатив «Єдність», пропонуємо вже зараз розпочати підготовку до цієї надзвичайно важливої події.

За відсутності в місті культурно-просвітницького центру «Український дім», який би міг взяти на себе методологічну і методичну підготовку проведення свята, ми пропонуємо громадськості міста об’єднатись і створити товариство «Українське Приазов’я».

Для цього, ми вважаємо, потрібно провести громадські слухання і на підставі наданих пропозицій розробити на п’ять років стратегічний план культурно-просвітницького розвитку м. Маріуполя.

Членами товариства можуть стати всі, хто не байдужий до відродження української культури, мови та народних традицій у Маріуполі і прилеглих районах – Нікольському, Мангуському, Бойківському, а згодом і Новоазовському.

Нам приємно визнати, що вже на першому етапі обговорення ідеї створення товариства її підтримують і готові до співпраці відомі і авторитетні громадяни і фахівці нашого міста. Це завідувач кафедри української історії МДУ професор В.М. Романцов, завідувач кафедри української мови і слов’янської філології ПДТУ к. ф. н. Т.В. Голі-Оглу, декан факультету права і соціального управління ДонДУУ
к. д. н. Д.Л. Тарасенко, отаман спілки козаків Донбасу «Вільність» Війська Запорізького А.В. Безручко, директор КУ «ЦБС для дітей» Ю.С. Василенко, директор бібліотеки ім. Короленка В.О. Лісогор, директор ЗОШ № 65 Б.А. Хомусяк та багато інших.

Сподіваємось, спільним зусиллям нам вдасться досягти поставленої мети. Адже в цьому був упевнений Г. Сковорода: «Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує».

 

 

06.12.2017 | Анатолій Бутенко, голова громадської організації «Центр творчих ініціатив «Єдність»


Другие новости ПР № 137 от 06.12.2017

  • Социально-экономическое положение Донецкой области в январе-октябре 2017 ... 06.12.2017     Официальное сообщение о социально-экономическом положении региона содержит данные по Донецкой области (без учета части зоны проведения антитеррористической операции) о промышленном и сельскохозяйственном производстве, строительной деятельно...
  • Український Сократ 06.12.2017     Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись… Григорій Сковорода «Історію країни пишуть люди», – чуємо тоді, коли відзначають надзвичайну подію або згадують людей, які були безпосередньо при...
  • Еще раз о конфликте вокруг дороги у Мелекино 06.12.2017     О конфликтной ситуации вокруг строительства объездного участка дороги Мариуполь - Урзуф в районе Мелекино «ПР» рассказывал 22 ноября в материале под рубрикой «Читатель ставит проблему». Сама же история длится с 2013 года. В частности, в ре...
  • Подиумы Юлии Джимы 06.12.2017     Олимпийский сезон начался восемью гонками в шведском Эстерсунде. Женская спринтерская гонка на 7,5 километров с двумя огневыми рубежами принесла медаль для женской сборной Украины. Как и в индивидуальной гонке, бронзовую награду спринта зав...
  • В придачу к подписке – пылесос! 06.12.2017   По многочисленным просьбам читателей «Приазовский рабочий» возвратил на главпочтамт беспроигрышную лотерею. В минувшую пятницу на главпочтамте состоялся новый розыгрыш. И на этот раз удача улыбнулась нашей постоянной подписчице Лидии Анатол...
  • Фотографии, которые делают погоду «на нулях» 06.12.2017     Выставка фронтовых фотографий фотожурналиста Алины Комаровой из Мариуполя открылась в пресс-центре Национального союза журналистов Украины. В экспозиции – снимки, сделанные на протяжении 2016-2017 годов в Широкино и других населенных пункта...
  • 6 декабря – День Вооруженных Сил Украины 06.12.2017     Вітання міського голови з Днем Збройних Сил України Від усього серця вітаю військових діючої армії, ветеранів служби та солдат запасу з Днем Збройних Сил України! Це свято ми відзначаємо вже чверть сторіччя. Професія військового в усі час...
  • Колонка новостей 06.12.2017 В Украине В бюджете-2018 заложен рост минимальной зарплаты Об этом в эфире ICTV 4 декабря заявил Премьер-министр Украины Владимир Гройсман: в 2018 году предусмотрен рост минимальной зарплаты населения, а уровень средней заработной платы в стран...
  • В состав поездов «Киев - Мариуполь» добавлено 59 обновленных вагонов 06.12.2017     Между Киевом и Мариуполем будет курсировать современный и комфортный пассажирский поезд. Об этом сообщил на своей странице в социальных сетях народный депутат Украины Олег Ляшко. По сообщению администрации мариупольского вагонного депо, 10...
  • Профессор ПГТУ Владимир Кравченко награжден Почетной грамотой Верховной Р... 06.12.2017   Профессор Приазовского государственного технического университета Владимир Кравченко в числе академиков Украины был награжден «За особливі заслуги перед українським народом» Почетной грамотой Верховной Рады Украины.  Владимир Михайлович Кра...
Все новости 137 номера...
Подписка на газету online Вы можете выбрать издания, на которые хотите подписаться. ВНИМАНИЕ!
Подписка оформляется только для жителей Мариуполя и Донецкой области.

Архив газеты

Май 2018
ПнВтСрЧтПтСбВс
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

 

Обзор женской зимней одежды сезона 2017/2018

Где выгодно покупать одежду в интернете

Купить качественную плетеную мебель

Где купить дешевые стройматериалы?

Выбираем материал для платья