Про що мріяв Кобзар в очікуванні свободи? - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь

Про що мріяв Кобзар в очікуванні свободи?

 

Шевченківські дні, що відзначалися 8 та 9 березня, вже традиційно є очікуваним інформаційним приводом для засобів масової інформації. Тарас Григорович Шевченко – явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у культурі. Він – єдиний з історичних постатей українського народу, вшанований щорічними урочистостями з увічнення пам’яті на найвищому рівні.

9 березня виповнюється 204 роки зі дня народження символа Української держави - поета і прозаїка, художника і громадського діяча. Про життя і творчість Тараса Шевченка написано безліч книг і публікацій.

Здається, вже нема чого додати. Цього року «Джерело» пропонує звернутися до «Щоденника» («Журнала») - записів Тараса Григоровича Шевченка, які він робив протягом року після одержання звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Вони написані російською мовою - окремі дослідники пояснюють це тим, що це був не інтимний щоденник, а «журнал», що розраховувався на майбутню публікацію. Нижче подаються уривки з «Щоденника» (українською, у перекладі).

13 червня 1857 року. Сьогодні вже другий день, як я собі зшив і акуратно обрізав зшиток, щоб записувати, що зо мною та біля мене станеться. Тепер іде тілько девята година; ранок минув, як звичайно, без жодної визначної події…

Дістав я листа з Петербурґу з 2 травня — від Михайла Лазаревського з долученими 75 карбованцями. Він сповіщає мене, або краще — вітає зі свободою.

З нагоди цього дружнього й несподіваного привіту я розклав був свою подорож ось як: через Кизляр та Ставропіль поїхати до Катеринодару просто до Кухаренка. Надивившись досита на його благородне виразисте обличчя, я гадав проїхати через Крим, Харків, Полтаву, Київ до Мінського, Несвіжа та, нарешті, до села Рачкєвичі, і, обнявши свого друга й товариша неволі Бронислава Залєського, через Вильно проїхати до Петербурґу. Лист
М. Лазаревського з 2 травня змінив цей план. З листа цього я побачив, що мені, ніде не спиняючись, треба поспішити до Академії Мистецтв і облобизати руки й ноги графині Настасії Іванівни Толстої та її великодушного чоловіка графа Федора Петровича. Вони — єдині причинці мого визволення, їм і перший поклін.

15 червня 1857 року… Солдатам видавали платню. Мені теж видали. Я передав її своєму ще тверезому «дядьку» й велів йому пошити з підшивочного полотна торбу на дорогу. Потім зайшов до Мостовського, вислухав удруге історію (з деякими додатками) про майбутнього тестя й зятя, випив чарку горілки й вернувся на город. Обідав; після обіду, за добрим звичаєм предків, заснув годиночки зо дві, і тим скінчився 15-й день червня. Про вечір зовсім нічого написати.

16 червня 1857 року. Сьогодні неділя. Я ночував на городі. …Тепер, коли вже довідались про моє звільнення, найближчі мої начальники, фельдфебель і ротний командир, не звільняючи мене від муштри та караула, дозволили мені вільні від служби години проводити на городі, за що я їм сердечно вдячний.

17 червня 1857 року. Сьогодні в четвертій годині ранку прийшов я на город. Ранок був тихий, прекрасний. Вивільги та ластівки тільки зрідка порушували сонну й солодку ранішню тишу. Від деякого часу, відколи мені дозволено віддалятися самому, я надзвичайно полюбив самоту. Я й раніше не любив гучної діяльности або, краще сказати, гучного безділля. Але після десятилітнього життя в казармі самота мені видається справжнім раєм. А проте, не можу ні за що взятися. Ані найменшої охоти до праці. Сижу або лежу мовчки цілими годинами під своєю улюбленою вербою, і хочби на сміх щонебудь заворушилося в уяві.

18 червня 1857 року. Сьогодні я так само, як і вчора, прийшов рано на город. Довго лежав під вербою, слухав вивільги й нарешті заснув. Бачив у сні Межигорського Спаса, Дзвонкову криницю та потім — Видубецький монастир. А потім — Петербурґ і свою любу Академію. Від недавнього часу мені почали маритись у сні знайомі речі, що їх я давно не бачив. Чи скоро побачу я все це увіч?

19 червня 1857 року. За дитячих літ, оскільки я пам’ятаю, мене не цікавили солдати, як це звичайно буває з дітьми. Коли ж я почав доходити віку розуміння речей, то в мені зародилась непереможна антипатія до христолюбивого воїнства. …І треба ж було лукавій долі моїй так уразливо, злісно насміятися з мене, штовханувши мене в найсмердючішу гущу цього христолюбивого стану. …І до всього цього мені ще заборонено малювати. Відібрати найблагороднішу частину мого бідного існування!

…В незабутній день оголошення мені конфірмації я сказав собі, що з мене не зроблять солдата! Так і не зробили. Я не те що глибоко, навіть і поверхово не вивчився ані одної вправи з рушницею. І це підносить мою амбіцію. Дітвацтво й більш нічого.

26 червня 1857 року. «Надією живуть нікчемні голови», сказав покійний Ґете. І покійний мудрець сказав правду наполовину. Справді, нікчемний той розум, який вірить, що на вербі виростуть груші. Але ж чому не вірити мені, що я, хоч узимі, та неодмінно буду в Петербурзі? Побачу любі моєму серцю обличчя, побачу мою прекрасну Академію, Ермітаж, що його ще не бачив, почую чарівницю-оперу. О, як солодко, як невимовно солодко вірити в це прекрасне майбутнє!

Матеріальне своє існування я гадаю влаштувати ось як, — звичайно, за допомогою друзів моїх. Про малярство мені тепер нема що й думати. Це було б подібне до віри, що на вербі виростуть груші. Я й давніше не був навіть середнім малярем, а тепер — і поготів. Десять років без вправ можуть зробити і з великого віртуоза звичайнісінького корчемного балабайника. Отже, про малярство мені нема що й думати. Я ж думаю присвятити себе неподільно ґравюрі акватінта. Для цього я гадаю яко мога обмежити своє матеріальне існування і вперто зайнятися цим мистецтвом. А тим часом робити рисунки сепією з славних малярських творів, рисунки для майбутніх естампів. Для цього, я гадаю, досить буде двох років пильної праці. Потім виїду на дешевий хліб до моєї любої України та возьмуся за виконання естампів.

29 червня 1857 року. Пароплав із Ґурєва прибув сьогодні і не привіз мені анічогісінько, ані навіть листа. Листів зрештою я не чекаю, бо вірні друзі мої давно вже не уявляють собі мене в цій огидній конурі. О, мої щирі, мої вірні друзі! Якби ви знали, що зо мною роблять на прощання десятилітні кати мої, ви б не повірили, бо я сам ледве вірю в ці паскудства. Мені самому це здається продовженням десятилітнього огидного сну. На серці страшна нудьга, а я себе жартами потішаю. А все це робить зі мною вітрогонка надія. Не вішатись же, справді, через якогось п’яницю батька-
командира та достойного секретаря його!

14.03.2018 |


Другие новости ПР № 29 от 14.03.2018

  • Анонсы 14.03.2018   Высоцкий в ДК «Искра» – сорок пять лет спустя Мариупольцы любят творчество поэта, барда, артиста Владимира Высоцкого. Подтверждением этому являются два памятника, мемориальная доска и ежегодные концерты, посвященные Высоцкому. Нынешний год ос...
  • Зазнали втрат: від кулі снайпера загинув боєць полку «АЗОВ» друг Баррет 14.03.2018     В районі с. Водяне під час виконання бойового завдання загинув наш побратим друг Баррет. Луговський Юрій Анатолійович народився 5 червня 1994 року в місті Червоноград Львівської області. Юрій був активним учасником Революції гідності. Кол...
  • Чемпиону города по игре «Что? Где? Когда?» – призы от «Приазовского рабоч... 14.03.2018     В ДК «Молодежный» состоялся третий этап интеллектуальной игры «Что? Где? Когда?» в рамках синхронного чемпионата Лиги украинских клубов. То есть такая же игра в этот день состоялась еще в 23 городах Украины. В каждом из них определялся чемп...
  • Іспанський вітер в українській прозі 14.03.2018     Дослідники називають письменницю, актрису, мистецтвознавця Наталену Королеву найекзотичнішою постаттю в українській літературі. А чи знайомі ви з нею? Якщо ні, то 130 років від дня народження - чудовий привід дізнатися про її місце в літера...
  • В Мариуполе планируют создать отдельные учебные заведения третьей ступени 14.03.2018   Образовательная реформа, постепенно внедряемая в Украине, уже с нынешнего сентября приведет к серьезной трансформации учебных заведений общего среднего образования на территории Мариуполя. Об этом шла речь на встрече родительской общественно...
  • ПОДПИСКА НА «ПРИАЗОВСКИЙ РАБОЧИЙ» ПРОДОЛЖАЕТСЯ! 14.03.2018 Дорогие друзья! Подписка на «Приазовский рабочий» продолжается! Все, кто не успел вовремя оформить подписку на «ПР» на 2018 год, могут это сделать сейчас и получать газету с апреля. Подписка принимается с 1 по 20 марта во всех отделениях почтовой ...
  • Колонка новостей 14.03.2018 В Украине Порошенко предложил налоговую амнистию Украинцам нужно предоставить возможность завести деньги в Украину и законно инвестировать их в украинскую экономику. Об этом в понедельник заявил Президент Украины Петр Порошенко, сообщает «Интер...
  • Кабмин внес изменения в план формирования территорий громад Донецкой обла... 14.03.2018     Кабинет министров Украины распоряжением от 28 февраля 2018 г. № 130-р внес изменения в перспективный план формирования территорий громад Донецкой области. Изменения внесены в перечень состоятельных территориальных громад Донецкой области и...
  • «Реабилитация раненых детей» – уникальный для Украины проект 14.03.2018     В течение двух лет Гуманитарный штаб Рината Ахметова реализует проект «Реабилитация раненых детей», чтобы помочь ребятам, пострадавшим из-за войны в Донбассе. По данным ЮНИСЕФ, за время военных действий более двухсот детей получили ранения ...
  • Задержан телефонный мошенник 14.03.2018     Мужчина проработал для себя мошенническую схему: жалостно просил телефон у прохожих, рассказывая, что лежит в больнице и срочно нужно позвонить жене, чтобы та привезла лекарства. На линию «102» поступило сообщение от 37-летнего местного жи...
Все новости 29 номера...
Подписка на газету online Вы можете выбрать издания, на которые хотите подписаться. ВНИМАНИЕ!
Подписка оформляется только для жителей Мариуполя и Донецкой области.

Архив газеты

Май 2018
ПнВтСрЧтПтСбВс
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

 

Обзор женской зимней одежды сезона 2017/2018

Осуществляем сертификацию товаров

Коробочные решения для систем видеонаблюдения

Как открыть замок?

Где купить женскую одежду?