6 травня виповнилося 155 років зі дня народження українського композитора, піаніста, музичного критика Володимира Сокальського. Сучасники знали його під псевдонімом Дон Дієз. Його творча спадщина не дуже відома, але, безумовно, заслуговує уваги – і не лише музичні твори, а й музикознавчі нариси.

Володимир Сокальський народився 6 травня 1863 року у місті Гейдельберг (Німеччина) у родині українського економіста і статиста. Мабуть, батько мріяв, що син обере серйозну професію і стане юристом. Володимир закінчив юридичний факультет Харківського університету у 1885 році. Але юнак мріяв зовсім не про кар’єру, а про музику. Адже мав для цього творчі здібності і швидко довів це.

Здобувши музичну освіту у Харківському музичному училищі, він одразу почав працювати за фахом.

Перші творчі композиції були пов’язані з аранжуванням п’єс для драматичних вистав (у трупі М. Старицького). Виявив себе професійним викладачем-піаністом, диригентом. Працював концертмейстером у Харківському оперному театрі, брав участь у концертах як диригент власних творів. У 19 років Володимир почав співпрацювати з харківською газетою «Южный край», де публікував свої «Музыкальные заметки».

Сокальський – автор кількох симфонічних творів (симфонія «Драматична фантазія», «Східний марш», «Зліт соколів слов’янських»), дитячої опери «Ріпка» (1900), «Елегії» (для віолончелі з симфоніч­ним оркестром), музично-драматичної сцени на слова О. Толстого «Князь Рєпнін»; вокально-оркестрової п’єси «Пісня про ліс», багатьох фортепіанних (цикл мініатюр «Малоросійські ескізи», сюїта «На лугах» та ін.) та вокальних творів.

Одним із визначних його творів є симфонія соль мінор, в якій він продовжив кращі традиції українського симфонізму XIX ст.

Сокальському судилося прожити лише 56 років: він помер у 1919 році у Севастополі.