Місто вільних людей - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь

Місто вільних людей

Завтра ми відзначаємо шосту річницю визволення Маріуполя та знову згадуємо, як українські військові дали відсіч проросійським бойовикам

 

Східний форпост сьогодні – на перехресті війни та миру український Маріуполь живе насиченим життям,  активно змінюється та розвивається

Сонні вулиці прокидаються о п’ятій годині ранку від пострілів. Центр міста охоплює канонада. Люди вибігають на вулицю, на балкони, хтось вивішує синьо-жовті прапори. Розум охоплює страх, але його витісняє надія. Надія на те, що після декількох місяців хаосу та свавілля зникнуть ворожі триколори, підуть геть некликані гості, а місто біля моря нарешті стане вільним.

Саме таким запам’ятали 13 червня 2014 року маріупольці. Шість років тому українські військові захистили наше місто від проросійських терористів та бандформувань. До річниці Дня звільнення ми поспілкувалися з учасниками подій та містянами, аби знову згадати, як українське літо остаточно перемогло «русскую весну».


Силові акції та штурм будівель

Щасливому дню передували три важких місяці. Маріупольці з острахом згадують, як навесні 2014 року місто втратило спокій. Події розгорталися стрімко: перші проросійські мітинги почалися вже у березні, а за ними – силові акції та штурм міських будівель. Бойовики намагаються захопити військову частину внутрішніх військ МВС на проспекті Нахімова, влаштовують власний блокпост, підпалюють будівлі банків. «Нові лідери», яких раніше ніхто не знав, грабують магазини та банкомати, «народні мери» та їх прибічники захоплюють міську раду. А 9 травня, у День Перемоги, місто здригається від перестрілки, яку зчинили терористи групи «Мангуст» в управлінні міліції. Пролилася перша кров… Багато маріупольців запам’ятали, якою насправді важкою ціною було відбито напад диверсійної групи, яка проходила підготовку на базі терористичного батальйону «Восток» у Донецьку.

Набирає обертів інформаційна війна: російське телебачення з захопленням розказує про одвічне прагнення сходу України відділитися, про «притеснение русскоязычных» і міфічних бандерівців, яких ніхто не бачив, але вони от-от приїдуть.

На фото Алины Комаровой:  Символ єдності та свободи. На фото маріупольці святкують місяць з Дня звільнення – 13 липня 2014 року в місті розтягнули найбільший Державний прапор в Україні.


 

Проукраїнські активісти називають таку політику штучним розхитуванням, згадуючи опитування громадської думки, що проводилися в місті з 2002 року, – в Маріуполі ніколи не було сепаратистських настроїв. Будь-яка ідея сепаратизму повинна на чомусь базуватися, мати певне підґрунтя. У нас його немає. Аби довести людям зворотнє, країна-агресор готувала потужну спецоперацію, яка, на жаль, не залишилась безрезультатною.


Війна символік

Повернути до назви «Маріуполь» звичний епітет «український» – робота не однієї доби. І разом з військовими до неї стали волонтери, всі небайдужі маріупольці, які почали шукати один одного та чинити опір проросійським силам. Знайти однодумців було справжнім щастям! У місті розпочалася «війна символік» – триколори замальовували українськими прапорами, друкували патріотичні листівки, розносили їх по поштових скриньках та клеїли. А головне – розпочався активний волонтерський рух. Це був сигнал проукраїнським громадянам: раз хтось малює український прапор – ви не одні!

Бійцям, які зайняли позиції навколо нашого міста, не вистачало буквально всього: обладнання, одягу, навіть продуктів харчування. Хтось віддавав накопичені гроші, хтось приносив цигарки та шкарпетки, воду та домашні страви. У місті з’явилося багато волонтерських груп, які допомагали військовим. Маріупольчанка Ганна Котельнікова згадує: «Моє волонтерство почалося з допомоги військовим, що стояли на блокпостах. Я часто їздила у відрядження, тому, коли минала блокпости, завжди зупинялася, купувала хлопцям воду. Потім з однодумцями ми почали збирати гроші на інші потреби армії – замовляли каремати, біноклі, ліки, допомагали облаштувати блокпости. Привозили навіть прості речі – їжу та білизну».


До звільнення – все готово

До звільнення Маріуполя готувалися поступово. Спочатку планувалося провести операцію ще 23 травня, аби дати можливість мешканцям проголосувати на виборах Президента України. Однак, дату деокупації було перенесено.

Місяць у нашому місті працювала Національна гвардія України. Саме тоді було затримано багатьох сепаратистів та учасників бандформувань. Командир військової частини 31 Національної гвардії України в Кривому Розі, командир 21-ї окремої бригади з охорони громадського порядку Національної гвардії України, полковник Володимир Білоусов розповідає: «Я був заступником командира військової частини 30-36. Ми обороняли аеропорт, проводили підготовку та роботу з містянами. За цей час затримали близько 300 терористів, заарештували ''народного мера''».

Їжу хлопцям до аеропорту привозили волонтери, поставок харчування, як розповідає полковник, тоді не було.

До звільнення Маріуполя допомагали готуватися і місцеві жителі. Один з маріупольських волонтерів Дмитро Степнов разом із військовими ходив у розвідку до штабу бойовиків. Представники проукраїнської громади на прохання військових навіть поїхали до Києва, бо один з керівників сектору «М» повідомив їм, що для того, щоб очистити місто, все готово. Але у столиці боялися реакції місцевих жителів. Тому маріупольцям допомогли зв’язатися з тодішнім керівником АТО Анатолієм Грицаком. Його запевнили – конфронтації з жителями не буде, а мешканці одразу вийдуть і підтримають військових.


Подарували свободу

13 червня 2014 року назавжди запам’ятається маріупольцям. У цей день за декілька годин українські військові «вибили» з міста окупантів та подарували Маріуполю свободу. У спецоперації брали участь близько 150 бійців спецбатальйону «Азов», дві роти спецбатальйону «Дніпро-1», дві роти Національної гвардії, спецназівці МВС. По периметру місто оточували військові 72-ї бригади ЗСУ.

Терористи на той час займали будівлю «Промінвестбанку» на Грецькій та навчальний корпус ПДТУ. Вулицю перегородили бетонними блоками та барикадами, у підвалах тримали заручників, за яких вимагали викуп від батьків та родичів. Як розповідають військові – учасники подій,  до 13 червня багатьом бойовикам на чолі з ватажком Чеченом вдалося втекти. Якимось чином вони дізналися про плани звільнити місто, але решту терористів не попередили.

 

Малий досвід та велике бажання

Сьогодні, коли минуло вже шість років, ми знаємо, що відбувалося в цей історичний день. Але мало просто розуміти хроніку подій, важливіше дізнатися особисті історії воїнів та почути їхні спогади. Один із захисників Маріуполя – інструктор по роботі з військово-

службовцями військової служби за контрактом групи гуманітарного забезпечення сектору по роботі з особовим складом полку «Азов» Андрій Ігнатюк. Так звучить його посада тепер. А тоді, у 2014-му, хлопець вів спокійне життя у Львові, працював івент-менеджером та займався проведенням фестивалів. Коли почалася війна, не всидів вдома та вирішив захищати країну. «Я пішов до батька, сказав йому, що їду, а що буде далі – невідомо. Ми попрощалися, обнялися, я зібрав рюкзак та вирушив», – розповідає Андрій.

Батальйон «Азов» створили 5 травня, тобто трохи більше, ніж за місяць до звільнення Маріуполя. За словами Андрія, або Спайдера, як називають його побратими, військовий досвід з усієї команди до цього отримали п’ять-шість людей: «Ми мали слабке розуміння військової справи, але велике бажання щось змінити. Мені не було важливо, захищаю я Львів або Маріуполь, вся Україна – моя рідна земля».

Спершу бійців зібрали на навчання у Бердянську, де для них щодня проводили тактичні заняття, вони вчилися стріляти та збирати зброю, виїжджали на полігон. Старий Маріуполь з його двориками та підвалами більшість військових не знали, а тому із шин, дощок та перегородок зробили макет маріупольських кварталів.

Події 13 червня Андрій пам’ятає дуже добре. Це зараз, після багатьох боїв, навчань та відпрацювань, йому здається, що операція була не надто складною, але тоді все було вперше. «Завдання виглядало складним, бо ми не були військовими. Проте розуміли: крім нас цього ніхто не зробить», – згадує він.

Операція по звільненню почалася о п’ятій годині ранку. Війська Нацгвардії оточували навколишні квартали, а групи «Азову» пішли на штурм будівлі банку. Шлях до неї бойовики замінували, міни заложили під каналізаційні люки та навіть у тріщини в асфальті. На одній із них підірвався боєць «Азова» Руслан Берладін. Хлопець отримав важкі поранення та, на щастя, залишився живим.

Спайдер розповідає: «Ми почали вогневе відпрацювання по барикадам, бойовики у відповідь відстрілювались. Позаду до нас їхала машина з терористами, але наші бійці встигли її захопити, затримати людей та вилучити зброю». Військові розділилися на дві групи – Андрій разом з побратимами пішов штурмувати «банк на Грецькій», його товариші зайняли будівлю навчального

корпусу ПДТУ. Саме в них облаштували свій штаб та «підвал» терористи. «Бойовики здебільшого втікали, ховалися у підвалах, – згадує Андрій. – Скільки людей було ліквідовано, мені точно невідомо, я пам’ятаю три-чотири. Близько 30-40 терористів ми затримали».

Як розповідає інший учасник подій Володимир Білоусов, бойовики заздалегідь вирили підземні ходи, якими й тікали з Маріуполя. Вже після закінчення операції українські військові прочісували місто та шукали тих, хто встиг сховатися.

Велику роль у відновленні порядку зіграли маріупольські металурги. Меткомбінати імені Ілліча та «Азовсталь» Групи Метінвест надали місту свою техніку для прибирання території. Сотні працівників підприємств власноруч розбирали барикади із шин, дерев, уламків бетонних плит та меблів. Крім того, активісти вирішили обороняти місто – металурги створили добровольчі народні дружини, які разом із поліцейськими та небайдужими городянами патрулювали вулиці. У перші дні створення дружин до їх лав записалися тисячі людей.

Крім того, містоутворюючі підприємства Групи Метінвест повністю відновили четвертий корпус Приазовського державного технічного університету, який постраждав від рук бойовиків. У цьому будинку місяць знаходився штаб терористів – навчальний корпус було розграбовано та пошкоджено. Бойовики знищили освітні посібники, меблі та обладнання. За кілька місяців завдяки металургам у корпусі замінили всі вікна, капітально відремонтували приміщення першого і другого поверхів, а також упорядкували внутрішній двір.


«Хто, якщо не ми?»

У ході операції військові вилучили у бойовиків велику кількість зброї. Бійці батальйону «Дніпро-1» знайшли у місті шість складів – два з них підказали місцеві жителі, які бачили, як туди заїжджають машини з російськими номерами. Про це нам розповів Володимир Богоніс, який у 2014 році у складі батальйону «Дніпро-1» звільняв Маріуполь. Сьогодні він заступник начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Згадує, в цей день страху перед ворогом не було. «Я стояв на Майдані, і там нам було страшно, адже ми не мали жодної зброї, навичок, не розуміли, що може статися. У Маріуполі ми виконували завдання, до якого були готові», – розповідає Володимир. Хоча сам він не нервував, за чоловіка дуже хвилювалася родина. Для неї він вигадав легенду – буцімто знаходиться у Бердянську та участі у бойових діях не бере. Мати і дружина повірили, і він відправився у бій зі спокійним серцем.

Усі учасники подій, з якими ми спілкувалися, повторюють одну й ту саму фразу. Як і Андрій Ігнатюк, Володимир Богоніс каже: «Ми розуміли, що крім нас цього ніхто не зробить». Напевно, так міг сказати військовий, який служив у лавах Збройних Сил. Але ні, за фахом Володимир – юрист, мав бізнес з продажу мобільних телефонів, до початку війни навіть не тримав у руках зброї. Після звільнення Маріуполя він брав участь в інших боях. «Ми втримали оборону під Новоазовськом, воювали під Волновахою, Іловайськом. У батальйонах завжди були дуже мотивовані люди, яких боялася регулярна російська армія», – говорить чоловік.


Згадай та подякуй

13 червня, коли буремний ранок минув, військові заарештували затриманих, а швидкі відвезли поранених, містяни тільки починали свій день. Багато з них розуміли: починається не просто звичайна п’ятниця, а нове, спокійне життя.

Через шість років маріупольці згадують свої емоції. «Я дивилася, як на Георгіївській розбирають барикади, і думала: цей момент увійде в історію. Було дуже радісно, ми вітали одне одного. Особливо зітхнули з полегшенням люди, які жили поблизу – біля самих барикад», – ділиться Ганна Котельнікова.

Азовець Андрій Ігнатюк  після цих подій залишився на службі у Маріуполі. Зізнається: постійно згадував паркан жилого будинку, який він необережно зламав, коли підступав до банку. «Через два роки я зайшов у цей двір, а там висять українські прапори, люди нас вітають. Я вибачився за паркан, а вони нагодували мене борщем і дуже дякували», – посміхається хлопець.

Завтра кожен із нас повернеться до власних спогадів. У квітучому Маріуполі почнеться новий день. А десь там,  біля окопів та траншей, будуть знову лунати постріли. Щоб ви не робили у цю сонячну суботу, куди б не йшли – на море чи у парк, згадайте історію свого міста. Подумайте про її героїв і обов’язково подякуйте. За мирне місто та ще один літній день.

 Світлина Олени Білозерської. Історія – у світлинах. Українські фотографи та журналісти зберегли пам’ять про події 13 червня у своїх фотографіях.


 

 

 

 

 

12.06.2020 | Еліна Прокопчук


Другие новости ПР № 42 от 12.06.2020

  • Місто вільних людей 12.06.2020 Завтра ми відзначаємо шосту річницю визволення Маріуполя та знову згадуємо, як українські військові дали відсіч проросійським бойовикам   Східний форпост сьогодні – на перехресті війни та миру український Маріуполь живе насиченим життям,  акт...
  • Украина открыла пункты пропуска 12.06.2020   Но боевики не дали доступ на оккупированную территорию   На линии разграничения в минувшую среду, 10 июня, должны были начать работу два пункта въезда-выезда: для автомобильного сообщения - КПВВ «Марьинка», для пешего – КПВВ «Станица Луганская»....
  • Готовы ко встрече оффлайн! 12.06.2020   С 15 июня возобновляет работу отдел рекламы и подписки «Приазовского рабочего» Уже с понедельника мы рады видеть наших клиентов в редакции. Вы сможете лично подать частное объявление об утере, услугах, покупке или продаже и так далее, а также дог...
  • Всегда думал о людях 12.06.2020   Мариупольцы почтили память легендарного директора меткомбината имени Ильича, Героя Украины Владимира Бойко   Любимое выражение Владимира Бойко – «Хай вам щастить!» Им он закрывал совещания и встречи, сделав крылатым В нашем горо...
  • Поможет примирить людей 12.06.2020   Вадим Новинский: «Необходимо больше использовать миротворческий потенциал Украинской православной церкви для урегулирования конфликта в Донбассе» Об этом в комментарии для СМИ заявил народный депутат Украины, член парламентского комитета по права...
  • Маріуполь, з Днем визволення! 12.06.2020   Шановні маріупольці, вітаю вас зі святом! 13 червня для нас особлива дата, адже шість років тому наше місто повернуло собі свободу. Це дало змогу будувати Маріуполь – місто нових можливостей. Я щиро дякую всім, хто відстояв наше рідне місто. Ми ...
  • Дорогие мариупольцы! 12.06.2020   Сегодня мы празднуем шестую годовщину освобождения нашего любимого города. Время неумолимо отдаляет нас от 2014 года. Но подвиг защитников города не меркнет с годами. Освобождение Мариуполя – это яркий пример консолидации всех здоровых сил общест...
  • Автоматика не приемлет компромиссов 12.06.2020   Нарушил Правила дорожного движения? Готовься платить штраф – и никаких споров с патрульными   Ежесуточно в Украине в авариях гибнет в среднем восемь человек и около сотни получают травмы. Президент Украины Владимир Зеленский подчеркнул, ситуация...
  • Донецький осередок партії «Слуга Народу» очолив Владлен Неклюдов 12.06.2020   Донецьку обласну організацію партії «Слуга Народу» очолив народний депутат Владлен Неклюдов – член Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, голова підкомітету з питань діяльності органів прокуратури. Рішення про призначення пан...
  • Берегись пешехода 12.06.2020   Рада увеличит штрафы за нарушение Правил дорожного движения и обяжет ночью надевать светоотражатели   Пешеход – такой же участник дорожного движения, как и автомобилист. Этой логикой руководствовались нардепы, принявшие за основу в первом чтении...
Все новости 42 номера...
Подписка на газету online Вы можете выбрать издания, на которые хотите подписаться. ВНИМАНИЕ!
Подписка оформляется только для жителей Мариуполя и Донецкой области.

Архив газеты

Июль 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031