«Морпіхи своїх не кидають» - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь

«Морпіхи своїх не кидають»

 

Так говорить головний
старшина батальйону
морської піхоти прапорщик
Віктор Товкач

 

Берет – це на все життя. Віктор Товкач говорить: не було дня, коли б він пожалкував, що пішов служити у морську піхоту

Що ви робили у середу? Відпочивали з друзями, готували їсти або просто раділи позачерговому вихідному? Неважливо, адже щоб це не було, ви робили це завдяки їм – героям, яких, скоріше за все, не знаєте.

Чоловікам, які залишили родини і поїхали на фронт тримати оборону. Жінкам, які вдягають бронежилети та доглядають поранених. Захисникам України, день яких ми відзначили у свято Покрови Божої Матері – 14 жовтня.

На жаль, багатьом здається: війна – це окремий світ, що існує десь далеко. Там, «де досі стріляють». На жаль, ні. Вона – за 20 кілометрів.

Сьогодні ми говоримо про справжніх захисників нашої держави і знайомимо вас з героями сучасної війни. Один з них – головний старшина батальйону морської піхоти прапорщик Віктор Товкач.

Життя Віктора розділилося на «до» та «після» у 2015 році. До цього чоловік працював у торговельній фірмі у Миколаєві, разом з дружиною виховував доньку. І звісно, ніколи не думав, що доля занесе його на фронт та в інше місто біля моря. «Як і всі українці, я стежив за подіями – з’являлися люди з георгіївськими стрічками, шукали міфічних «бандерівців», зчинялися зіткнення у містах, – згадує Віктор. – Стало зрозуміло, що це не «внутрішній конфлікт», а справжня військова агресія».


Тату, допоможи хлопцям

Коли Росія анексувала Крим, українські морпіхи відійшли до Миколаєва. Віктор бачив: хлопців не надто багато. Допомога потрібна. Хто, якщо не він? «Піхота була неукомплектована, люди поїхали з Криму та залишили все – квартири, дома. Героїчно вийшли «в нікуди». Я вирішив їх підтримати», – пояснює чоловік. Колегам сказав, що повістка надійшла додому. Дружині та доньці – що її принесли на роботу.  А сам зателефонував до військкомату та став добровольцем.

Згодом рідні підтримали непросте рішення. Дружина Світлана й досі нервується, але завжди благословляє чоловіка. Донька Ангеліна сказала: «Тату, поїдь допоможи хлопцям. Їм це потрібно».


Бій за Широкине

Віктора Товкача прийняли в 36-ту бригаду. В 45 років чоловік склав іспит на берет, пройшов смугу перешкод та став виконувачем обов’язків командира десантно-штурмового батальйону. І досі пам’ятає спеку та пил полігону, перші зведення та бійців, яких потрібно було готувати до війни.

«До наших лав приходило багато цивільних – людей, які ніколи не тримали в руках зброю. З них треба було скласти бойову одиницю, – розповідає морпіх. – Почали проводити фізичну підготовку, бігати, вчити стріляти».

Вже після нового, 2016 року почалася одна з найважливіших військових операцій, у якій брав участь Віктор. Морська піхота зайшла у Широкине. Спочатку тривала підготовка, вже потім – звільнення села під Маріуполем. «Ми змінили там 501-й батальйон, – згадує старшина. – Першими заїхали 20 розвідників, командир направив мене уперед.  Поїхали машиною подивитися позиції, волонтери допомогли з генераторами, кабелями».

Військові вивчали тактику супротивника, стежили за тим, як поводять себе бойовики. У покинутій школі проросійські найманці облаштували укріпрайон, а самі зайняли будинки, які залишили місцеві. В одному з них українські військові натрапили на страшну знахідку – тіло вбитого бойовиками дідуся. Він пролежав у дворі два роки! Вже потім бійці знайшли родичів загиблого та поховали його.

«Навесні почали звільняти село. Заходили малими групами, «видавлювали» супротивника з населеного пункту, проводили розмінування, зачищали будинок за будинком. Наприкінці весни Широкине було нашим. Для нас це була велика перемога, бо ми показали, що навіть нещодавно мобілізовані бійці можуть воювати, витримувати затяжні обстріли, та, незважаючи на все, триматися», – ділиться спогадами Віктор Товкач.


Бояться всі

Відтоді ризик став невід’ємною складовою життя. Звикнути до нього неможливо. Бояться всі – серйозно говорить старшина. Неод­норазово він сам попадав під обстріли «Градів» та мінометів, ухилявся від пострілів танків та прикривав
друзів.

«Ти ведеш вогонь, і в тебе над головою у дерево втикається патрон. Пролетів би він на 15 міліметрів вбік, і тебе б не стало. В такі моменти страх відключається, мозок працює на 100%.  Або ти, або тебе – іншого варіанту немає», – розповідає Віктор.

З болем чоловік згадує загиблих побратимів. Одна з них – медик Ірина Шевченко, яка надавала допомогу бійцям, виїжджала на позиції та про кожного піклувалася. Жінка загинула під Водяним. Разом з бригадою вона їхала евакуювати поранених. Терористи направили протитанкову ракету у «Хаммер», позначений як медичний. Від автомобілю залишився лише каркас.


Воїни трьох стихій

Віктор говорить: бригада давно вже стала другою сім’єю. Але потрапити до неї – не так просто. Не всі знають, але морпіхи, мабуть, най­універсальніші солдати. Їх ще називають воїнами трьох стихій, адже вони можуть діяти з моря, суші та навіть з повітря. Це рід військ, який проводить морське чи повітряно-морське десантування, а також охороняє берег, зокрема й від ворожого
десанту.

Берет для них – символ мужності та честі. Тому право носити його треба заслужити. Віктор розповідає: щоб потрапити до лав морської піхоти, необхідно скласти іспит на берет, для цього – пройти тестування, знати принципи статуту Військових сил України. Потім на новобранців чекає полоса перешкод. Там загартовується тіло й дух – бійці проходять крізь болото, тягнуть колоди та човни по воді. «Важлива і фізична, і моральна підготовка. Адже морпіх бореться не лише з супротивником, а й із собою. Він має вміти приймати холоднокровні рішення, – говорить старшина. –  Та навіть коли втрачаєш сили, товариші підтримують тебе та дають друге дихання. Бо морпіхи своїх не кидають».

За п’ять з половиною років служби Маріуполь став для Віктора майже рідним містом. Він спілкується та дружить з багатьма містянами. Жителям, які залишаються у прикордонних зонах, намагається допомагати.

«Є люди, що живуть лише з ловлі риби, – говорить чоловік. – То ми віддаємо харчі, що в нас залишаються, воду. У Піонерському військовий капелан Володимир Завадський організував табір для малозабезпечених дітей. Ми туди також їздимо, допомагаємо продуктами, привозимо солодощі».

У відповідь містяни дякують морпіхам за оборону міст та селищ. «Одного разу у Маріуполі до мене підійшла жінка, взяла за руку і сказала: дякую, що нас захищаєте. Такі слова надають сил, – розповідає Віктор та підкреслює, як змінюється наше місто: – З’являються нові дитячі майданчики, площі, льодова арена скоро відкриється. На це приємно дивитися».

Вічна пам’ять. Трагічно загиблу Ірину Шевченко (на фото поруч з Віктором Товкачем) побратими згадують як справжнього патріота, професіонала та  друга.


 

Вірний завжди. Віктор Товкач говорить: тільки витривалі та віддані Україні воїни можуть служити в морській піхоті.


 

 

 

 

16.10.2020 | Еліна Прокопчук


Другие новости ПР № 75 от 16.10.2020

  • Дякуємо за мирний Маріуполь 16.10.2020   У свято Покрови Богородиці містяни відзначили День захисника України Маріуполь знає та шанує своїх героїв. 14 жовтня, в День Покрови Богородиці та українського козацтва, ми традиційно дякуємо бійцям, які захищають наші кордони, та згадуємо тих,...
  • «Морпіхи своїх не кидають» 16.10.2020   Так говорить головний старшина батальйону морської піхоти прапорщик Віктор Товкач   Берет – це на все життя. Віктор Товкач говорить: не було дня, коли б він пожалкував, що пішов служити у морську піхоту Що ви робили у середу?...
  • Под крышей дома моего 16.10.2020   Депутаты горсовета приняли программу доступного жилья и защитили права жителей Близятся к завершению пять лет нынешнего созыва Мариупольского городского совета. Предпоследняя сессия нынешней каденции 9 октября, рассмотревшая более сотни вопросо...
  • Особое внимание – и пассажирам, и водителям 16.10.2020   Новый маршрут №14А связал с городом поселок Мирный, а на проспекте Строителей отремонтировали еще один участок дороги   Символично, что презентация нового автобусного маршрута и открытие отремонтированного участка по пр. Строителей состоялись на...
  • Изучаем жизнь и творчество Куинджи с «Приазовским рабочим» 16.10.2020   Вместе с сотрудниками художественного музея наша редакция провела тематическую викторину для юных талантов Художественный музей продолжает цикл просветительских мероприятий в честь своего десятилетия. В рамках Дней Куинджи для учащихся художест...
  • Верю в Мариуполь 16.10.2020   В последние недели я провожу много встреч с мариупольцами, ни одна из них не похожа на другую. И какой бы ни была улица, микрорайон, в многоэтажке или частном секторе, мариупольцев сегодня объединяет одна очень хорошая тенденция – мы любим свой ...
  • Чтобы дети развивались гармонично 16.10.2020   В Приморском районе создают бассейн, который будет работать круглый год, и методический образовательный центр   Вот уже несколько лет, как Мариуполь взял курс на создание благоприятных условий для всестороннего развития подрастающего поколения. ...
  • Превратить Мариуполь  в город-сад: это вполне возможно 16.10.2020   Сегодня специалисты по озеленению работают по новой системе – сменив подходы, они добились очень высокого процента приживаемости растений     Посадить дерево мало – его надо вырастить. чтобы узнать, как это сделать, можно обратиться за ...
  • Теплая погода – возможность сэкономить 16.10.2020   В Мариуполе началась подача горячей воды, отопление включат, когда похолодает   Как вчера утром сообщил «Приазовскому рабочему» директор предприятия «Мариупольтеплосеть» Дмитрий Мирошниченко, запуск котельных, подающих горячую воду, был начат по...
  • К европейским экологическим стандартам 16.10.2020   Металлургический комбинат имени Ильича завершает реконструкцию аглофабрики Подходит к завершению крупнейший экологический проект в истории независимой Украины – модернизация аглофабрики меткомбината имени Ильича Группы Метинвест. Масштабная реко...
Все новости 75 номера...
Подписка на газету online Вы можете выбрать издания, на которые хотите подписаться. ВНИМАНИЕ!
Подписка оформляется только для жителей Мариуполя и Донецкой области.

Архив газеты

Октябрь 2020
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Как реализуется современный балкон с выносом?