Майстер світла. Портрет Архипа Куїнджі роботи його учня Григорія Калмикова.
Чому 180-річчя видатного художника у Маріуполі відзначили торік, а на державному рівні – лише зараз?
Геній світла й пейзажу Архип Куїнджі недаремно вважається найзагадковішим із вітчизняних художників. Одна з багатьох таємниць його життя та творчості – дата народження – відіграла свою роль у тому, що ювілей відзначається другий рік поспіль. З чим це пов'язано?
Чергову порцію сум'яття піднесла Верховна Рада України. Річ у тім, що щорічно парламент приймає постанову про пам'ятні дати та ювілеї, що відзначаються на державному рівні. «Приазовський робочий» звернув увагу на той факт, що ювілей нашого великого земляка не увійшов до переліку 2021 року, коли він широко відзначався у Маріуполі, у тому числі проведенням IV Міжнародного фестивалю мистецтв «Меморіал Архипа Куїнджі», експозицій, пленерів, творчих зустрічей з художниками, квестами та іншими подіями як для дорослої, так і для молодіжної аудиторії. Натомість ювілей включений до постанови на 2022 рік, де значиться: «27 січня – 180 років від дня народження Архипа Куїнджі (1842-1910), художника-пейзажиста, педагога».
Напевно, хтось подумає: два ювілеї краще, ніж жодного; спасибі, що хоча б включили до постанови. Але, правду кажучи, така розбіжність у датах, що відзначаються, виглядає досить безглуздо.
Під час підготовки постанови парламенту керувалися версією Вікіпедії, де 1842-й як рік народження художника фігурує першим. І хоча там вказуються інші версії – 1841 та 1843 – вони не були прийняті до уваги.
Чому в Маріуполі орієнтуються на 1841 рік? Тому що саме цей рік підтверджується дослідженнями авторитетних істориків та краєзнавців.
Розбіжність у датах, передусім, пов'язана з першоджерелом: сам Куїнджі для різних документів вказував різні роки народження. А дослідники його життя та творчості називають як мінімум чотири роки.
Першу спробу вивчення біографії великого уродженця Маріуполя зробили його колеги – члени «Товариства художників імені А.І. Куїнджі», які невдовзі після його смерті вирушили на батьківщину, провели опитування родичів та земляків, щоб зібрати необхідні відомості. Про це пише перший біограф художника, особисто знайомий з ним письменник, літературний критик і публіцист Михайло Неведомський у своїй роботі «Архип Іванович Куїнджі. Біографія-характеристика».
Неведомський у своєму дослідженні називає 1840-й – роком народження художника. Але є один акцент: ця дата ґрунтується не на документальних джерелах, а лише на опитуваннях.
«Біографічний матеріал, який ми маємо, на жаль, далеко не багатий. Сам Архип Іванович не залишив жодних записів чи щоденників. Ба більше – навіть листування ніякого не залишив: він, мабуть, не визнавав цього способу спілкування з людьми, майже завжди обмежуючись особистою, усною бесідою. Але щодо зрілої пори його діяльності у нас є живий матеріал у вигляді усних оповідань та спогадів про нього, повідомлених нам близькими йому людьми, товаришами та учнями, і це певною мірою заповнює відсутність писаного матеріалу. Втім рання пора життя Архипа Івановича може бути освітлена лише досить убогим світлом. Про неї ми маємо лише уривчасті відомості, які вдалося зібрати на місці його батьківщини художникам, членам «Товариства імені А.І. Куїнджі» (шляхом опитування його родичів і земляків), та деякими штрихами, повідомленими зі слів самого Архипа Івановича його вдовою Вірою Леонтіївною Куїнджі», – написав багато років тому Михайло Неведомський.
У той же час маріупольський Художній музей імені Архипа Куїнджі має копії двох документів, що свідчать про те, що саме 1841 рік і жодний інший є роком народження художника.
Тетяна Булі, завідувачка музею, розповідає: «Ми вважаємо датою народження 1841-й, обмежуючи її першими трьома місяцями – січень, лютий, березень. Перший документ – це копія запиту канцелярії Санкт-Петербурзької Імператорської Академії мистецтв особисто Архипу Івановичу Куїнджі, зробленого в 1908 році, за два роки до смерті художника. «Канцелярія Імператорської Академії мистецтв має честь покірніше просити повідомити рік, місяць та число Вашого народження», – зазначається у запиті. На цьому документі Архип Іванович виводить власноруч чорною тушшю: «1841, січень», але потім січень викреслює. Тобто у місяці народження він сам не був упевнений.
Другий документ – це копія виписки з церковної метричної книги за 1875 рік про вінчання художника та Віри Леонтіївни Шаповалової-Кечеджі. У графі «Літа нареченого» вказується 34 роки, «Літа нареченої» – 20 років. Шляхом нехитрих арифметичних дій (1875 - 34 = 1841) знову отримуємо 1841-й як дату народження Куїнджі».
За словами Тетяни Булі, в архівах Петербурга зберігаються три паспорти на ім'я Архипа Куїнджі, де вказуються три різні дати: 1841, 1842 та 1843 роки народження. Із чим пов'язана така різноголосиця?
Михайло Неведомський називає наступні причини: «Звичайна в нас відсутність тієї уваги до реліквій, буденних навіть подробиць буття чудових людей, яка вже давно виявляється в країнах вищої культури, нарешті, сам характер того суспільного середовища, з якого вийшов Архип Іванович».
Тетяна Булі доповнює: «Те, що сам Куїнджі сумнівався у точній даті свого народження, – досить поширене явище в Російській імперії для багатодітних, бідних сімей не лише ХІХ, а й початку ХХ століття. У випадку з Архипом Івановичем це особливо зрозуміло тим, що він дуже рано, на шостому році життя, залишився круглим сиротою: спочатку помер батько, а потім і мати. Родичі, у яких виховувалися круглі сироти, на той час не завжди запам'ятовували дати їхнього народження».
Крім цього, завідувачка музею вважає, що три різні дати в трьох паспортах пов'язані з тим, що в молоді роки, коли Куїнджі готувався до вступу до Санкт-Петербурзької Імператорської Академії мистецтв, куди він потрапив не з першого разу, дуже велике значення за статутом мав вік вступника: не старше 25 років. Інакше заборонявся вступ до академії. «Тоді, у молоді роки, це мало для нього предметне значення. А за два роки до смерті, коли ця тема відпала, Архип Іванович твердо вивів цифру – 1841», – розповідає Тетяна Булі.
У той же час число й місяць народження - 27 січня (15 січня за старим стилем), взяті з Великої радянської енциклопедії, у завідувачки музею викликають заперечення: «Якщо сам Архип Іванович сумнівався в місяці свого народження, то говорити про число не доводиться. Якщо не відома точно дата народження, історики завжди вважають за краще прямо про це вказати, щоб уникнути якихось прив'язок до тієї чи іншої дати та фальсифікацій». Завідувачка музею посилається також на свідчення учнів Куїнджі про те, що художник не відзначав своїх днів народження. Наслідуючи православні традиції, він святкував свої іменини в день пам'яті свого небесного покровителя Архипа, який відзначається 19 лютого (4 березня за новим стилем).
Щодо року народження, то на 1841-й вказує письменник та краєзнавець, почесний громадянин Маріуполя Лев Яруцький. Цієї ж дати дотримується маріупольський мистецтвознавець та колекціонер Олександр Чернов, а також інші дослідники.
Маріуполь подарував світові людину, про яку його відданий учень Микола Реріх писав: «Потужний Куїнджі був не лише великим художником, а й великим Вчителем життя». Ілля Рєпін називав Куїнджі «генієм-винахідником»: «Ілюзія світла була його богом, і не було йому рівних у досягненні цього дива живопису».
Невже сьогодні так складно прийти до єдиного знаменника у ювілеях на місцевому та державному рівні?
Тетяна Булі розповідає: «Наші шановні краєзнавці, дослідники життя та творчості Архипа Куїнджі, у тому числі автор безлічі публікацій та книги про нього Лев Яруцький, дотримуються єдиної думки: художник народився у 1841 році. Ми неодноразово надсилали матеріали до Міністерства культури України, де обґрунтовано саме цю дату, але, ймовірно, вони загубилися у загальному масиві інформації. Дуже сумно, що величезна робота, проведена дослідниками, виявилася незатребуваною».
«Приазовський робочий» звернувся до народного депутата України Сергія Магери та отримав активну підтримку у вирішенні цього питання.
«Прийти до єдиного знаменника – цілком логічно, тим більше що проведено серйозні дослідження. На мою думку, проблема полягає у комунікаціях Міністерства культури України. Це можна виправити: фактично кожного пленарного тижня я бачу в парламенті міністра культури і можу йому безпосередньо передати депутатський запит, який ґрунтується на матеріалах нашого музею», – запевнив Сергій Магера.
Це важливо, щоб уникнути розбіжностей у майбутньому. Міжнародний фестиваль мистецтв «Меморіал Архипа Куїнджі» проводиться у Маріуполі кожні п'ять років. Якщо до нього підключатимуться й на державному рівні, це дозволить розширити можливості для популяризації творчості художника.
Крім цього, Сергій Магера готовий піти далі: «Пропозиції музею про включення ювілейних дат не тільки Архипа Куїнджі, а й інших видатних маріупольців, щоб вони також відзначалися на державному рівні, я готовий подати для внесення змін та доповнень до постанови, яка прийнята на 2022 та 2023 роки».
Тетяна Булі подякувала за таку нагоду. Сподіватимемося, що всім разом – народному депутату, художньому музею та «Приазовському робочому» – вдасться поставити крапку в цьому питанні.
Як би там не було, незалежно від розбіжностей у ювілеях, у маріупольському художньому музеї діє експозиція «Таємничий Куїнджі: експонати розповідають». У будь-якому разі її варто подивитися, щоб сповнитися таємницями цього дивовижного життя та неповторної творчості.
Світлина Аліни Комарової: Архип Куїнджі. Місячна ніч на Дніпрі.
Світлина Аліни Комарової: Архип Куїнджі. Рання весна.
04 лютого 2022
28 січня 2022
21 січня 2022
31 грудня 2021
26 листопада 2021
12 листопада 2021
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)