Отже, у традиційному відкритому регіональному мотокросі в Ляпіному взяли участь найкращі спортсмени з Києва, Одеси, Запоріжжя, Харкова, Ворошиловграда (нині – Луганськ), Чернігова, Ростова та інших міст, призери та чемпіони – всього близько 30 команд. У цьому великому загоні гонщиків було 12 майстрів спорту країни та 26 кандидатів у майстри. Змагання проходили під прапором ДТСААФ. Два дні юнаки та дівчата змагалися у мужності, витривалості, умінні керувати мотоциклом у найважчих умовах. Боротьба проходила на мотоциклах класу 125, 175, 250, 350 та 500 кубічних сантиметрів.
Світлина Бориса Дембицького: На старті. Сотні мотогонщиків, заводячи мотори, готові на все, аби гідно пройти дистанцію.
На полігоні в Ляпіному ледве зійшло сонце, як уже було чути рев двигунів – спортсмени вивчали трасу. Імпровізований амфітеатр стрімко заповнювали глядачі, на початок першого заїзду їх уже було тисяч двадцять. Суддівській колегії та спортсменам доводилося працювати при реві трибун та шаленстві вболівальників. Адже ці змагання включені до всесоюзного календаря та кваліфікуються за вищим розрядом.
Світлина Бориса Дембицького: Народні герої. Змагання з мотоспорту збирали багато глядачів, у кожного були свої фаворити.
У складі жданівської команди – вихованці автошколи ДТСААФ, серед лідерів – багаторазовий чемпіон України, майстер спорту Борис Трунов, кандидати у майстри спорту Володимир Нікітчук та Сергій Швидкий.
І ось вона, заповітна мить: падає червоний шлагбаум, попереду – простір та шлях до перемоги. Переднім йти добре, а ті, хто за ними, просуваються вперед у хмарах густого пилу. Комусь не вистачає майстерності, сміливості, у когось двигун не тягне. Тим часом лідери йдуть далі й далі. Коли на центральному плацдармі з'являється Трунов, дружним криком зустрічають його вболівальники. Трамплін - високо злітає мотоцикл, приземляється заднім колесом і, не зменшуючи швидкості, прямує вперед. Пряма, спуск, підйом, віраж – лідери проходять усі складні ділянки.
У класі «250 кубів» ніхто не зміг відібрати лідерство у Трунова, на фініші його мотоцикл був першим. Нікітчук гарно переміг у класі «500 кубів», десять кіл гнався Володимир за спортсменом із Ворошиловграда. На останньому колі машина лідера дала збій, і вистачило кількох секунд, щоб Нікітчук вирвався вперед. Тож перший день для місцевих мотогонщиків виявився вдалим.
Другий день підніс сюрпризи – у самий розпал змагань хмуре небо спалахнуло дощем. Пощадивши дівчат-мотогонщиць, він припустив відразу після їхнього заїзду, коли на трасу вийшли «125-ки». Бруд під колесами гірший, ніж пил. А тут швидкість, не побалуєшся, один незручний рух - і машина перекинеться.
Жданівські глядачі з нетерпінням чекали на заїзд свого фаворита – Бориса Трунова, але його мотоцикл ніяк не з'являвся. Пізніше ситуація прояснилася: на одній з ділянок суперник Бориса поставив мотоцикл упоперек, розраховуючи на падіння Трунова, аби нехай нечесно, але здобути перемогу. Три кола Борис пропустив, але незважаючи на травму, вивів машину на трасу, щоб йти зі своїм другом Олександром Воротіловим, підтримуючи командний залік. Програючи сам, він допоміг товаришу здобути перемогу в класі «125».
Того дня до фінішу прийшли не всі. Головний приз дістався команді Жданова, і це був гідний подарунок до 200-річчя міста. На жаль, організатори не подбали про заснування призу за волю до перемоги. Інакше він, напевно, дістався б молодій спортсменці, працівниці меткомбінату імені Ілліча Тетяні Мироненко. Майстерності та досвіду їй явно не вистачало, зате мужності – на п'ятьох чоловіків! Смілива дівчина гарно вела гонку, таким чином здобувши свою першу перемогу – над собою.
Світлина Бориса Дембицького: Підвищена увага. На ключових ділянках траси спортсменів ловили об'єктиви фотокамер.
Варто зазначити, що за часів Союзу мотокрос був одним із найпопулярніших видів мотоциклетного спорту. Змагання проводилися починаючи з першості районів та міст та закінчуючи першістю країни. Часто мотокроси були присвячені визначним подіям або людям, авжеж, з ідеологічним підтекстом. Наприклад, пам'яті Юрія Гагаріна та Костянтина Ціолковського, молодогвардійців та Зої Космодем'янської.
Офіційним визнанням мотокросу країни прийнято вважати першу Всесоюзну робочу спартакіаду, проведену 1928 року. У її програму було включено мотокросові перегони на дистанцію 100 км. У Києві першість з мотоспорту відбулася 1936 року.
З ідеологічних причин у Союзі заборонялося використовувати техніку західних країн, спортсмени могли брати участь у перегонах лише на мотоциклах виробництва Союзу та соцкраїн, зокрема Чехословаччини (мотоцикли CZ та Jawa).
На початку 1930-х з'явилася вітчизняна мотоциклетна промисловість. Було збудовано відразу кілька заводів – у Ленінграді, Іжевську, Таганрозі та Подільську, – і розпочався повноцінний промисловий випуск радянських моделей. У 1970-80 роках мотоциклетний спорт був вже повноцінним професійним напрямом із власними досягненнями та зірками, які не мали практично нічого спільного з тими аматорськими змаганнями, які стали його основою на самому початку століття.
Стимулом для виникнення змагань із мотоциклетного кросу стало поєднання їзди на мотоциклах по пересіченій місцевості зі швидкістю. Однією з перших доступних громадськості подібних змагань була так звана гонка за лисицею, проведена на військовому навчальному плаці недалеко від Лондона в 1908 році. У ній брали участь 13 мотоциклістів та 16 кінних вершників. Метою мотоциклістів було довести, що нова техніка на бездоріжжі за швидкістю перевершує коней. Однак у заїзді здобули перемогу саме кавалеристи, а з мотоциклістів закінчили змагання лише двоє.
Світлина Бориса Дембицького: Шляхетна справа. Одним ризик допомагав вирватися вперед, інших викидав із траси.
У наступні роки у Великій Британії та Франції продовжували проводити мотокроси, але вони не викликали інтересу у публіки – не вистачало наочності. Після Першої світової війни в європейських країнах було знайдено найбільш вдалу форму проведення мотокросів. Їх почали проводити на природній місцевості з трав'янистою, піщаною чи навіть грязьовою поверхнею, використовуючи масовий старт.
Суперечки про довжину одного кола дистанції закінчилися на користь досить коротких трас - 1,5-3 кілометри, як видовищніших для глядачів та безпечніших для самих гонщиків. Однак у СРСР і США влаштовувалися мотокроси з довжиною кола 30 км і більше. Це було пов'язано з масовістю мотокросових змагань – спортсменів, які брали участь у гонці, було настільки багато, що вони не могли розміститися на трасі, не заважаючи один одному.
В Україні мотоспорт продовжує розвиватися, але вже не є турботою держави та таких організацій, як ДТСААФ. 1992 року було створено Федерацію мотоспорту України, під егідою якої і проводиться більшість змагань. Мотоспорт входить до переліку офіційно визнаних неолімпійських видів спорту в Україні. І нехай він поки що не представлений на Олімпіаді, проте заявлений до програми Всесвітніх ігор. Тож найцікавіше – попереду.
Світлина Бориса Дембицького: У польоті. «Стрибки» мотоциклів по пересіченій місцевості – найвидовищніші моменти перегонів.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)