Уже 30 років її береже Азовський морський музей імені Володимира Павлія. PR.UA пропонує роздивитися, що зберігають його фонди.
Ми заходимо до великої музейної зали, і завідувачка Галина Анікіна показує: «Це ринда або склянка, як її називали моряки. Вдарте в неї, і збудеться будь-яке бажання».
Поруч фотографії людей, які бачили найцікавіші картини - з причалу великих кораблів визирали землю, спостерігали за бурхливим морем, прокладали маршрути по океанах. Тут знаходиться їхнє спорядження - компаси, навігаційне обладнання, інструменти.
Сьогодні музей розташовується базі Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія». Його завідувачка Галина Анікіна розповідає:
«Музей носить ім'я його творця - першого помічника капітана суден Азовського морського пароплавства Володимира Павлія. Саме він ініціював його відкриття, зібрав і зберіг експонати».
Підготовка до створення музею почалася ще наприкінці 80-х років, місце для нього знайшли в чотирьох класах колишньої морехідної школи, яка з 1943 по 1999 роки працювала в Маріуполі. Володимир Павлій виконав велику роботу - вів переписку з портами, щоб роздобути цікаві матеріали та експонати, домовився, щоб прилади та обладнання, які були списані з судів, передавалися музею. Так фонд і зростав по крупицях - Володимир Андрійович сам ремонтував і приводив до ладу прилади, обладнання, інструменти. А крім того - написав книгу «Азовське море. Нариси військового і торгового мореплавання».
Музей відкрився в 1992 році. Після смерті Володимира Павлія його роботу продовжив капітан далекого плавання Віктор Пруссіков, а за ним - Віталій Торорощенко, колишній старший механік Азовського морського пароплавства. Він розширив фонд - зібрав альбоми з фотографіями капітанів і старших машиністів судів, альбом судів Азовського морського пароплавства.
Сьогодні музей без перебільшення можна назвати унікальним для всієї України. Навіть в Одесі, де працює морська академія, таких фондів немає.
«Музей в цьому місті красивий, але там одні картинки, - ділиться Галина Анікіна. - А у нас все справжнє, можна побачити, помацати, зрозуміти, як працювало обладнання».
Експонати зберігаються в кількох залах. Перший з них розповідає про історію судноплавства на Азовському морі з давніх часів. Там можна побачити не тільки моделі шхун, які на самому початку розвитку кораблебудування плавали в нашому регіоні, а й судів, які першими борознили море в різних частинах світу.
«Це давньогрецькі купецькі суди II століття до нашої ери, це венеціанські, - показує Галина Анікіна. - А ось це наші запорізькі чайки, на яких пливли козаки».
Всі макети колись робили вручну курсанти морехідної школи. Тоді ще не було готових конструкторських наборів, і хлопці працювали з підручними матеріалами - з дерева, тканини, пластика вирізали і клеїли кораблі. Можна тільки здогадуватися, наскільки кропіткої була така робота.
У наступних залах - експозиції, присвячені історії Азовського морського судноплавства в різні роки: з початку XX століття і до військових 40-х, в роки Другої світової війни, післявоєнний час.
«Азовське морське пароплавство було створено в 1871 році - перший порт був в гирлі річки Кальміус. Воно проіснувало до 2000 року, якби пароплавство не розпалося, в цьому році ми б відзначали його 150-річчя», - розповідає завідувачка музеєм.
Все починалося з п'яти суден, а на закінчення роботи пароплавства їх було 155. Ось вони всі - увічнені в макетах курсантів - спочатку вітрильні, потім - парові. У різних залах можна побачити маленькі копії кораблів часів Першої світової війни, макет судна, на якому пройшов війну адмірал Микола Лунін, корабель «Товариш», який в бою розбили німці.
А далі - макети більш сучасних судів, які працювали в мирний час.
Крім копій кораблів в музеї можна своїми очима побачити старе обладнання, інструменти, прилади, які використовували моряки. Ось трап з балясинками, адміралтейський якір, справжній паровий свисток. З іншого боку - механічний телеграф, прилад для вимірювання напряму вітру, пристрій, на якому можна передавати інформацію за допомогою азбуки Морзе. Рухома карта зоряного неба, по якій раніше орієнтувалися мореплавці.
«Звичайно, зараз більшість з цих апаратів застарілі, - розповідає Галина Анікіна. - Але вони все одно потрібні морякам. Ось, наприклад, компас - він не прив'язаний до електрики, все відключиться, а він буде працювати».
Студенти морського інституту досі вчать, як користуватися сигнальною щоглою. Галина показує на модель, сконструйовану для музею, і пояснює: «На цих прапорцях - знаки міжнародного значення. Перший, наприклад, позначає, що біля судна працюють водолази».
Всі експонати музею не описати. Зберігся знаменитий дзвін, який з 1895 року був встановлений на краю південного молу Маріупольського порту. Цей дідусь - учасник громадянської, Другої світової війни. «Ось його поранення», - показує Галина на тріщини, що залишилися на дзвоні. Стіни прикрашають роботи художників Кофанова, Скорлупіна, Лексіна на морську тематику.
Окрема експозиція розповідає про морську флору і фауну. Там і краби з Індійського океану, і корали з Червоного моря, і риба-меч, і риба-пила. Безліч морських сувенірів з Африки, порту Дакар.
Музей досі поповнюється. Деякі експонати приносять ветерани Азовского морського пароплавства. Серед інших - паспорт моряка, виданий в 1917 році, рукописи єдиної маріупольської жінки-капітана Наталії Кісси, які принесли її племінники. А ось тільняшка, яку музею подарував маріуполець Володимир Каденець, який колись закінчив морську школу. «Вона дорога мені, як пам'ять про морехідку. Їй 59 років!» - написав він співробітникам.
Щоб зберегти пам'ять про Азовське морське пароплавство, Галина Анікіна проводить зустрічі дітей з ветеранами, організовує екскурсії для школярів і студентів. Хлопцям завжди дуже хочеться покрутити штурвал, дізнатися хто такий лоцман, побачити точну копію знаменитого «Титаніка».
Відвідати музей може кожен бажаючий - Галина Анікіна запрошує усіх доторкнутися до цікавої історії мореплавства. Відкриємо завісу - вже скоро в стінах музею відкриється відділ, присвячений історії Азовського морського інституту. Зараз проводиться активна робота по його наповненню.
14 липня 2022
25 березня 2022
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)