Кожен будинок у Маріуполі живе своїм життям і має неповторну історію.
Випадки з життя, безліч подій і особливості планування кімнат завжди спливають в оповіданнях городян. Одним уз унікальних в цьому плані будинків є п'ятиповерхівка по вул. Нільсена, 1. Довоєнна будівля, що навпроти Міського саду і в близькості до центру Маріуполя, в 50-х знала інші часи.
Тільки дивлячись на листівку з цим будинком городяни занурюються в спогади. PR.UA також почав роздивлятися старі фотографії та почув історію життя будинку коксохіміків. Своєю розповіддю про нього поділилася одна з маріупольчанок. Тут вона мешкала в 50-х роках минулого століття.
«У цю квартиру ми заселилися завдяки мамі, вчителю школи глухонімих, — вона впросила директора заводу виділити житлоплощу для сім'ї. Ось вона, наша колишня квартира, на п'ятому поверсі — чотири великі кімнати, коридори, кухня, балкон, ванна, туалет і ще одна невелика кімната біля кухні. У будинку мешкали виключно робочі коксохіму, і спочатку в цій квартирі жили п'ять сімей. Лише пізніше всіх розселили, хтось взагалі виїхав з міста.
Будівля була довоєнною і навіть з кімнатами для хатньої робітниці. На моїй пам'яті в них жили самотні жінки. Будинок не горів, не постраждав під час війни і завжди був елітним. Там, наприклад, жив голова міськвиконкому, голова міськкому партії, а на третьому поверсі головний інженер коксохімзаводу та інші керівники. Я навіть дружила з донькою директора заводу, яка була молодша за мене на п'ять років.
Бачите наш балкон? На ньому свого часу навіть діти на триколісних велосипедах каталися. А на розкладному столику цього балкона моя мама вирощувала квіти», — поділилася вона.
Цікаво, що будинок передбачався не просто, як місце для проживання. Внизу працював міський гастроном, а через під'їзд можна було потрапити в невеликий магазин призначений тільки для ІТП-працівників коксохімзаводу.
За словами маріупольчанки, своє дозвілля мешканці проводили в спортивних гуртках, клубі самодіяльності та інших секціях, що діяли на першому поверсі. Тут же внизу в напівпідвальному приміщенні розташовувалися дитячі кімнати і бібліотека: для дівчаток проходили курси в'язання та шиття, а хлопчиків навчали слюсарної справи.
«Моя мама і вела бібліотеку і гуртки для дівчаток, звісно, що безкоштовно. Знову ж таки, це все було тільки для сімей працівників коксохіму. Будинок був дуже хороший», — підкреслила літня мешканка Маріуполя.
Сьогодні вона дбайливо зберігає фотографію будинку коксохіміків і багато інших світлин приморського міста.
Раніше повідомлялося про те, яким був Міський сад в середині 20-го століття. PR.UA продовжить знайомити маріупольців з історією міста за листівками.
Фото автора
