За чотири роки існування шелтеру в Маріуполі прихисток у ньому знайшли більше ніж 200 жінок.
У середині листопада у світі проходить акція «16 днів проти насильства», спрямована на подолання такого негативного соціального явища, як домашнє насильство. Проблема, яку не заведено обговорювати відкрито аби, як кажуть, не виносити сміття з хати. Або ще гірше, на яку не звертають уваги, мовляв, б'є - значить любить. Чому ці та подібні стереотипи руйнують наше життя, не дають можливості піти від агресора? Що таке психологічна та економічна залежність від агресора та як її подолати? На ці питання журналістка pr.ua шукала відповіді разом з психологами, соціальними працівниками, громадськими активістками та тими, кому вдалося розірвати коло домашнього насильства.
У першій частині розповіді мова піде про те, де знаходять притулок маріупольчанки, які постраждали від домашнього насильства, а також що робити тим, хто не може почуватися у безпеці вдома.
Будинок, про який ніхто не знає
У жовтні 2017 року відкрився шелтер для жінок, які постраждали від насильства у родині. За словами директора Маріупольського міського центру соціальних служб Любові Гальченко, за чотири роки існування шелтеру там перебувало більше ніж 200 маріупольчанок. До речі, майже завжди шелтер - це місце, куди жінка, яка зіткнулася з погрозами чи побоями, потрапляє не перший раз.
«По суті, шелтер - притулок цілодобового перебування для жінок, які не можуть знаходитись вдома у безпеці. Жінки тут перебувають не більше 90 діб. У шелтері є кухня, кімнати для проживання, кімната гігієни, приміщення, де можна прати та сушити речі, тобто є всі необхідні побутові умови. Жінки можуть почувати себе у безпеці, але ми їх не ізолюємо від соціуму. Якщо вони працювали, то так само продовжують працювати, ходять у магазин чи на ринок, діти відвідують садок або школу. Але вони не можуть розповідати нікому, де знаходяться. Це в першу чергу в їх же інтересах, бо дуже часто чоловік чи партнер, який вчинив насильство, не хоче давати жінці спокій. Були випадки, коли агресор дізнавався про шелтер, приходив та погрожував персоналу чи жінкам. Звісно, в таких ситуаціях нам допомогла поліція. Тож перше правило шелтера - нікому не розповідати, де він знаходиться. Про нього не має знати ніхто, крім поліції та самих працівників», - розповіла Любов Гальченко.
За словами Любові Гальченко, чимало жінок звертаються до шелтеру повторно, бо розірвати коло домашнього насильства не завжди просто. Дуже рідко агресор виправляється. У 99% випадків потрібно переривати зв'язок з ним назавжди. Але зробити це складно, бо часто постраждалі від насильства знаходяться в економічній чи психологічній залежності від тих, хто їм шкодить. Тобто матеріально залежать від них або занадто емоційно прив'язані до них. Аби допомогти постраждалим розірвати коло насильства, у шелтері з ними працює психолог та соціальний працівник, тут вони також можуть отримати консультацію юриста.
«Відверто кажучи, не було випадку, коли б жінка після перших погроз чи по биття відразу йшла від агресора. Близько 15% тих, хто до нас звертався, все ж наважилися піти. Коли жінка розуміє, що іншого виходу немає, ми допомагаємо їй зробити перший крок - знайти роботу, житло, відновити втрачені контакти з рідними, які підтримають», - говорить Любов Гальченко.
Іноді на прийняття рішення покинути агресора уходить кілька років, весь цей час проживаючи зі своїм кривдником. Працівники шелтеру допомагають тим, хто продовжує жити з агресором, розпізнавати, коли ситуація критична і той, хто вчиняє насильство, не зупиняється. Що робити у таких випадках? Навіть коли жінка покидає шелтер, працівники підтримують з нею контакт і слідкують, як розвивається ситуація далі.
Як розпізнати агресора?
Не треба думати, що тиран – це кремезний чоловік з непривітним поглядом та неприємними рисами зовнішності. Це зовсім не так, адже у звичайному житті агресори нічим не відрізняються від інших. До того ж від насильства страждають не лише жінки.
«Лише 1-2% чоловіків, які постраждали від домашнього насильства, звертаються за допомогою. Це пов'язано з тими стереотипами, які є у нашому суспільстві. Хлопцям з дитинства кажуть, що не можна жалітися або просити про допомогу, вони повинні бути сильними», - розповіла Любов Гальченко.
По словах Любові Гальченко, основна риса, яка повинна насторожити вас у відносинах з людиною, це намагання обмежити вашу свободу та нав’язування вам певних обмежень щодо кола спілкування, місць перебування.
«Основна ознака агресора – постійні обмеження. Він буде диктувати вам: коли ви повинні повернутися додому, з ким не можна спілкуватися, як ви повинні одягатися. Навіть фрази «тобі не потрібно працювати», «я сам тебе забезпечу» повинні насторожити. Це намагання обмежити вашу свободу дій. Якщо вас обмежують, то є ризик, що у майбутньому за непокору вас покарають чи будуть на вас тиснути», - розповіла Любов Гальченко.
Куди звертатися постраждалим?
Якщо людина, попала в ситуацію, коли над нею вчиняють психологічне чи фізичне насильство, коли її б’ють, погрожують, обмежують свободу пересування, то перше, що вона повинна зробити – наважитись говорити про це.
Варто звернутися до поліції, зателефонувавши за номером 102, який працює цілодобово. На такі виклики повинна виїхати бригада, до складу якої входитимуть спеціалісти з протидії домашньому насильству. На виклик приїдуть люди, які можуть надати першу психологічну допомогу, оцінять ризики скоєння повторного насильства. Якщо такий ризик доволі високий, тоді постраждалій запропонують поїхати у шелтер.
Працює й окрема мобільна бригада з протидії домашньому насильству. Графік її роботи відрізняється від поліції, вони працюють по буднях з 08:00 до 17:00.
Також в Маріуполі працює телефон довіри, на який може зателефонувати людина, яка стала жертвою домашнього насильства та розповісти про ситуацію, що сталася. До речі, зробити це можна анонімно не називаючи себе та місця свого проживання. Спеціаліст дасть пораду про те, яку допомогу людина може отримати, як поводити себе у ситуації наростання агресії.
На телефон довіри можна дзвонити по буднях з 08:00 до 17:00.
Отже:
- телефон мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам які постраждали від насильства – 096 459 00 08;
- телефон довіри - 097 48 876 26;
- телефон поліції - 102.
У наступній частині матеріалу – розповідь жінки, яка розірвала коло домашнього насильства та розмова з психологом.
