Усього в Маріуполі на виставці, розміщеній у Центрі сучасного мистецтва і культури імені Куїнджі, представлено 34 роботи, які за тематикою можна умовно розподілити на три великих блоки – це пейзажі, тваринний світ і світлини, на яких зафіксована діяльність дослідників континенту.
Загадкова й чарівна краса Антарктиди – її пейзажі, що захоплюють, життя та звички представників місцевої фауни – саме таким побачив цей віддалений континент фотохудожник Сергій Онишко, який на відкритті своєї виставки поспілкувався з її першими відвідувачами, передає pr.ua. Виставка триватиме до 8 листопада.
Автор розповів присутнім про найцікавіші моменти своєї дивовижної подорожі до найвіддаленішого з континентів, під час якої фотохудожнику вдалося зафіксувати світлини з життя Антарктиди та її мешканців.
Усе розпочалося в листопаді 2019 року, коли Сергій у складі команди з восьми осіб та чотирьох членів екіпажу вирушив на парусно-моторній яхті підкорювати Антарктиду. Експедиція, яка була присвячена 200-річчю відкриття Антарктиди тривала 21 день, а розпочалася на мисі Горн, розташованого на крайній південній точці Південної Америки. І вже на початку подорожі мандрівникам прийшлося зіткнутися зі справжніми труднощами, адже для того, аби дістатися Антарктиди, їм треба було подолати відстань довжиною понад 1000 кілометрів через пролив Дрейка, який вважається найнебезпечнішим у світі місцем для судноплавства через постійні шторми, які не вщухають ані на мить. У найбурхливіші періоди хвилі тут можуть сягати 22-28 метрів заввишки, тобто їх можна порівняти хіба що з 9-поверхівкою.
Згадуючи про попередніх дослідників Антарктиди, Сергій наводить цікавий приклад вчинку британського дослідника Ернеста Шеклтона, який під час своєї першої подорожі не дійшов до Південного полюсу всього 180 кілометрів. Він був керівником експедиції та, підрахувавши рештки припасів, вирішив, що їх не вистачить на зворотну подорож і наказав своїм підлеглим повертатися.
Після цього вчинку дослідник зазнав нищівної критики та переслідувань як з боку уряду, так від друзів та знайомих. Але вчений не розгубився – його відповіддю була фраза «Краще живий осел, аніж мертвий лев», яка згодом стала крилатою. Таким чином він пояснював, що іноді задля досягнення мети треба вчасно зупинитися. Як виявилося, усе це було недаремно - зрештою Ернест Шеклтон все-таки дістався Південного полюсу та одержав визнання й повагу в суспільстві.
За свідченням фотохудожника, сувора й неприступна природа континенту є водночас дуже вразливою. Наприклад, на підставі проведених досліджень вченими розроблені обмеження, згідно з якими до пінгвінів не можна наближатися ближче, ніж на два метри. І це зовсім не з міркувань безпеки, адже пінгвіни не зможуть зашкодити людині – навпаки, це робиться задля того, щоб тварини мали можливість спокійно жити й розмножуватися.
«Цікаво, що в Антарктиді немає розподілу на національності, - розповідає фотохудожник. - Усі полярники – це один народ, єдина родина. Звичайно, усі спілкуються англійською мовою. Річ у тому, що дослідження такого віддаленого континенту вимагають дуже великих витрат, тому науковці кожної з держав, які вивчають Антарктиду, виконують свою частку цієї роботи, й тим самим роблять свій вагомий внесок у цю велику справу».
Під час подорожі траплялося багато різних пригод. На думку Сергія, одним з найцікавіших моментів була ситуація, коли судно йшло в напрямку до української станції «Академік Вернадський» і повинно було подолати надзвичайно вузький та небезпечний пролив Лемера, розташований поміж материкових і острівних скель. «На той час на нашому шляху було багато айсбергів, які перешкоджали нам просуватися вперед. Одного разу ми навіть натрапили на величезну крижану стіну. Тоді капітан попросив мене запустити квадрокоптер, за допомогою якого я повідомляв команді про льодову ситуацію й коригував рух судна. Таким чином на якийсь час я опинився в ролі штурмана», – ділиться своїми враженнями фотохудожник.
Але найбільше Сергія вразила ситуація, коли всі учасники експедиції залишилися без жодних засобів зв’язку. Спочатку зникло інтернет-з’єднання, трохи згодом – мобільний зв’язок. І ось настав момент, коли вони зовсім втратили можливість спілкуватися з Великою Землею.
«Це трапилося якраз під час святкування Нового року, - розповідає фотохудожник. – Капітан судна дозволив кожному з учасників експедиції дві хвилини поспілкуватися з близькими. У тих умовах це був для нас справжній подарунок, який важко навіть оцінити. Адже це був супутниковий зв’язок із материком, яким зазвичай можна користуватися лише в екстрених випадках».
Серед тих, хто прийшов на зустріч з автором фотовиставки, були й учні Маріупольського машинобудівного ліцею №3, які навчаються за спеціальністю «Фотограф». Хлопці й дівчата із задоволенням слухали розповідь Сергія Онишка, після чого мали можливість побачити Антарктиду очима фотохудожника. Цю екскурсію організувала для своїх вихованців майстер виробничого навчання Ганна Довгань.
«Я навчаю дітей мистецтва фотографії, а коли дізналася, що в Маріуполі проходитиме така незвичайна виставка, вирішила обов’язково відвідати її разом з учнями, - розповідає педагог. - Думаю, їм було цікаво побачити й почути враження професійного фотографа від відвідування такого екзотичного місця, яким для нас є Антарктида. Тим більше, що зовсім нещодавно ми вивчали тему «Розташування об’єктів», тож сьогодні в нас було, так би мовити, факультативне заняття».
Своїми враженнями про подію поділилася одна з юних відвідувачок виставки – першокурсниця Вікторія Ложка. Окрім ліцею, дівчина вже 3-ій рік навчається у художній школі імені Куїнджі.
«Мені дуже сподобалася виставка, - розповідає Вікторія. - Як майбутній художник особливо хочу відзначити знімок, зроблений за допомогою дрона з висоти пташиного польоту. Це просто навдивовижу й водночас дуже професійно. У майбутньому мені б хотілося стати таким фотографом, яким є автор виставки».
Раніше pr.ua повідомляв про виставку холодного фарфору в центральній бібліотеці Маріуполя.
