У Маріуполі місцевий житель зібрав унікальну колекцію старовинних платівок і патефонів.
Всього в колекції чоловіка близько 30 апаратів і 200 пластинок - є англійські, швейцарські, німецькі апарати 1928, 1933, 1946, 1953 років... Один патефон навіть оздоблений крокодиловою шкірою. Про свою любов до чарівної валізки, яка здатна видавати чарівні звуки, Ігор Іванов розповів PR.UA.
Колись патефон був символом епохи, чарівною валізкою і справжнім дивом. Маріуполець Ігор Іванов з дитинства обожнював патефон. Він стояв в бабусиній хаті, і брати його дозволялося тільки дорослим.
Патефон діставали раз на тиждень, коли всі родичі з'їжджалися на «лазневий» день.
«Суботня традиція, - пояснює Ігор. - Бабуся пекла пироги, ми ставили самовар, ходили у лазню. Під час посиденьок крутили пластинки, на яких були народні частівки. Потім дідусь грав на баяні та всі затягували пісню».
Відтоді пройшло багато років, але Ігор зберіг теплі спогади дитинства. Від старших він перейняв не тільки любов до музики, а й вміння майструвати.
«У нас інтернету не було, - з посмішкою згадує чоловік. - Ми все робили своїми руками, я навіть якось зібрав велосипед. Любив спостерігати, як займаються ремонтами тато і дідусь, мене завжди це захоплювало».
У дорослому віці Ігор почав колекціонувати настінні годинники. Йому подобалося їх ремонтувати, приводити старі механізми до тями. Зовсім випадково йому в руки потрапив патефон. Вісім років тому маріуполець ішов ринком, і його покликав дідусь.
«Він каже: синку, купи патефон, - говорить Ігор. - Я згадав дитинство і придивився. Апарат був в розібраному вигляді - ящик, а всередині пакет із запчастинами. Врешті я купив його за копійки, приніс додому і методом «наукового тику» зібрав. З цього все почалося».
Ігорю стало цікаво - він почав знаходити старі розбиті апарати та лагодити їх. І вони знаходили його - траплялися оголошення в інтернеті, патефони приносили люди. Маріуполець знайомився з іншими колекціонерами та обмінювався експонатами.
«Один патефон мені віддала бабуся, яка живе на Східному, - зазначає Ігор. - Він пройшов з нею всю війну, викинути було шкода. А так - потрапив в добрі руки».
Інший апарат - найстаріший в колекції - Ігор знайшов на сайті з оголошеннями. Це грамофон з трубою 1893 року! Люди були готові його викинути, колекціонер забрав, відремонтував і поставив на почесне місце.
Всього в колекції чоловіка близько 30 апаратів і 200 платівок. Він пишається тим, що всі вони працюють, в будь-який момент можна поставити платівку і перенестися в минуле. Правда, для цього довелося попрацювати - деякі Ігор ремонтував місяць, інші - пів року.
«Мені подобається відновлювати апарати, я хочу, щоб вони жили, а «мертву» техніку не люблю, - каже майстер. - Головне в ремонті - знайти деталі для старих моделей. Це буває непросто».
Патефони зберігаються в Ігоря в будинку. Є радянські, вони простіше, є - «іномарки», багато прикрашені.
«Наші патефони в основному відрізняються тільки кольором, - ділиться колекціонер. - Інша справа - європейські. Вони були різні і за розміром, і за якістю звучання. У моїй колекції є англійські, швейцарські, німецькі апарати 1928, 1933, 1946, 1953 років... Один патефон – у крокодиловій шкірі!»
У вільний час Ігор часто включає патефон і ставить пластинки зі старими хітами. Оживають спогади - дитинство в бабусиній хаті та «лазневі» дні. Таку ностальгію патефон викликає не тільки в Ігоря. Одного разу колекціонерові подзвонив чоловік і попросив прийти в гості. У нього була платівка - старенька, з дитинства, а патефона не було.
«Він мені розповів, що слухав її в дитинстві, ще з бабусею, - згадує Ігор. - Я, звичайно ж, дозволив включити. В гості він прийшов з маленьким сином. Раптом бачу - він дивиться на тата. Обертаюся, а у чоловіка сльози. Він зізнався, що ніби в дитинстві побував. Я вам розповідаю, а у мене мурашки».
Колекціонер впевнений - навіть зараз, коли є стільки способів включити улюблену пісню, вони не замінять звучання патефона.
«Там живий звук, - каже Ігор. - А ми слухаємо оцифровану музику, в ній немає жодного стороннього шуму, потріскувань. Але вініл знову повертається в моду, заводи починають випускати платівки, вони тепер коштують великих грошей».
У колекціонера платівки не вінілові, а з шелаку. Вони більш тендітні - впустиш і розіб'єш. Можливо, тому ставитися до них варто особливо дбайливо.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що маленькі історії Маріуполя зобразили на екомуралах.
