Дратівливість через дрібниці, перепади настрою і зухвалість, – у підлітковому віці з дітьми буває непросто. Мозок і тіло ще формуються, тому у підлітків ще фізіологічно немає гальм, аби зупинити агресію.
Як батькам впоратися з власними емоціями у цей період, допомогти дитині дорослішати та знайти з нею спільну мову? Розповідає Оксана Бень – акредитована гештальт-терапевтка, яка спеціалізується на дитячій та сімейній терапії; мати 3-х дітей; лекторка Української академії лідерства, де навчаються та розвиваються талановиті підлітки з лідерськими якостями.
1. Приймайте підлітковий егоїзм
Дитина у цей період дуже зосереджується на собі. Батькам навіть може здатися, що вона геть не зважає на їхні почуття: «Ми стільки вкладаємо у неї, а їй байдуже». Не байдуже. Просто щоб бути самостійною у майбутньому, дитина має пройти етап сепарації, індивідуації та відділитися від сім'ї. Метафорично це човняр, який відштовхується від берега. У цей момент він думає лише про те, чи нічого не забув і куди пливе, і лише потім подивиться на берег, помахає рукою і буде за цим берегом тужити.
Якщо до підліткового періоду дитина проводила з вами час і проживала позитивні емоції: сиділа за різдвяним столом, каталась з вами на лижах і ходила на рибалку, – вона ніколи про вас не забуде.
2. Виховуйте вдячність
Інколи батьки так намагаються дати дитині все, що роблять це передчасно – ще до того, як у неї сформувалася потреба. Дитина ще їсти не захотіла, а перед нею вже стоїть тарілка. Батьки кажуть: «Дивись, я купую тобі найкращий одяг», а підліток думає «Це ваш вибір, за що я маю дякувати?». Треба уміти витримувати паузу, щоб дитина само чогось захотіла і попросила. Лише тоді у неї народжується вдячність.
Якщо ви хочете зробити сюрприз, то враховуйте інтереси дитини, а не свої. Не даруйте політ на повітряній кулі, якщо це ваша мрія, а не її.
![]()
3. Окресліть свої кордони
Щоб діти зважали на батьків, треба представляти їм свої інтереси: «Мені неприємно, коли ти береш мої речі». Моя молодша донька мала звичку без дозволу брати речі старших дітей. І якось вона таку річ пошкодила. Дочка мала кишенькові гроші, які їй подарували на День народження – і була змушена заплатити ними за шкоду. І після цього вона жодного разу не брала чужого. Не було б кишенькових грошей, вона б відпрацьовувала в інший спосіб: мила посуд, допомагала сестрі прибирати в кімнаті. Дитина має нести відповідальність у тих межах, в яких вона може.
4. Поважайте кордони дитини
Якщо батьки кажуть: «Я так хочу» або «Зроби так, бо я так сказала», – то таке саме ігнорування кордонів буде й з боку дитини.
Не вривайтеся в особистий простір дитини. Вона може не захотіти ділитися інтимними переживаннями, бо так підліток вчиться спілкуватися з іншими дорослими і фільтрувати те, що говорить назовні. «Я не хочу зараз про це говорити», – у цей момент вам варто поставитися з повагою до такого бажання, навіть якщо тривога зашкалює. Варто прийняти і те, що дитина у цей період більше спілкується та ділиться секретами з однолітками та іншими дорослими. Ви можете сказати: «Знай, що я завжди з тобою, і що б не сталося, ми це вирішимо».
Коли прокидається еротичне лібідо, діти починають досліджувати своє тіло і шукають ерогенні зони. Це нормальний спосіб пізнання себе, щоб потім вступати у сексуальні стосунки. Не треба цього лякатися, а тим паче заходити без дозволу у кімнату чи ванну. Натомість варто розмовляти з дітьми про те, що їхнє тіло належить тільки їм і ніхто не має права торкатися до них без їхньої згоди.
5. Обирайте демократичний спосіб спілкування
Тотальні заборони, тиск, порушення кордонів, атака на особистість не дають підлітку розвиватися, а можуть призвести до панічних атак, схильності до алкоголю, наркотиків, поганих компаній.
Прислухайтеся до думки дитини і витримуйте її критику. Це важливий етап дорослішання, коли дитина критично переосмислює цінності і дії батьків – вони уже перестають бути безумовними авторитетами. Якщо батьки впевнені у собі і своєму способі життя, то вони спокійно скажуть: «Якщо не хочеш робити так, як я, роби по-своєму».
6. Давайте кишенькові гроші, але не перестарайтесь.
Якщо дитина зовсім не отримує кишенькових грошей, то відчуватиме себе приниженою, залежною і може шукати стосунків, де її будуть утримувати. Давайте дитині посильну для вас суму – на проїзд, харчування, похід в кіно. Ці гроші мають покривати 80% її потреб, навіть якщо ваша сім'я дуже забезпечена. Так у дитини був стимул розвиватися самій і ставати самостійною.
7. Пам'ятайте, що лінь – це не завжди погано
Якщо дитина багато ліниться, то, ймовірно, вона просто не може зорієнтуватися в житті: не знає, куди їй іти і що робити. Якщо це короткі періоди, то лінь завжди стимулює розвиток. Підлітку з часом стане нудно і він обов'язково подумає, чим би зайнятися. Натомість якщо дитина по вуха завантажена заняттями та гуртками, які їй зовсім нецікаві, то у 18-19 років це може призвести до депресії і втрати інтересу до всього.
![]()
8. Не блокуйте дитину своїми страхами
Хлопець цікавиться музикою. Батьки керуються стереотипами і кажуть: «Музикою грошей не заробиш». Хлопець закінчує економічний факультет, працює і не знаходить себе у професії. Він повертається до дитячого захоплення, стає прекрасним музикантом і отримує хороші гонорари. Добре, що в цієї дитини вистачило сил ризикнути і піти за своїм бажанням. А може бути значно гірший сценарій. Професії зараз часто змінюються, а ми не можемо до кінця знати, в чому дитина талановита.
Не обирайте освіту замість дитини. У 16-ть підліток може не знати, ким хоче стати — і це також нормально. У світі давно існує практика gap year: підлітки після школи не поспішають в університет, а йдуть працювати, волонтерити і здобувати життєвий досвід, щоб прийняти усвідомлене рішення щодо освіти. В Україні є Українська академія лідерства – тут підлітки після школи рік створюють проєкти разом з іншими талановитими підлітками, досліджують країну та світ в експедиціях, працюють з особистими менторами і аналізують, чого вони хочуть і на що здатні.
9. Дозволяйте робити помилки
Коли у 3 роки дитина пробувала досліджувати світ, ви не ізолювали її, а були поруч і попереджали про небезпеки: «Тут сходинка. Обережно, ти можеш впасти». Аналогічно і в підлітковому віці: «Ти можеш спробувати, але зверни увагу, що можуть бути такі наслідки».
Не кидайте дитину напризволяще. «Роби, що хочеш» – це інша крайність. Дайте дитині право на помилку: «Я довіряю тобі. Ти дорослий і здатний відповідати за свої вчинки, навіть якщо помилишся». А якщо помилиться, не говоріть: «А я ж тобі казала», «Де була твоя голова?». Не атакуйте особистість дитини, а сконцентруйтесь на її діях. Зрозумійте, що сталося, скажіть, що не задоволені саме її вчинком. Формуйте довіру і будьте другом.
10. Адекватно реагуйте на критичні ситуації
Підліток у 17 років бере авто батьків, їде з друзями без документів. Їх наздоганяє поліція – вони втікають і розбивають машину. Від страху і паніки батьки ніяк не реагують: слава Богу, всі живі, машина – це наживне, нічого страшного. Або навпаки, реагують гіперболізовано і можуть з люті підняти на дитину руку. Обидві реакції неадекватні.
Варто без істерики поговорити з дитиною – у такі моменти підлітки переважно приймають діалог. Не тиск, не байдужість, а саме діалог. «Чому так сталося? Як можна було зробити по-іншому? Який твій висновок?» – через такі запитання ви вчите дитину, як варто поводитись, а вона засвоює негативний досвід, несе відповідальність і відчуває, що може вам довіритись.
