Учасниками загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення можуть стати українці віком до 55 років; внески за них сплачуватимуть роботодавці, передає pr.ua.
Що пропонується?
Ось уже два роки, як у Верховній Раді України перебуває проєкт закону про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення. Доопрацьований законопроєкт у листопаді був рекомендований парламентським Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів до включення до порядку денного та за результатами розгляду у повторному першому читанні – до прийняття за основу. Поки що не розглядали, але ще є час: наступного тижня Верховна Рада працює у режимі пленарних засідань.
Законопроєкт пропонує поряд із чинним першим рівнем (солідарною системою) запровадити з 1 січня 2022 року другий рівень – систему загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення.
Учасником накопичувальної системи може стати людина, яка на момент оплати накопичувального внеску не досягла 55 років і не отримує пенсію за віком або за вислугу років.
Який розмір накопичувальних внесків?
Внески до накопичувальної системи, згідно із законопроєктом, починають сплачуватись з 1 січня 2023 року. Вони не є складовою єдиного соціального внеску (ЕСВ) і нараховуватимуться окремо.
Розмір накопичувального внеску, який сплачуватимуть роботодавці, залежить від заробітної плати працівника та становить:
- у 2023 році - 1%;
- у 2024 році - 1,5%;
- у 2025 році й далі – 2%.
На такому ж рівні, на паритетних засадах, пропонується нарахування та оплата додаткового накопичувального внеску коштом державного бюджету України у 2023, 2024 та 2025 роках.
Кому платити?
Накопичувальні внески до закінчення 2025 року сплачуються виключно уповноваженому пенсійному фонду, який створюється за рішенням Кабінету міністрів України. Тут кожному учаснику системи відкривається персональний пенсійний рахунок.
Починаючи з 1 січня 2026 року, внески сплачуються до будь-якого авторизованого пенсійного фонду або авторизованого банку на вибір учасника системи.
Авторизований ПФ – це недержавний пенсійний фонд, який забезпечує акумулювання накопичувальних внесків, інвестування пенсійних активів, ведення персоніфікованого обліку пенсійних коштів учасників системи тощо.
Якщо учасник не вибере та не повідомить про це свого роботодавця, то внески продовжують сплачуватись до уповноваженого пенсійного фонду. Пенсійні активи уповноваженого фонду мають не менш як на 80% складатися з цінних паперів, погашення та отримання доходів за якими гарантовано Кабміном.
Джерелами формування пенсійних активів є:
- накопичувальні внески;
- інвестиційний дохід, отриманий внаслідок розміщення та інвестування коштів учасників системи;
- сума штрафних санкцій, пені та інших платежів на користь учасників системи.
Коли та хто отримає виплати?
Учасник системи отримує право на виплати, накопичені на його індивідуальному пенсійному рахунку, у таких випадках:
- при досягненні віку, що дає право на призначення пенсії в солідарній системі;
- виникнення в нього або членів його сім'ї першого ступеня спорідненості підстав для лікування тяжких захворювань (рак, інфаркт міокарда, коронарне шунтування, ниркова недостатність, трансплантація життєво важливих органів тощо);
- виїзд за кордон на постійне проживання;
- визнання його особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
Корінна відмінність накопичувальної системи від солідарної у тому, що у разі смерті учасника право на отримання пенсійних виплат набувають його спадкоємці.
Якщо законопроєкт буде ухвалено, то вже з 1 січня 2023 року громадяни України зможуть формувати обов'язкові особисті пенсійні накопичення, користуючись якими вони в майбутньому матимуть додаткове джерело виплат до їхніх пенсій із солідарної системи.
"Перевагами накопичувальної системи є ті, що вона не залежить від демографічних проблем; забезпечує інвестиційний ресурс економіки шляхом залучення на вирішення проблем економічного розвитку коштів, що у ній акумулюються; забезпечує персоніфікацію та індивідуалізацію накопичених коштів, а також диференціацію розмірів пенсій залежно від особистих накопичень людини", - йдеться у висновках профільного парламентського комітету.
У чому основні ризики?
У профільному комітеті визнають уразливість накопичувальної системи щодо таких загроз, як тривалий процес накопичення коштів, фінансово-економічні кризи, спад виробництва та безробіття, інфляція, проблема збереження накопичень тощо. Проте комітет рекомендують розглянути законопроєкт у повторному першому читанні та прийняти за основу.
Розгорнутий критичний аналіз доопрацьованого законопроєкту дає Головне науково-експертне управління Верховної Ради України. Його основні зауваження залишаються тими самими, що були від початку.
Зокрема, запровадження накопичувальної системи має починатися після об'єктивного визначення факту зростання економіки в Україні, що дасть змогу ефективно розмістити та використати пенсійні активи. Інакше це не дасть бажаного прибутку та призведе до дискредитації самої ідеї накопичувальних пенсій.
Необхідно взяти до уваги приклад негативного досвіду країн Східної Європи з більш розвиненою економікою та правовим порядком, де останнім часом законодавчими рішеннями хочуть повернути накопичені громадянами кошти у солідарну систему (Угорщина, Чехія, Польща).
Головне управління також зазначає, що відповідно до закону про реформування пенсійної системи, перерахування внесків до накопичувального пенсійного фонду може запроваджуватися, починаючи з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність Пенсійного фонду України. Одним із викликів накопичувальної системи є спокуса урядових структур використати накопичені кошти для погашення дефіциту солідарної системи. Висловлюється також низка інших зауважень.
Чи встигне Верховна Рада ухвалити закон до кінця цього року для того, щоб з 1 січня 2022 року почалося впровадження загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення в Україні? Незабаром побачимо.
