Важких два альбоми цікаві кожному, хто потрапляє в стіни школи. Унікальні знімки площі Перемоги, скверу та куточків колись Первомайського району можна побачити, гортаючи ці томи.
Про те, що увійшло в «Рукописну історію середньої школи №51» і як вона починалася, PR.UA розповіла педагог-організатор Ольга Поліщук.
«Наша школа була побудована в 1939 році, тому, швидше за все, ведеться альбом з того ж часу. Тут є все про перший педагогічний колектив і директора Григорія Шаповалова, будівельників школи, перших випускників, про життя класів. Коли був перший випускний, почалася війна і вчителі разом зі вчорашніми випускниками пішли на фронт. Деякі загинули в катівнях гестапо. Це дуже пам'ятний альбом, тут також є вирізки з газет з інформацією про школу і її учнів. Як учитель праці недавно я дізналася, що в тому кабінеті, що складається з двох кімнат, жив наш перший директор. Також є інформація, що в роки Другої світової війни школа була храмом милосердя - шпиталем, а в приміщенні сьогоднішнього кабінету №9 розташовувалася стайня. Швидше за все - це правда», - поділилася Ольга Поліщук.
За її словами, багато про школу вдається дізнатися від випускників тих років. На жаль, сьогодні ніхто не знає імені людини, яка почала альбом і написала перші нариси про Первомайський район і саму школу.
«За почерком можна зрозуміти, що писали різні люди. Хтось починав, потім продовжувала інша людина. Можливо, це був перший директор або перший завуч, безперечно, що це були працівники школи. Навчальний заклад багатий на випускників, тому свідомі і творчі люди продовжили розпочату кимось традицію ведення альбомів. Люди горіли справою, фотографія в ті часи була як хобі, людям було цікаво, але в якийсь момент справа зупинилася. Сьогодні все це замінила цифрова фотографія і відеозйомка, у кожного є домашній архів», - зазначила Ольга Поліщук.
Як повідомили PR.UA читачі, починав вести альбоми вчитель української мови Андрій Мірошник, продовжила його справу вчитель російської мови Тамара Зінов'єва.
Тільки перший пам'ятний альбом ЗОШ №51 містить 80 оформлених аркушів і 556 фотографій. Про це свідчить запис на останній сторінці, читачеві також пропонують продовжити вивчення історії школи з 1968 року в альбомі №2. Другий том рясніє такою самою чималою кількістю знімків, які щільно заповнюють аркуші.
Тут, у двох томах, крім осіб колишніх маріупольців, можна побачити фрагменти вулиць рідного міста. Такі кадри, як шикування піонерів на пл. Перемоги допомагають згадати як колись вона виглядала, помітити десь за спинами школярів старий міський автобус. На великому знімку зображено вид на сходи до моря, що сьогодні закрито на реконструкцію. Відображено момент виборів, демонстрацій і навіть «маївки» в сквері селища. Можливо, це був нинішній сквер «Веселка». Все це охоплює період 60-70-х років.
Чималу цінність мають і перші знімки школи, її відновлення та благоустрій з 1939 року. Роздивляючи ці світлини, можна зрозуміти, якою була ця ділянка Лівобережжя, дізнатися про залізницю, що проходила поруч - по вул. Станіславського, про відкриття першокласного на ті часи шкільного стадіону з садом і про нові будівлі.
Своєрідні екскурсії в минуле для дітей проходять тут, в бібліотеці, де зберігаються ці два пам'ятних альбоми.
«Дітям цікаво, що фотографії чорно-білі, частіше розглядають другий альбом, знаходять там своїх бабусь. Все, що тут можна побачити, було не десь далеко, саме цим він і привабливий для учнів. Як випускниця 51-ї школи, я теж почала шукати своїх знайомих в альбомі, як педагогу-організатору було цікаво побачити колишні шикування на лінійках, а як вчителю праці цікаві кадри уроків минулого століття. Наприклад, за цими швейними машинками, що на фотографії, провчилися кілька поколінь мам, бабусь і прабабусь. Вони були списані тільки минулого роцку», - зазначила педагог.
Сьогодні в ЗОШ №51 мають намір почати третій том рукописної історії і продовжити його з 1980-1990 років. Частина знімків і відомостей пізніших років поки зберігаються в електронному варіанті. Випускників школи кінця ХХ століття просять надіслати фотографії і поділитися своїми спогадами. Саме вони будуть продовженням і змістом нового альбому.
Маріупольці, у яких є будь-які відомості про історію школи того періоду, можуть надіслати інформацію на e-mail: shkola51@ukr.net.
Також PR.UA наводить уривок з першого альбому історії ЗОШ №51. Він напевно буде цікавий маріупольцям:
«За адміністративним поділом колишній Маріупольський район, а нині Жданівський, мав на лівому березі річки Кальміус Успенівську сільську раду, до якої входили села Успенівка, Троїцьке, Калинівка, Ляпино і рибальські села Коска і Бузиновка. У цих селах в тридцяті роки були колгоспи: в Успенівці - «Приазовський», в Троїцькому - «Комунар», в Калинівці - «Калініна», в Ляпино - «3-й вирішальний», на Коске - «Червоний партизан».
Було чотири початкових школи: Троїцька, Ляпинська, Косянська і Бузиновська, а в Успенівці - НСШ. Тепер села Калинівка та Коска відійшли до Новоазовського району.
В кінці 1930 року на городніх землях Успенівського колгоспу «Приазовський» почалося будівництво південної магнітки заводу «Азовсталь». А там, де було рибальське селище Бузиновка, побудована Азовстальська ТЕЦ. В ході будівництва заводу через самозабудови виросло селище Грабарка. Назва його походить від слова «лопата» - грабарка. При будівництві заводу не було техніки, всі роботи виконувалися вручну, особливо земляні. На місці цього селища побудований стан 3600.
Завод розширювався вглиб і вшир, необхідні були постійні робочі кадри. Заводоуправління КХЗ на 6-ій дільниці почало будувати тимчасове житло барачного типу. Саме там в 1934 році була організована школа № 16 в пристосованому приміщенні. Зараз на цьому місці розташована гарна нова будівля технікуму.
У травні місяці 1933 року з'явилися землевпорядники на землі колгоспу «Комунар» - це азовстальці вирішили відкрити індивідуальне селище. Протягом року воно казково зростало. У 1934 році з'явилися перші контури вулиць з будинками, магазином, червоним куточком. Будинки заселялися сім'ями постійних робочих. В цьому ж році йому дали назву «Першотравневий». Діти відвідували Троїцьку школу, а старшокласники були змушені вчитися в міських школах.
У 1935 році на теперішній вулиці Пашковського заводом «Азовсталь» було побудовано сім двоповерхових та триповерхових будинків, одноповерхова лікарня і СШ № №40. Був також закладений величезний будинок на 2-ій дільниці. Всі діти селища Перштравневого почали відвідувати 40-у школу. Але це було незручно: відсутність асфальтної дороги та чимала відстань. А тим часом селище розросталося.
За клопотанням жителів селища в 1938 році, Донецьким облВНО (обласний відділ народної освіти) згідно рішення облвиконкому, почалося будівництво школи в сел. Першотравневому. Жданівський міськвиконком і міськВНО передали будівництво і керівництво роботами тресту «Азовстальбуд». Будівництво школи було покладено на жителів селища - Калашнікова і Кабанова. У серпні 1939 року будівництво школи було закінчено.
14 липня 1939 року рішенням міськВНО призначено директором школи Шаповалова Григорія Івановича, який щодня відвідував будівництво і намагався прискорити роботи.
26 серпня 1939 школа була збудована і повністю обладнана: партами для 11 класних кімнат, лабораторними столами, стільцями.
У цей час на території Успенівської сільради був організований новий район - Орджонікідзевський. Завідувач РВНО Зімерман та завідувач міськВНО Гладиш почали займатися комплектуванням школи педкадрами. 25 вересня держкомісія прийняла школу, а до цього діти займалися в другу зміну в СШ №40.
Була реорганізована Троїцька семирічна школа і діти старших класів передані в школу №51. Тому були в школі класи з російською та українською мовами викладання. Ходили в школу діти з селищ Кільцевого і Кар'єрів, бо Успенівська школа була українською.
Всього в школі було організовано 15 класів і учнів близько 600 чоловік. Сполучення з містом було погане. У 1935 році було прокладено залізничну гілку від міського острова до сел. Першотравневого. Поїзд підвозив робочих на завод і жителів в місто пристосованими товарними вагонами, в яких для сидіння стояли лавки. Там, де зараз знаходиться шкільна майстерня, колись була залізнична станція».
14 липня 2022
25 березня 2022
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)