Підлітки тікають не лише з неблагополучних сімей, які потрапили в поле зору відповідних служб.
Часто діти йдуть зі звичайних сімей, у яких ляпас чи запотиличник не вважається насильством, а батьки звикли доводити свою правоту будь-яким способом.
У році, що минає, поліція розшукала понад 200 зниклих маріупольських підлітків. На щастя, вони знайшлися швидко, ніхто не постраждав і не зник безслідно.
Психолог Маріупольського міського центру соціальних служб Ольга Паламарчук розповіла рr.ua, чому діти йдуть з дому, а також як батькам налагодити стосунки з втікачами.
Карати дитину у нас вважається практично нормою
Іноді свій авторитет у сім'ї батьки намагаються зміцнити рукоприкладством. Швидше за все їх самих колись виховували також. Ці методи виховання вони перейняли у своїх батьків і діють стосовно дітей, як їм звично і зрозуміло.
"У нас високий рівень толерантності до насильства в сім'ї. Іноді батьки кажуть: "Хіба я його вбиваю? Просто дав запотиличника, ляпаса або штовхнув". Тобто вони сприймають це не як насильство, а пояснюють свій вчинок тим, що дитина їх розлютила. Для підлітка таке рукоприкладство не тільки боляче, але і прикро", – розповіла психолог.
При цьому дітям розповідають у школі, що ніхто не має права їх бити, а батькам цю інформацію не доносять або вони сприймають її як спробу зневажити їхній авторитет. Тому співробітникам соціальних служб, педагогам, психологам важливо говорити з батьками про неприйнятність таких методів виховання.
До того ж мамам і татам важливо усвідомити, що якщо їм було прикро та погано від ляпасів та криків тридцять років тому, то і їхнім дітям це не подобається. Отже, потрібно шукати нові способи взаємодії з дітьми.
Підлітки тікають із дому не лише від фізичного насильства, а й від нерозуміння у сім'ї. Піти з дому для дитини означає потрапити до невідомості. Щоб це сталося, вдома має бути психологічно некомфортно.
"Це може бути ситуація, коли у батьків другий шлюб. Або вітчим не може порозумітися з дітьми, або в сім'ї з'явилася молодша дитина, якій приділяють більше уваги. У будь-якому випадку ця та ситуація, коли підліток вдома почувається гірше, ніж на вулиці. Саме тоді він обирає такий спосіб зберегти себе як особистість", - розповіла Ольга Паламарчук.
Біжать у пошуках драйву та далі від правил
Є втікачі, щоправда, їх небагато, які залишають будинок у пошуках пригод, нових знайомств та веселощів. Це діти із досить забезпечених сімей, які мають кишенькові гроші.
"Часто такі підлітки захоплюються якимись комп'ютерними іграми, серіалами, у них є своє коло спілкування за інтересами. Вони вважають, що їхнє життя прісне і нудне, а вони заслуговують на більше. Саме тому вони шукають свободи та адреналіну", - зазначила Ольга Паламарчук.
Серед підлітків є й ті, що тікають від незвичайних для них правил та обмежень. Це діти із сімей, які потрапили у поле зору соціальних служб, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками, не працюють. З таких сімей дітей, як правило, вилучають та поміщають у прийомні чи патронатні сім'ї. Але ці підлітки від народження були надані самі собі та звикли самостійно планувати своє життя. Коли вони потрапляють у нову сім'ю, де є певні правила, то вони вирішують проблему єдиним знайомим способом – тікають із дому.
"Наприклад, дитина не звикла вмиватися вранці. Для неї проблема, коли її просять це зробити. Такі діти не звикли до правил, але звикли йти з дому. Для них так простіше. Вони не винні, що в рідних сім'ях їх не навчили чомусь. У цьому випадку дуже важливо, щоб супроводжувальні соціальні служби допомагали батькам побудувати комунікацію з такою дитиною", - розповіла Ольга Паламарчук.
Як поводитися батькам після повернення зниклого підлітка?
Коли підлітка повернули додому важливо:
- Не звинувачувати, не скандалити, тим більше не застосовувати фізичне насильство.
- Поговорити з ним не про нього, а про себе, свої почуття та переживання, висловити те, що ви відчували, коли дитина пропала, розповісти, як вам було боляче і як ви переживали.
- Запитати, що змусило дитину піти з дому і бути готовим до того, що відповідь вам не сподобається.
- Не виправдовуватися у відповідь і не звинувачувати дитину, а просто її вислухати.
- Якщо у вас є що відповісти, краще зробити це наступного дня.
- Попросити його, щоб наступного разу, коли захочеться піти, він обов'язково сказав вам, чому йому погано і що йому не подобається.
Що має насторожити батьків?
Як правило, підлітки планують втечу із дому заздалегідь. Тому важливо, щоб батьки звернули увагу на:
- пропажу великої суми грошей або постійне зникнення дрібних купюр із кишень верхнього одягу чи гаманця;
- пропажу з дому старих пальт, ковдр, подушок;
- часті подорожі підлітка занедбаними будинками, віддаленими куточками міста;
- прогули занять у школі.
Батьки повинні уважно поставитися до того, що підліток приходить додому дуже пізно.
Якщо дитина пропала, не виходить на зв'язок, її друзі та знайомі не знають де вона, відразу звертайтеся до поліції.
"Центр соціальних служб не контролює сім'ї, а допомагає їм. Ми не займаємося відбором дітей із сім'ї, а допомагаємо побудувати стосунки, налагодити комунікацію між батьками та дітьми. Якщо виникають проблеми з підлітками або вони вже тікали з дому, до нас можна звернутися за будь-якою допомогою", - розповіла Ольга Паламарчук.
