Маріупольці розгадали таємницю пам'ятника в Старому міському цвинтарі, на якому була незвичайна епітафія: "Чесному трудівнику від Маріупольської міської думи".
Відповідь шукали цілий рік, повідомляє pr.ua.
Розгадкою займалися маріупольські краєзнавці та історики. Про це повідомив директор ГО "Архі-Місто" Андрій Марусов.
За його словами, цей старовинний пам'ятник зберігся в Некрополі дивом, він же встановлений на могилі Парфенія Малишкіна, який прожив 62 роки і помер 19 квітня 1906 року.
"Незвичайним надгробок робить епітафія: "Чесному трудівнику від Маріупольської міської думи". Ким був Парфеній Малишкін? За які заслуги дума поставила йому пам'ятник?", — запитали при виявленні пам'ятника маріупольські дослідники Некрополя.
Так, протягом року краєзнавцю Сергію Катричу та Helga Buzlami вдалося з'ясувати, що Парфеній Малишкін народився у селі Троїцькому Павлоградського повіту у родині державних селян. У Маріуполі ж він опинився у пошуках кращого життя, тут же народилися дочки. Крім того, що дружина Ганна Макарівна згодом захворіла на психічну хворобу і через бідність Парфеній так і не зміг сплатити 7 р. 50 на її лікування в Катеринославській губернській земській лікарні, інших даних з'ясувати не вдалося.
Таємницю епітафії ж розгадали доценти кафедри історичних дисциплін Маріупольського державного університету Юлія та Вадим Коробка.
"У "Звіті Маріупольської міської управи про прихід і витрату міських сум" за 1906 рік вказується, що Парфеній Малишкін був службовцем канцелярії управи. На його похорон з міської скарбниці було витрачено 47 рублів і 23 копійки. У посмертній службовій характеристиці Парфенія Яковича йдеться, що він прослужив у канцелярії управи близько 35 років, був одним із найсумлінніших, акуратних і працьовитих службовців, виконував свої обов'язки найбездоганнішим чином, приходив до канцелярії завжди першим і йшов останнім…", — повідомляється у статті істориків "Таємницю епітафії розкрито".
Сам пам'ятник Парфенію Малишкіну встановили після того, як у 1906 році міська дума виділила на це 100 рублів. Крім того, щорічно 300 рублів було вирішено виділяти дочкам заслуженого працівника на утримання матері.
