Олена Бутікова, власниця гончарної студії "Глінка", майстер ручної кераміки не любить, коли її захоплення називають гончарством.
Вона займається керамікою чотири роки. Олена розповіла pr.ua про те, чому для глини важливий температурний режим, як правильно наносити глазур на кераміку, як "подружити" глину та глазур, чим робота на гончарному колі відрізняється від ручного ліплення, які етапи у виробництві керамічного посуду найскладніші.
Інтернет допомагав навчатися роботи з глиною
За освітою Олена інженер ковальсько-штампувального виробництва, закінчила Приазовський державний технічний університет. Вона навчалася по роликах в Ютуб, а можливості спробувати не було. Щоб познайомитись з керамікою ближче, почала ліпити з глини, потім зрозуміла, що без пічного випалу це не кераміка, а висохла глина, що кришиться. Згодом купила піч і почала експериментувати. Виявилось, що це далеко не просто. Кілька років тому вона відкрила студію, де проводить майстер-класи з роботи з глиною, виготовляє чашки, тарілки, сувеніри з глини.
"Коли студія почала працювати, сестра розповіла, що брат, який зацікавився історією нашої родини, знайшов у районі Миколаївки, а там є наше коріння, черепицю, на якій написано "мануфактура Гіталова" - це моє дівоче прізвище. Може, захоплення керамікою це данина сімейній традиції? Тоді не дивно, чому мені подобається цим займатися. Коли відкривала студію, було відчуття того, що щось допомагає, підштовхує мене. Відкриття збіглося з пандемією, не відразу змогла знайти будинок в оренду, не завжди були замовлення на проведення майстер-класів. Бували моменти, коли було дуже непросто і навіть хотілося покинути, але якось усе само собою розв'язувалося", - розповіла Олена.
За словами Олени Бутікової, гончарство – робота за гончарним колом, вона ж вважає себе більше майстром ручної кераміки – ліплення виробів із глини.
З будь-якої глини вийде кераміка, але все залежить від того, який виріб робить майстер
Для гончарства підходить будь-яка глина - МКФ-2. МКФ шамоту, можна використовувати й руду глину, але вона сильно мажеться, тому не дуже підходить для проведення майстер-класів. Кожна глина має свій температурний інтервал. Глина з кар'єру теж не дуже підходить для кераміки, в ній багато сміття, і якщо щось піде не так, глина може розплавитися чи вибухнути в печі та зіпсувати сусідні вироби або піч.
Олена розповіла про етапи виготовлення керамічного виробу: нарізають та пом'якшують глину. Шматок глини обробляють спреєм, покривають вологими ганчірочками, переминають, щоб вона була м'якшою.
- Розкачують глину.
- Формують виріб, роблять декор.
- Виріб сушать поступово у сухому, світлому, теплому приміщенні без протягів. Зазвичай виріб сохне від тижня до двох і після цього етапу він повинен бути сухим. Швидко сушити не рекомендують.
- Виріб замивають - губкою або пензлем, щоб прибрати шорсткості, нерівності. Такі недоліки важко побачити, коли виріб сирий, а сухому - легше.
- Перший - "бісквітний" або "утильний" випал - добу виріб обпікають у печі. Перші 8-10 годин піч набирає температуру і стільки ж остигає. Вийняти виріб із печі можна, коли вона вже охолоне.
- Виріб покривають спеціальними глазурями та відразу ставлять на обпалювання на добу, температура та режим випалу залежить від глазурі та глини. Первинне обпалювання - зазвичай 8-10 годин, високотемпературний 13 годин.
- Виріб готовий, можна з нього пити та їсти.
Час, витрачений на виготовлення, залежить від м'якості глини, і навіть від складності виробів.
Олена Бутікова любить виготовляти із глини гуртки. Говорить, що при їх виготовленні у майстра є необмежений простір для творчості та можливість використовувати безліч технік. За день можна зробити 50 чашок, потім за день – 50 ручок до них, і день іде на наклеювання ручок.
Кераміка - просто лише на відео
"Для глини немає точного планування, якщо вона тверда, її треба довше проминати або, наприклад, виріб може тріснути в печі, або глазур не ляже. До того ж для кожного виробу та виду глини передбачено свій температурний режим, він залежить від завдань. На навчальних курсах про це розповідають, але теорії мало, необхідно самому спробувати і практичним шляхом зрозуміти, яку температуру обрати", - поділилася секретами майстерності Олена.
Наприклад, елементи декору, брелоки обпалюють на низьких температурах, а посуд вимагає особливих умов, адже після випалу ним користуватимуться, а потім його потрібно мити в посудомийній машині. Є спеціальна техніка "раку", коли виріб обпалюють прямо у вогні. Для такої техніки передбачені спеціальні глазурі. Найскладніше виготовлення кераміки - глазурний випал. Зліпити виріб і надати йому форму - це 10-20% успіху, а коли майстер починає, як кажуть, "дружити" глину з глазур'ю, то можуть виникнути труднощі. Глазур може тріскатися, не лягти рівномірно.
"Буває глина і глазур між собою "не дружать". Тому перед глазурним випалом роблять тестери – необпалені та обпалені шматочки глини на різній температурі покривають глазур'ю та дивляться, як вона тримається на глині", - розповіла Олена.
За її словами, є багато способів декору глини, хоча є такі кольори глазурі, які не потрібно розписувати.
Працювати на гончарному колі важко, потрібно одночасно зосередитися та розслабитись
На думку Олени Бутікової, працювати з глиною треба починати не з кола, а з ручного ліплення.
"Навчитися кераміці простіше, ніж роботі на електричному гончарному колі. Спочатку на колі можна утримати шматочок глини - 400-450 грамів. Спочатку потрібно докласти багато сили, щоб її пром'яти, а потім, коли вона пром'ята, потрібно акуратно і легко формувати виріб. Коли навчишся, виготовити виріб на колі можна за 10 хвилин, але крім цього наступного дня потрібно рівняти шорсткості, зачищати недоробки", - розповіла Олена Бутікова.
Хоча на гончарному колі працювати важко, але іноді до студії приходять люди, які прямо відчувають глину та гончарне коло. Зараз переважно використовують електричні гончарні кола, тобто майстру потрібно зосередитися лише на руках, а ті, хто ще вміє паралельно підштовхувати коло ногою – віртуози.
Поради тим, хто хоче займатися керамікою
"Варто прийти в студію і спробувати щось зліпити. Не потрібно відразу купувати абонемент, можна спробувати кілька разів або приходити кілька разів на місяць", - розповіла Олена.
За її словами, останнім часом у студію почали частіше приходити дорослі. Іноді першими приходять діти, а вже за ними на майстер-класи йдуть батьки. Найпопулярніший виріб, який роблять у студії – тарілка – лист монстери.
Олені Бутиковій подобається у майстерні допомагати людям реалізовувати задуми, розповідати, як правильно зробити те, що вони вигадали, допомогти висловити ідею у глині. Ще їй приємно, коли люди йдуть із майстерні з позитивними емоціями, натхненні.
Не треба прагнути зробити щось ідеальне
"Є напрямок у кераміці, коли шлюб уявляють задумом, наприклад, закипіла глазур і взялася бульбашками - на виробі це виглядає як певний ефект. Не дуже акуратний, зроблений нашвидкуруч виріб може виглядати як стильний задум і виглядати красиво", - поділилася Олена Бутікова.
Раніше pr.ua розповідав про те, чим Маріуполь приваблює туристів.