Скажіть, вам колись хотілося змінити плин часу? Зазирнути туди, де вулицями їздять карети, крокують дами у пишних сукнях, діють гімназії – жіночі та чоловічі. Час ще не змив фарбу з фасадів старих будівель, стоять потрощені церкви. Історія набирає обертів, змінюється швидко, мчить новому вирі ідей та прапорів.
Для подорожі у минуле необов’язково мати машину часу. Іноді достатньо історичних спогадів, уважних очей та живої фантазії. Запрошуємо разом з PR.UA поринути в давнину та дізнатися солодку історію одного маріупольського дому.
Таємниці старих будівель
Ми на проспекті Миру. У дев'ятнадцятому сторіччі вулицю називали просто – Велика. І недаремно, бо тут відбувалися головні події, точилися жваві розмови. Саме вона була найширшою та найдовшою в місті. Краєзнавець Сергій Буров пояснює: «Великою вулицю називали в народі, хоча в жодному документі такого найменування ви не знайдете. Офіційна назва того часу – Єкатерининська».
Земельні ділянки тут коштували дорого – купити їх могли або заможні містяни, або успішні комерційні організації. Сучасні маріупольці добре знають найвідоміші споруди: будинок, де колись жив магнат Гоф, зараз став домом для нашої редакції. Таємнича будівля, де засідали НКВД та гестапо - перетворилася на кафе. А багато інших будинків і досі зберігають свої таємниці.
Чуєте запах солодощів?
Проте є місця, на які не звертають багато уваги. Лише деякі люди знають – вони теж були свідками яскравих подій. Ми йдемо далі і зупиняємось за адресою: Миру, 39. Ви теж чуєте легкий запах солодощів?
Світлина old-mariupol.com.ua
Озирнувшись у минуле, можна побачити як панянки у легких сукнях заходять у залу. «Що вам продати, пряників?» - лунають стримані голоси. «О, кажуть, сьогодні є щось особливе, - відзивається дівчина. – Щербет, будь ласка. Пан Жозеф вміє здивувати!»
Ви вгадали – колись у старому домі знаходилася кондитерська француза Жозефа. Саму будівлю збудували десь у останній чверті 19 сторіччя – точних даних не збереглося. А на початку 20-го на першому поверсі відкрили кондитерську. Тут продавали ласощі для міської еліти: торгували пряниками, привозили заморську пастилу та щербет.
«Слава батькові Махно!» - кричали шибеники
На другому поверсі деякий час знаходився більярдний зал. І саме там, за свідками очевидців, створив свій штаб командувач Революційної повстанської армії Нестор Махно.
Краєзнавець Сергій Буров згадує цікаву історію, яку йому розповів колишній мешканець міста Іосіф Цехановський: «Коли у більярдній залі був штаб Нестора Івановича, хлопці, і наш земляк разом з ними, нетерпляче чекали кожного його виходу! Як тільки «Батько» з’являвся у дверях і допоки сідав у відчинений автомобіль, орава семи-, восьмирічних шибеників скандувала: «Слава батькові Махно! Слава батькові Махно!»
У відповідь Нестор Іванович схвально кивав головою, хтось з його світи подавав «торбочку», і Махно пригоршнею кидав дітлахам цукерки. Іноді замість них були «керенки» - знецінені банкноти Тимчасового уряду.
Будинок відновили після війни
Після остаточного встановлення радянської влади колишню кондитерську, як і всі приватні установи, реквізували. Першій поверх віддали під торгівлю, а верхній використовували для контор різних організацій. Війна та німецька окупація залишили від будівлі одні лише стіни. Та центральний фасад зберігся, а потім і увесь будинок відновили.
Пізніше, в радянські часи, там працював магазин з торгівлі фототоварами «Об’єктив». Сергій Буров згадує ці часи: «Я купував там плівку та хімікати. Також пам’ятаю, що на другому поверсі раніше знаходилася квартира».
Нові часи – нові історії
До наших часів всі декоративні елементу фасаду збереглися. Стиль його охарактеризувати важко.
«Модерн, але ледь проглядається», - говорить нам краєзнавець.
Але це, мабуть, не найголовніше. Милуватися фігурною цегляною кладкою, кованим балконом та фільонками (так називають декоровану поверхню стін) можна в будь-якому разі.
Сьогодні, крізь багато років, історія зробила ще один оберт. І певно – дуже знаковий. Адже у колишній кондитерській знову продають солодощі. За адресою Миру, 39 відкрилася нова кав’ярня. Вже не зайде сюди панянка у пишній сукні і не замовить щербет. Проте щохвилини відчиняються двері, заходять сучасні дівчата. Хтось вмикає ноутбук і кричить офіціанту: «Капучіно і брауні. Сьогодні щось особливе!»
Світлина Аліни Комаровой