Шість років тому, 10 лютого 2015 року, сили АТО швидкою атакою з Маріуполя зайняли селище Широкине. В результаті українські бійці звільнили крім цього населеного пункту ще й село Павлопіль.
У той час Широкине на карті залишалося однією з найгарячіших точок в антитерористичній операції. Згідно з Мінськими домовленостями, селище повинно було перейти під контроль української армії, але в ньому тоді йшли запеклі бої за кожен сантиметр нашої, української землі.
До війни
Колись Широкине - заможне селище з власними санаторіями та базами відпочинку. У ньому до конфлікту жили приблизно 1 800 осіб, а влітку приїжджали кілька тисяч туристів.
У місцевих жителів був власний бізнес - вони займалися видобутком риби, вирощували велику рогату худобу. У селі навіть працювали приватні господарства з вирощування песця, норки і фретки, з хутра яких місцеві жителі шили головні убори.
До війни в селищі Широкине налічували 700 будинків, в яких жило до 2 000 тисяч людей. У населеному пункті працювала школа, де навчалося понад 100 дітей, дитячий сад, амбулаторія, де була обладнана власна лабораторія, фізкабінет і стоматологічний кабінет.
У селі було два стадіони - малий і великий. Церква і трапезна, старий маяк, будинок культури з кінозалом на 400 місць, літній танцювальний майданчик і бібліотека з фондом 11 тисяч книг.
Широкине сьогодні
Остання атака
Перший раз Широкине потрапило під жорстокий обстріл 4 вересня 2014 року. До цього тут чули лише відгомін збройного конфлікту. Знали, що в сусідні населені пункти зайшла військова техніка.
Штурм селища Широкине почався 10 лютого 2015-го - через два тижні після обстрілу Маріуполя бойовиками «ДНР», коли загинули десятки цивільних осіб. Українським військам тоді вдалося відсунути фронт на кілька кілометрів.
За даними «Східноукраїнського центру громадських ініціатив», в Широкиному було вбито 12 місцевих жителів, 24 отримали поранення - це лише ті, чиї імена вдалося встановити. За роки конфлікту в боях під селищем загинуло щонайменше 58 українських військових. Серед цивільного населення загинуло щонайменше 12 осіб і було поранено не менше 24 осіб.
З лютого 2016-го селище повністю під контролем України. Бої за Широкине стали останньою великою наступальною операцією українських сил.
Підступи до Широкиного охороняють військові ООС. Село в прямому сенсі напхане нерозірваними снарядами, які за роки увійшли глибоко до грунту та піску. Військові кажуть, що на розмінування території піде близько півстоліття. А там, де йде постійно війна - це нереально.
13 лютого 2015 рік. Евакуація місцевого населення.
«Переселенці, які вибули»
Зараз курортна інфраструктура повністю зруйнована, останні мирні жителі покинули селище в червні 2015 року. Більшість з них проживає в сусідньому Маріуполі. Сьогодні в селі ніхто не живе - всі місцеві жителі виїхали, тепер в Держстаті їх називають «переселенці, які вибули».
Широкине звільнили від «ДНР» у 2016 році, воно під контролем Збройних сил України. Позиції російсько-окупаційних військ проходять буквально в декількох сотнях метрів від крайніх хат у селі.
За словами активістки громадської організації «Порятунок Широкиного» Вікторії Скрипченко, деяким широкінцям надавали соціальне житло в Маріуполі. Міська рада пропонувала цю програму. В основному це були самотні люди та інваліди.
«За цією програмою люди нічого не платять за оренду, тільки лише оплачують комуналку. Але для отримання безкоштовних, хоч і тимчасових квадратних метрів, потрібно пройти конкурс. Правда, щороку в соціальні служби потрібно надавати довідки про те, що за цей період люди не купували власні квадратні метри і їх статус не змінився».
Інші місцеві жителі після переїзду до Маріуполя і найближчі населені пункти розміщувалися у родичів, друзів. У кого була можливість - відразу знімали довгострокове житло.
З 2018 року в Широкиному діє військово-цивільна адміністрація. Її очолює Олег Прилипко.
13 лютого 2015. Світлини Аліни Комарової
За його словами, станом на вересень 2020 року тільки сім сімей з колишніх жителів селища Широкине отримали соціальне житло. Це або люди працездатного віку, або особи з інвалідністю. Решта купують житло самостійно або орендують.
Крім цього, в Україні діє програма по компенсації зруйнованого або пошкодженого житла від бойових дій. Такі люди можуть претендувати на грошову допомогу до 300 тис. гривень.
«Питання компенсації дуже слизьке. Адже в постанові прописано, що людина отримує цю компенсацію одноразово, - каже Вікторія. - Якщо сім'я, наприклад, отримує цю суму, то як написано в постанові, вона автоматично позбавляється права статусу переселенця. Також сім'ї позбавляються права претендувати на своє житло в сірій зоні, тому що перед тим, як оформити пакет документів, людина повинна відмовитися від свого житла - тобто виключити його з реєстру нерухомості. І не всі переселенці з Широкиного погоджуються на це, адже сподіваються, що коли-небудь повернуться до своїх, нехай і зруйнованих будинків».
Як додає Вікторія, зараз кілька людей подали пакет документів у військово-цивільну адміністрацію для компенсації зруйнованого житла. Фахівці повинні провести акт обстеження будинків без виїзду. Такий акт проводять на підставі фотографій, наприклад. Але поки жоден житель селища Широкине не отримав компенсації за зруйноване житло в їх рідному селищі.