У заході брали участь представники громадськості, нащадки жертв розстрілів і просто небайдужі жителі міста.
Перед початком мітингу відбувся невеликий перформанс за участю вихованців театральної студії при міському палаці культури, що в Лівобережному районі. Юні актори блискуче відтворили страшну картину прощання єврейських сімей, коли люди з маленькими дітьми і скромними пожитками йшли на смерть, навіть не здогадуючись, що їх чекає попереду.
Присутній на мітингу кандидат історичних наук Ілля Луковенко розповідає:
«18 жовтня 1941 німці зібрали маріупольців єврейської національності в будівлі, де на початку війни розташовувалися казарми однієї з військових частин Червоної Армії, тепер це один з корпусів Приазовського державного технічного університету. У наші дні на місці збору єврейського населення міста, біля входу до першого корпусу ПДТУ, було встановлено меморіальну дошку з написом «В'язням розстріляного фашистами маріупольського гетто. 1941».
За свідченнями очевидців, у 1941 році це була субота, наступного дня - неділя, у німців вихідний. Тому людей протримали там до понеділка, 20 жовтня. Цього дня тисячі людей пішки вирушили в свою останню путь до селища Агробаза. У ті дні в Маріуполі йшли дощі, й людям довелося пішки по калюжах і холоду подолати відстань довжиною близько 10 кілометрів. Багато з них були з маленькими дітьми на руках. Чи думали вони про те, що на них чекає? Скоріше за все - ні.
Але чому фашисти обрали для масових розстрілів саме селище Агробаза?
«Відповідь на це питання досить проста, - розповідає Ілля Луковенко. - Саме тут, на підступах до міста, ще на початку війни маріупольці вирили протитанкові зміцнення довжиною близько 2,5 кілометрів. Окупанти ж вирішили не обтяжувати себе і розстрілювати неугодних прямо в цьому рові. Неподалік від місця страти були стайні, де людей роздягали і відбирали всі речі, після чого гнали до рову і розстрілювали».
За словами історика, жертви масових розстрілів, які брали участь в обладнанні протитанкових укріплень, у буквальному сенсі самі вирили собі могилу. Примітно, що серед розстріляних було навіть немовля, якому навіть не встигли дати ім'я. Малюк народився під час перебування в так званому «полку» - в будівлі, яке німці визначили як місце збору євреїв перед розстрілом.
Під час виступу на мітингу Ілля Луковенко поділився своїми дослідженнями. Як виявилося, кандидату історичних наук було про що розповісти присутнім.
«Голокост у Маріуполі почався задовго до страшних подій у селищі Агробаза, - розповідає історик. - Він розпочався в перший же день війни, 22 червня 1941 року. У місті жила 90-річна жінка-єврейка, на прізвище Ямницька, яка померла відразу ж після того, як почула по радіо повідомлення про початок війни».
За словами історика, дослідженням тих трагічних подій займалося чимало людей. Одним з них був колишній керівник Діпромезу Рувим Давидович Чарфас, завдяки якому з'явилася традиція щорічно відвідувати місце масових розстрілів. Серед жертв трагедії в селищі Агробаза були і його родичі - брат і сестра Рая і Льоня Чарфас. Дівчинці було тоді п'ять років, хлопчикові - три рочки. Завдяки цим сподвижникам вдалося встановити імена близько 6 тисяч загиблих, але багато хто з них і залишився невідомим. Ще один дослідник, Мойсей Наумович Грам, підрахував, що за час окупації в протитанковому рові фашистами було знищено близько 18 тисяч осіб.
Серед присутніх на мітингу була й уродженка Маріуполя, а нині - громадянка Ізраїлю Ольга Дубинська. Її батько досі живе в Маріуполі, й дівчина щорічно його відвідує. У цьому році її перебування на батьківщині збіглося з пам'ятною для всіх євреїв датою - 80-річчям масових розстрілів у селищі Агробаза. Ольга розповіла журналістам pr.ua про трагічну й водночас захоплюючу долю своєї родини.
«Мої бабуся з дідусем разом з батьками жили в Маріуполі, - розповідає Ольга. Дідусь був головним енергетиком на заводі імені Ілліча. Незадовго до приходу гітлерівців їм вдалося евакуюватися. Тільки завдяки цьому наша сім'я залишилася в живих. І зараз я хочу вшанувати пам'ять євреїв, загиблих 80 років тому від рук фашистських нелюдів».
За словами Ольги Дубинської, її родичі по батьківській лінії - українці, їх прізвище Олейниченко. Під час війни в цій сім'ї дали притулок єврейському хлопчикові, який дивом зумів вибратися з рову під час розстрілу в селищі Агробаза. Через багато років, вже в 90-і, той самий єврейський хлопчик, будучи вже дорослим чоловіком, під час поїздки до Ізраїлю розповів про своїх рятівників, після чого було прийнято рішення нагородити родину Олейниченко почесним званням «Праведники народів світу». Щоправда, на той час його рятівників уже не було в живих, але їхні діти й онуки свято бережуть пам'ять про цей подвиг.
Присутній на мітингу головний рабин Маріуполя Менахем Мендел Коен підкреслив, що після тих страшних подій минуло вже 80 років, і мало хто з очевидців залишився в живих, але такі все ж є. «Серед членів нашої громади є жінка, якій після розстрілу дивом вдалося вибратися з траншеї та врятуватися. Потім вона створила сім'ю, і зараз у неї є діти й онуки», - повідомив він.
За словами головного рабина Маріуполя, сьогодні представники його народу з гордістю можуть називати себе євреями, дотримуватися своїх традицій, читати свої молитви й шанувати пам'ять загиблих предків. Під час свого виступу він застеріг людство від повторення подібних трагедій і закликав широку громадськість до пильності.
«Хто б міг подумати, що такий освічений та інтелігентний народ, як німці, здатний на такі страшні злодіяння, від яких кров холоне в жилах. Багатьох убивали просто у дворі свого будинку, деякі померли по дорозі до місця розстрілу. Решту тисячами розстрілювали в протитанковому рові. Людей знищували тільки за те, що вони були єврейської національності», - відзначив керівник єврейської громади Маріуполя.
Не залишилися осторонь і представники влади. На мітингу був присутній виконуючий обов'язки голови Центральної районної адміністрації Володимир Могильний.
«У жовтні 1941 року на цьому місці було розстріляно близько 8 тисяч людей єврейської національності, і це тільки за найскромнішими підрахунками, - зазначив він. - Це кількість просто вражає - як можна було за такий короткий термін знищити стільки людей. Адже тоді йшлося не просто про знищення сімей, йшлося про знищення цілого народу. Я вважаю, що в цивілізованому суспільстві це просто неприпустимо».
За словами присутнього на мітингу начальника відділу по роботі з територіальними громадами Центральної райадміністрації Олега Зеленського, масові розстріли маріупольців здійснювалися на всій протяжності протитанкового рову. Тому на території селища Агробаза є два пам'ятники жертвам геноциду - відразу після війни тут з'явився обеліск, споруджений робітниками комбінату «Азовсталь», а другий меморіал під назвою «Менора» був відкритий порівняно нещодавно.
На завершення мітингу головний рабин Маріуполя Менахем Мендел Коен прочитав поминальну молитву, після чого всі присутні поклали квіти до пам'ятника жертвам трагедії в селищі Агробаза - меморіального комплексу «Менора».
Раніше pr.ua повідомляв, що в Маріуполі відкрили інсталяцію до 80-річчя Бабиного Яру.
Фото Олександра Українського
14 липня 2022
25 березня 2022
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)