Знайомі вулички Маріуполя, урбаністичні пейзажі, квіти та фрукти, геометричні фігури, домашні улюбленці оживають на картинах маріупольчанки Ірини Мелентьєвої.
Її роботи неодноразово презентували на виставках, які проходили в нашому місті. Зараз побачити картини художниці можна в Центрі сучасного мистецтва імені Архипа Куїнджі.
Ідеї приходять спонтанно
Ірина Мелентьєва малює з дитинства. Свого часу вона закінчила художню школу, потім училище за спеціальністю художнє оформлення приміщень. До переїзду до Маріуполя у 2003 році викладала мистецтво в одній зі шкіл Донецька. У Маріуполі до декретної відпустки Ірина працювала викладачем фізкультури в школі, за другою спеціальністю вона вчитель фізкультури. Попри те, що у неї були періоди, коли творити було ніколи, повністю відмовитися від захоплення не вийшло. Народження сина три роки тому надихнуло її повернутися до улюбленого заняття.
«Більшість моїх робіт написані аквареллю, пастеллю - сухими фарбами. Маслом майже не пишу. Мої картини - це графіка, а не живопис. Ідея написання картини виникає спонтанно, наприклад, коли гуляю містом. Надихнути мене може цікавий візерунок на стовбурі дерева або те, як промінчик висвітлює лист квітки на клумбі, гра світла і тіні, контрасти, промені сонця, що висвітлюють предмети під особливим кутом, все, що мене оточує. Не роблю нічого особливого, щоб натхнення прийшло, надихаюся тим, що бачу навколо. Кожну ідею потрібно виносити в голові кілька тижнів, а потім вже переносити на папір», - ділиться творчими секретами Ірина Мелентьєва.
Особливо зачаровують роботи художниці, на яких зображений Маріуполь. Місто на них гарне, незвичайне, постає в новому світлі, але завжди пізнаване. Може бути, справа в особливому ракурсі або звичайні речі художник бачить по-особливому і знаходить красу там, де її не бачать інші. Третій рік Ірина Мелентьєва бере участь у творчому проєкті «Пост-міст», що присвячений Маріуполю. В рамках цього проєкту місцеві художники презентують своє бачення міста, свій погляд на нього.
«Одна знайома якось запитала, де ти в місті знаходиш таку красу? На тих вулицях, де буваю, бачу тільки сміття та пивні кіоски, а ти бачиш тепле світло з вікон, затишні двори, красиві алеї, доглянуті клумби, високі дерева, те, що не кожним очам дано побачити», - розповіла художниця.
Традиційна для України техніка
Багато робіт Ірини Мелентьєвої виконані в не зовсім звичній, але дуже популярній техніці - «витинанка» - вирізання на папері візерунків і постатей так, щоб виходили графічні малюнки.
«Ця техніка схожа на вирізання новорічних сніжинок, тільки трохи складніше. Використовують звичайний папір різного формату. Мої роботи, які виставлені в Центрі сучасного мистецтва імені Куїнджі, виконані в форматі 70х50. А взагалі їх можна робити величезними або, навпаки, дуже маленькими. Ріжу папір канцелярським ножем, деякі майстри роблять це маленькими манікюрними ножицями з гострими кінцями. Фігури вирізають і кладуть під скло або наклеюють на полотно. Вперше подібну техніку освоїли майстри з Китаю - країни, де винайшли папір. Люблять вирізати фігури з паперу в Німеччині, Білорусі та Ізраїлі. Там, до речі, цим в основному захоплюються чоловіки. Можливо, колись подібні візерунки й фігури грали роль оберегів або магічних символів. У нашій країні це теж досить традиційний вид декоративного мистецтва», - поділилася Ірина Мелентьєва про своє захоплення.
Вона розповіла легенду про походження «витинанок». Дуже давно одна дівчина чекала свого коханого здалеку, а від нього довго не було ніяких звісток. Одного разу до дівчини прилетів голуб, який приніс їй звістку від коханого. Він повідомляв, що скоро повернеться. Вона хотіла вкласти у відповідь частину своєї душі. Все, про що думала, мріяла, відчувала, вона перенесла на папір - вирізала візерунки небаченої краси та з голубом відправила нареченому. Він отримав вісточку і коли повертався додому, заходив в кожне село і всім показував послання від коханої. Людям дуже подобалися вирізані з паперу візерунки. Тоді вони брали в руки ножиці, папір і творили.
Бажання плюс уява
Захоплюється маріупольчанка і пісочною анімацією, навіть проводила творчі майстер-класи з анімації в одному з дитячих клубів міста.
«Понад десять років тому на одному з шоу талантів побачила, як дівчина малює піском. Мене настільки вразила її робота, що вирішила навчитися. Чоловік допоміг мені спорудити спеціальний стіл для анімації з підсвічуванням і скляною кришкою. А далі взяла промитий, очищений річковий пісок і включила уяву. Взагалі спробувати малювати піском може будь-хто. Адже створити картину з цього матеріалу досить просто. Ми всі малювали в дитинстві на піску. Тим, хто не хоче малювати на папері через острах щось зіпсувати, напружуватися не потрібно. Картину, намальовану на піску, можна легко стерти рукою і намалювати знову», - ділиться секретами пісочної анімації художниця.
Роботи Ірини періодично виставляють в Центрі сучасного мистецтва імені Куїнджі, Центральній міській бібліотеці імені Короленка. Торік разом зі своїми колегами з Маріуполя вона брала участь у виставці, що проходила в Музеї історії міста Києва, де презентувала роботи, присвячені Маріуполю. Були у художниці й пропозиції про персональну виставку, але реалізувати задумане поки не вдалося. Маріупольчанка планує повернутися до роботи в дитячому клубі та проводити майстер-класи для дітей.
