Очікування черги на вакцинацію було напрочуд недовгим.
У лист очікування я записалася приблизно два тижні тому - через форму на сайті міськради. На телефон контакт-центру МОЗ не додзвонилася - було весь час зайнято.
На місці, в щеплювальному пункті Центру первинної медико-санітарної допомоги № 5 виявилася невелика черга - були бажаючі зробити щеплення різного віку, але більше молодих.
Літні відвідувачі амбулаторії з цікавістю дивилися на чергу, одна пенсіонерка не втрималася, запитала: «Вас що, змушують робити щеплення?»
І почалися обговорення, яка вакцина краще. Pfizer, який зберігається при мінус 70 градусах, особливої довіри у пересічних маріупольців не викликав, через сумніви, чи зможуть забезпечити такі умови при перевезенні.
Зараз в Маріуполі прищеплюють «корейською» вакциною - AstraZeneca, виробленою в Південній Кореї, але англо-шведського розробника. До вечора у мене піднялася температура. І трималася вона до полудня наступного дня. Близьки розхвилювалися - мовляв, а варто було вакцинуватися, щоб мучитися?
Варто було! Особливо, коли дізналася, що в нашому будинку є хворічі коронавірусом. Вже краще невелике нездужання, як після будь-якого щеплення, ніж COVID-19 з небезпечними ускладненнями.
Світлини Людмили Єрмішиної