Як змінювалися головні ялинки Маріуполя? (ФОТО)

Наші батьки вішали на ялинку прапорці, зірки, мандарини.

Ми прикрашаємо її гірляндами, блискучими кулями, іграшками різних кольорів та форм. Але жоден Новий рік не обходиться без неї – пухнастої лісової красуні! Поки добрий чарівник не скаже: "Ялинка, гори", свято нізащо не настане. Поки не замерехтять веселі вогники, не зможе відбутися диво.

У Маріуполі з дореволюційних часів перед Новим роком заведено прикрашати сосни та ялинки. Їх ставили в ресторанах та кафе, дитячих садках та палацах культури, у парках та на площах. Напередодні зимових свят журналісти pr.ua вирішили відшукати в архівах старі фотографії та дізнатися, як виглядали головні міські ялинки.

Бал у готелі "Континенталь"

Коли ялинки почали вперше прикрашати в Маріуполі? На це питання дати точну відповідь важко, але це сталося наприкінці XIX століття. Директор Маріупольського краєзнавчого музею Наталія Капустнікова розповідає:

"У цей час у газеті "Приазовський край" працював письменник Олександр Серафимович. Він наполегливо ставив перед міською управою питання: коли ж у Маріуполі буде публічна ялинка?"

Публічна - зовсім не означає вулична. Її ставили в будинках комерційних, дворянських зборів, прикрашали в кафе та ресторанах. Наприкінці XIX століття було заведено відзначати два дні: Різдво, яке припадало на 25 грудня, зустрічали вдома, а Новий рік вважався світським святом, коли можна відвідати бали, заходи, концерти. В них переважно брали участь заможні городяни.

"Популярністю користувалися благодійні акції на допомогу нужденним, які не можуть відзначити Новий рік та Різдво, – говорить Наталія Капустнікова. - Під контролем міської влади збирали гроші, а потім роздавали їх населенню".

Один із таких благодійних вечорів проходив у готелі "Континенталь" (зараз – Палац культури "Молодіжний"). Там працював великий ресторан, де маріупольці збиралися на новорічний бал. У залі стояла ялинка, спеціально приїжджав кухар із Харкова. Він готував страви на французький манір, у стилі тогочасної моди.

"Дами приходили з бутоньєрками, чоловіки викуповували сигари. Згодом певна частина прибутку йшла на потреби бідних", - каже директор музею.

У дореволюційний період дерево прикрашали мандаринами, яблуками, бонбоньєрками, свічками, квітами, цукерками. Волоські горіхи обертали фольгою і теж вішали на ялинку.

"У цей час Дід Мороз та Снігуронька теж були, але вони більше асоціювалися із казкою "Морозко". Дідусь був поганий, усіх морозив, - пояснює Наталя. – У звичному вигляді ці герої з'явилися вже у 1936 році".

Фрукти, ракети, машинки

У довоєнний період ялинку прикрашали, чим доведеться: іграшками з вати, фруктами, вибір прикрас був мізерним.

"Хоча на початку 30-х років у Росії вже відкрилася сувенірна фабрика, де виготовляли новорічні іграшки, – говорить Наталія Капустнікова. – Прикраси робили із вати, пап'є-маше. Вату скручували, надавали їй форми, використовували крохмаль та терте скло. У нашому музеї навіть зберігся такий Дід Мороз, але брати до рук іграшку з тертого скла не завжди приємно".

Після війни почали з'являтися кулі із символами СРСР, сільськогосподарськими культурами – овочами, фруктами. Згодом популярною стала тема польотів у космос – на ялинках висіли космонавти, ракети, супутники.

"Досягнення в економіці завжди відображалися в новорічних іграшках, деполітизувалися вони вже у 70-80 роках. Побільшало кульок, світлофорів, машинок", - розповідає директор музею.

Містяни старшого покоління пам'ятають ці часи – у кожній сім'ї зберігають спогади про зимові свята! Маріупольський фотохудожник Борис Дембицький поділився історією зі свого дитинства:

"У 1950-ті ялинкові іграшки були дефіцитом, але новорічні ярмарки влаштовували. Пам'ятаю, як я заощадив кілька копійок, які батьки дали мені на сніданок, і купив прикраси замість пиріжків із горохом. Я сховав їх у вугільному ящику, щоб влаштувати батькам сюрприз. Але вони знайшли іграшки раніше та подумали, що я їх вкрав. Хоча я й розповів правду, вони все одно мене покарали та тиждень грошей не давали".

У сім'ї Бориса Дембицького також було заведено вішати на ялинку мандарини та цукерки. Солодощі діти потай з'їдали, за що батьки їх лаяли. А мандарини були найбільшим щастям!

"На канікули нас, школярів, іноді возили до столиці, батьки давали нам гроші та авоськи, щоб ми могли купити фрукти, – згадує маріуполець. – Ми займали чергу у вуличному кіоску і нам давали по пакету мандаринів, кожному – кілограм у руки. Весь автобус пах фруктами! З'їдали ми лише кілька штук, а решту везли додому. Найкрасивіші з них вішали на ялинку".

Ялинки - у всіх районах міста

За радянських часів на міських площах та у парках було заведено встановлювати живі дерева. Навіть якщо їх збирали на металевих конструкціях, то зі справжніх гілок хвої. У дитячих садках та школах проходили свята, а зимові канікули були для батьків своєрідним "марафоном" – треба було встигнути на ялинку у кожному палаці культури!

"У всіх районах ставили свою ялинку – вони були на площі на Лівому березі, у Приморському парку, за драмтеатром, іноді у Міському саду. Найкрасивіша часто стояла біля плавбасейну "Нептун". Часто великих коштів на прикраси не витрачали – бувало, що школярів просили приносити іграшки з дому", – говорить Наталія Капустнікова.

Привозили лісових красунь із місцевих лісництв, інколи ж і з інших областей. Іноді навіть викуповували величезні ялинки, що росли в місцевих дворах. У 60-х ялинку прикрашали в сквері неподалік меткомбінату імені Ілліча. Своїм дитячим фото звідти поділився з нами фотохудожник Борис Дембицький. Позаду стоїть Дід Мороз біля великої пухнастої ялинки, попереду – він із сестрою Наталкою.

"У цьому парку були атракціони, ми там грали, а взимку у ньому ставили ялинку. Там працював фотограф – майже у кожній сім'ї залишилися знімки з цього місця!" – ділиться спогадами маріуполець.

На наступному фото – вже 70-ті. Борис Дембицький у ці роки працював фотокореспондентом газети "Приазовський робочий". Він надіслав нам знімок зі свого репортажу – діти з'їжджають із гірки у сніговий зимовий день.

У старих випусках "Приазовського робочого" збереглися історії про новорічні свята. Відкриваємо випуск за 1977 рік. Журналісти писали:

"У парках, на площах, у палацах культури, в школах та дитячих садках спалахнули різноколірними вогнями лісові красуні-ялинки. Радіють дітлахи, що прийшло довгоочікуване свято!"

Поруч опублікована світлина – висока красуня ялинка стоїть на площі імені Ленінського комсомолу (зараз – площа Воїнів-Визволителів).

30 грудня 1979 року "Приазовський робочий" писав:

"Весело та радісно проходять новорічні ранки у дитячому комбінаті №10 гороно Приморського району. Біля розмальованої ялинки діти водять веселий хоровод, розповідають вірші, співають кумедні пісеньки. Їх вітають добрі Дід Мороз, Снігуронька, Зайчик, олімпійські ведмежата, Чебурашка та Крокодил Гена. Такі самі свята відбуваються у всіх дитячих дошкільних закладах".

Біля статті – знімок: усміхнені дітлахи з Дідом Морозом.

Борис Дембицький згадує – у його дитинстві також проходили такі свята:

"Батьки шили нам костюми зайчиків, Буратіно, П'єро. Вони часто допомагали ставити та наряджати ялинку. Пам'ятаю, як мій тато допомагав встановлювати ялинку в дитсадку - за це йому подарували прикрасу у вигляді кошика. Вона досі зберігається в нашій сім'ї, як і багато інших іграшок. Вони хоч і потьмяніли, але дорогі мені як пам'ять про дитинство".

У краєзнавчому музеї нам показали фото 80-х. На старих знімках – пухнасті ялинки. Біля басейну "Нептун" велике гуляння: Дід Мороз та Снігуронька вітають мешканців з Новим Роком. Також збереглися фото зі святкування у Міському саду. На нього прийшла і Снігова королева, і Дід Мороз і багато маріупольських сімей. На фото видно: влаштовували польову кухню, ставили самовари із чаєм.

"Гуляння розпочиналися пізніше, ніж зараз – День святого Миколая не відзначали. Тому святкування стартувало приблизно з 25 грудня", – розповідає Наталія Капустнікова.

Перше штучне дерево

Ще на одному фото з архіву Бориса Дембицького – ялинка перед драматичним театром. Цей знімок зроблено у 1999 році – наприкінці тисячоліття! Тоді у центрі міста ставили живу ялинку. Ошатну красуню підсвітили гірляндами різних кольорів.

"Пам'ятаю, що цього року ми - маріупольська делегація - їздили до Коломиї встановлювати дружні зв'язки між містами. Тоді звідти нам надіслали величезну пухнасту ялинку!"

У 2000-х різноманітних іграшок побільшало. Цікаво погортати газети того часу, згадати, як готувалося місто до свята далекого 2001 року! Ось що писав "Приазовський робочий" перед настанням 2002-го, року Коня:

"На ринках з'явилися ялинки, щоправда, поки що небагато. Ціна на них стартує від 10 до 35 грн. У магазинах великий вибір новорічних прикрас (переважно китайського та польського виробництва). Особливий попит мають львівські кулі різних розмірів, продають янголів, сніговиків, в одному з відділів універмагу вдалося знайти Діда Мороза та Снігуроньку родом із Донецької фабрики іграшок".

Того року в Маріуполі встановили п'ять ялинок, і кожна була з історією. Дванадцятиметрова красуня, яка стала окрасою Театрального скверу, 40 років зростала в маріупольському дворику, а на новорічне дерево в Лівобережному районі пішло 1100 сосен (з їхніх гілок збирали величезне дерево).

Гортаючи старі випуски, нам вдалося з'ясувати, коли саме в Маріуполі вперше встановили штучну ялинку. Це сталося наприкінці 2005 року, перед святкуванням 2006-го.

"Ялинка виглядала цілком природно, особливо на тлі підсвіченого драмтеатру", - писали тоді на сторінках газети.

Незабаром Маріуполь знову одягнеться у святкове вбрання. На Театральній площі замерехтить величезна красива ялинка, у всіх районах міста пройдуть ярмарки та гуляння. Колись – для наших онуків – це теж буде частинкою однієї великої новорічної історії. Історії про зелену ялинку!