Завдяки йому ми знаємо, яким був старий Маріуполь.
Його фотографії початку ХХ століття друкували на листівках і розійшлися інтернетом. Колишній вигляд вулиць, пейзажі, храми... Михайло Улахов продовжує відкривати Маріуполь нам сьогоднішнім і саме йому ми завдячуємо таким цінним свідченням минулого.
PR.UA вдалося поспілкуватися з нащадком фотографа – племінником Георгієм Нікаро-Карпенко і дізнатися, як у Маріуполі жив Михайло Улахов і як склалася його доля після революції.
![]()
На зустріч з журналістом він приніс родовід, результати генеалогічних досліджень роду Улахових і сімейні фотографії.
«Левова частка дореволюційних знімків Маріуполя належить моєму дядькові по матері Михайлу Улахову. Волонтери нещодавно знайшли можливі поховання Улахових і я приходив на Старе кладовище. На жаль, таблички погано збереглися і незрозуміло, хто там насправді похований. Згідно з деревом роду, схоже, що це бабуся з дідусем і ще хтось третій.Родовід склав мій брат, краєзнавець Олег Карпенко. Я пішов від бабусі Олександри, а знаменитий фотограф Михайло народився у Неоніли, яка була першою дружиною мого діда. Мій дядько після революції працював в нашому краєзнавчому музеї таксидермістом, і досі в експозиції є набиті їм опудала. Михайло був дуже талановитою людиною», — ділиться маріуполець.
Згідно з родоводом Улахових, маріупольський фотограф був болгарином за походженням, мав освіту і навіть працював в земській управі. Фотографія стала захопленням Михайла ще в юності: він був лаборантом у відомого фотографа Стояновського. Власнику так сподобалися його знімки міста, що він відправив молодого Михайла в 1906 році в Париж на виставку, де юнак отримав золоту медаль.
Як писав про свого дядька-фотографа краєзнавець Олег Карпенко, Михайло зайнявся ремеслом серйозно: підробляв в маріупольських майстернях Куюмджі, Полонського, Стояновського і в Новочеркаську навчався у відомого фотографа Ханженкова.
«В результаті молодий фотограф стає популярним у громадян міста, його запрошують на домашні знімання і фотографування всіляких міських подій. А, фотографуючи види Маріуполя та його околиць, Улахов мимоволі стає літописцем нашого міста. Звичайно, за кожною фотографією ховається велика праця фотомайстра "своєї справи"», — пише Олег Карпенко.
Ті листівки з видами Маріуполя, які дійшли до нас, свого часу були видані земською книгарнею. Понад 60 фотографій Михайла Улахова увійшли в комплект поштових листівок. Саме він зняв на камеру сади, храми, пристань, базар, море, вулиці й будинки. Види Маріуполя за листівками дізналася не тільки вся країна, а й закордон.
У племінника Георгія портретів свого дядька практично не залишилося: «Ви ж знаєте, що той, хто фотографує, рідко буває сам на знімках. Ось фотографія моєї рідні. Її якраз і знімає на камеру дядько Михайло Улахов. На ній його дружина, син Микола, мій дід, моя мати та інші».
![]()
Однак маріупольцям все ж вдалося зберегти портрет популярного дореволюційного фотографа, а завдяки архіву краєзнавчого музею з'ясувати, де він жив. Його будинком був особняк поблизу вежі, де сьогодні стоїть перший будинок вулиці Варганова. На знімку музейного архіву, опублікованому в «Старому Маріуполі», зображений син фотографа зі своєю сім'єю.
![]()
На жаль, громадянська війна і наступні події внесла корективи та, за свідченням Георгія Нікаро-Карпенко, Михайло Улахов і його близькі поїхали до Харкова. Саме там фотограф-літописець Маріуполя і похований.
А серія поштових листівок з дореволюційним містом відновлена колекціонером Морозовим. У 2004 році Маріупольський краєзнавчий музей випустив копії цих листівок.
![]()
Нагадаємо, що також стало відомо про архітектора, який збудував водну станцію - візитку Маріуполя.
Фото з архіву Георгія Нікаро-Карпенко та сайту old-mariupol.com.ua
