Будинок вчених на проспекті Металургів, 29

Першими мешканцями п'ятиповерхівки стали городяни, імена яких увійшли в історію нашого міста.

Початок осені 1956 року. Велика аудиторія на другому поверсі Жданівського металургійного інституту. Викладач монотонно читає лекцію. Нудно. Добре, що вдалося зайняти місце біля вікна. За ним - новенький п'ятиповерховий будинок. Ліси ще не прибрані, на них робочий відбійним молотком намагається збити скульптурне зображення однієї з двох баранячих голів - прикраси фасаду будівлі. Навіщо? Значно пізніше довелося дізнатися, що так в нашому місті виконувалася постанова Центрального комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 4 листопада 1955 «Про усунення надмірностей у проєктуванні і будівництві», ініціатором якого був Микита Хрущов.

Будинок №29 по проспекту Металургів був побудований на кошти коксохімічного заводу для працівників підприємства. Але десяту частину квартир передали для розподілу в інших організаціях. Будинок цей почали заселяти з листопада 1956 року.

Викладачі

Серед новоселів - Микола Калошин, доцент, кандидат технічних наук. Майже три десятиліття його життя пов'язане з металургійним інститутом, з яких сімнадцять років він очолював цей вищий навчальний заклад. При ньому були запрошені молоді перспективні вчені-викладачі. Побудовано студентський гуртожиток. Відкрита аспірантура при деяких кафедрах.

В цьому будинку отримав квартиру Геннадій Молонов, учасник Другої світової війни, доцент, кандидат технічних наук, який очолював свого часу кафедру металургії стали, був проректором металургійного інституту. Керував роботою аспірантів. Один з них, Петро Харлашин, став його наступником в керівництві кафедрою. Мало хто знає, що в юності Геннадій Молонов, майбутній воїн і вчений-металург, проявив неабиякі здібності в малюванні. До війни він займався в гуртку юних художників Палацу піонерів. Розвитку його здібностей завадила війна.

Ще один відомий вчений, що жив в будинку №29, Костянтин Соколов - доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри металознавства і термічної обробки Приазовського державного технічного університету, почесний доктор наук ПДТУ, заслужений працівник вищої школи України. До речі, його син Борис - також видатний вчений, професор, доктор технічних наук, дочка Ірина - кандидат технічних наук, доцент Приазовського державного технічного університету, а внучка Галина - кандидат філософських наук.

Вчені

Ще один квартиронаймач нового будинку - Петро Манусов, також учасник Другої світової, артилерист. Він був удостоєний звання «Почесний громадянин Маріуполя» за сумлінну працю з відновлення міського господарства міста Маріуполя. До кінця життєвого шляху він втратив зір, але зберіг ясність мислення і дивовижну пам'ять. Від нього довелося почути про післявоєнного головного архітектора міста Олександра Веселова, з ініціативи якого вулиця Артема (тепер Архипа Куїнджі) була забудована монументальними будівлями за проєктами, створеними під керівництвом харківського архітектора Льва Яновицького. На жаль, задум став реальністю лише частково. Повністю реалізувати його завадило згадана вище постанова.

В цьому ж будинку жив з сім'єю Петро Твердохлібов - лікар-фтизіатр, кандидат медичних наук, заслужений лікар України. Він і його колеги доклали чимало зусиль і знань, щоб істотно знизити захворюваність на туберкульоз в Маріуполі.

Наведений список деяких мешканців дозволяє назвати будинок №29 по проспекту Металургів будинком вчених.

На жаль, великої шкоди фасаду будівлі завдало не тільки горезвісна постанова, але і час, і люди. Різномасте оформлення балконів, різнорівневі входи в офіси та торговельні заклади спотворюють цокольний поверх. І тут подумалось, що б сказав Віктор Нільсен, якби побачив подібне.

Фото Аліни Комарової: Міг бути з декором. За початковим задумом фасад будинку №29 повинна прикрашати пишна ліпнина. Але коли будинок побудували, вийшла постанова про надмірності в архітектурі, і декоративні елементи довелося видалити