«Це – наша мова»

У вівторок ми будемо святкувати День української мови та писемності.

У цей день варто згадати, що мова живе не у словниках. Вона звучить та змінюється, коли нею зізнаються у коханні, співають колискові, гучно сваряться та ніжно миряться. Її дім – у наших квартирах, школах, дитячих садочках та вулицях.

Читати, слухати,
дивитися – українською. Ось головні поради від тих, хто вже перейшов
на українську в побуті

Все більше маріупольців свідомо обирає українську мову. Для більшості це громадянська позиція та спосіб самоідентифікації. Для когось – пошук себе та бажання опанувати нове. Напередодні свята ми розпитали маріупольців, які вирішили говорити українською.

Наталя Волкова,

коректорка газети «Приазовський робочий»

Наталя перейшла на українську два роки тому. Зізнається, бажання виникало давно, адже й за фахом дівчина – філолог української мови та літератури. Завжди зупиняло одне – всі навколо спілкувалися російською: мати, друзі, колеги. Згодом бажання Наталі підтримав чоловік, який теж спілкується українською мовою.

«Остаточно вплинув карантин – ми більше знаходилися вдома, розмовляли українською одне з одним. Згодом звичка переходити на російську з російськомовним оточенням зійшла нанівець», – згадує дівчина.

Переходила Наталя поступово, тому користувалася порадами людей, які вже пройшли цей шлях. Як виявилося, головний лайфхак – спочатку перекласти соціальні мережі.

«Треба писати пости українською, перевіряти себе на помилки, – радить Наталя. – Також після прийняття мовного закону я почала використовувати українську в магазинах, закладах. Потім перейшла остаточно».

Розповідає: спочатку маріупольці в магазинах дивувалися. Хтось досі не може повірити, що Наталя родом з Маріуполя, а не з Західної України. Та все ж більшість людей звикла та ставиться з розумінням. Своє рішення перейти на українську Наталя обґрунтовує так:

«Це – моя громадянська позиція. Раніше (до 2014 року) мені здавалося, що мова – це не головне. А тепер я розумію, що вона має значення і дуже велике. Треба поважати країну, в якій ти живеш, поважати мову».

Ольга Лисенко,

економістка підприємства «Маріупольтепломережа»

Ольга перейшла на українську рік тому. Вважає: це логічно – жити в Україні та спілкуватися державною мовою. Та загалом вплинуло багато факторів: навчання в університеті було україномовним, вся документація на роботі – теж. Ольга згадує:

«Спочатку розмовляла українською лише в сфері обслуговування, потім з новими знайомими, згодом – на роботі. Друзі та колеги звикли не одразу. Тепер багато хто переходить у спілкуванні зі мною на українську, питає в мене, як перекладається те або інше слово».

Перед тим як остаточно перейти на українську, Ольга вагалася, чи зможе говорити правильно? Чи не буде паплюжити рідну мову? Зараз розуміє – страхи були марними.

«Я зрозуміла, що чим більше буду використовувати українську, тим вона буде чистіше. Інколи траплялися русизми, але знайомі мене виправляли. Також допомогло читання української літератури, перегляд фільмів, відео. У родині ми спілкуємося різними мовами, але з цього приводу проблем не виникає», – розповідає Ольга.

Як мотивувати людей говорити українською? Ольга розмірковує:

«На цю тему ми багато сперечалися з чоловіком. Він каже, що майбутнє за нашими дітьми: в університетах – українська мова, у школах – українська, обслуговування – українською. Вони в цьому зростають. А старше покоління має самостійно обрати цей шлях. Все повинно початися з ототожнення себе з Україною».

Сергій Чайка,

технічний інспектор

Як і в багатьох інших українців, у Сергія було багато причин перейти на державну.

«Російська агресія проти України, бажання відокремитися від «русского мира», зацікавлення історією», – перераховує чоловік.

Вирішальним став один день у 2015 році. Сергій зустрів у Маріуполі жінку похилого віку. Зараз він згадує:

«Їй було складно розмовляти українською, але вона так старалася! Я почав думати: вона старша за мене, їй не викладали українську, як мені, але вона говорить! Тоді я зрозумів, що вагатися не можна, і почав говорити українською».

З тих пір навіть думати Сергій став українською!

«Спочатку, як і всі, боявся, що буду говорити на суржику. Щоб практикуватися, повністю відмовився від російської мови, оточив себе україномовним контентом. Читав лише українською, щоб збільшити словниковий запас. І непомітно люди почали зі мною говорити українською. Раджу не сумніватися щодо своїх знань. Якщо мову не практикувати, гарною вона не стане», – говорить він.

Дмитро Чиканенко,

студент

«Я спілкуюся виключно українською вже два роки. Російська мова асоціюється у мене з війною та нещастям. Мені шкода, що я перейшов на українську запізно, адже міг відчути свою національну ідентичність ще в дитинстві», – говорить Дмитро Чиканенко.

Хлопець вивчає журналістику у Варшавському університеті. На відміну від інших наших героїв, мову змінював різко. На той момент йому було 18 років.

«Спочатку я вирішив говорити українською цілий тиждень, а потім не помітив, як розмовляю нею вже два роки. Мені дуже сподобався ефект від кардинальної зміни мови, можливо, він суб’єктивний, але я відчув, що мої думки змінилися на краще, таке відчуття, наче мислити стало легше!» – говорить Дмитро.

Світлина з відкритих джерел: Обирай українське. Наші традиції, мова та культура вирізняють нас з-поміж інших народів.