Де навчився – там і згодився

Що відрізняє «євростандарт» у вищій освіті та як перебудовуються вищі учбові заклади в Маріуполі та Україні.

Давно минув час, коли в Маріуполі панувала «монополія» освіти майбутніх технарів і тільки. Сьогодні не виїжджаючи з міста можна вивчати безліч спеціальностей. Хочеш – обирай професію лікаря, перекладача, юриста, програміста або навіть художника. З появою нових вишів-переселенців – медичного, юридичного, університету управління – вибір спеціальностей для маріупольських абітурієнтів розширився. Бази цих навчальних закладів зміцнюються, відкриваються нові напрямки. У Маріуполі роблять все для того, щоб молодь здобувала вищу освіту в рідному місті та залишалася тут працювати. Це один з ключових смислів стратегії розвитку Маріуполя.

Сфера вищої освіти, як і багато інших, сьогодні йде шляхом реформ, рівняючись на досвід передових країн – розвинених, з сильною економікою, високим рівнем життя. Що саме, на погляд «нашої» людини, відрізняє європейський університет? У чому наші виші можуть конкурувати з ними?

Без поблажок

Одна з основ європейської освіти – прагнення самих студентів отримати знання. Вивчитися там можна тільки своєю працею й без будь-яких поблажок, кажуть ті, у кого є досвід навчання за кордоном. Саме цього не вистачає нашій вищій школі, адже ні для кого не секрет, що в українських вишах все ще можна «купити» оцінку або навіть диплом.

Аліна Дорош навчається за спеціальністю «Арабська мова та література» в кувейтському університеті. Аліна зазначає: вчитися їй легше в Кувейті, попри те, що там весь навчальний процес проходить арабською мовою. Але те, що вона може вибирати деякі дисципліни сама, змушує з великим інтересом і відповідальністю підходити до навчання.

Студентка Тетяна Рудковська паралельно вчиться у двох університетах. В українському – в магістратурі за спеціальністю «Фольклористика», в турецькому університеті Анкари – на підготовчому курсі, після якого буде автоматично зарахована до бакалаврату за спеціальністю «Реклама і зв'язки з громадськістю».

«Я вступила по гранту турецької організації, прикріпленою до Міністерства освіти Туреччини, – розповіла Тетяна Рудковська. – Специфіка навчання така, що, по-перше, ти хочеш не хочеш, а мусиш докладати максимум зусиль – для турецьких студентів нормально просидіти п'ять-шість годин на бібліотеці, тому що потрібного матеріалу з предмета просто немає в інтернеті. По-друге, списування там абсолютно виключається – за це одразу ж відраховують. Час від часу такі прецеденти трапляються».

Маріупольчанка Єлизавета Ворожбит – випускниця Віденського державного університету, яка вчилася також у Мінському університеті. 

«В Австрії великий акцент робиться саме на самоосвіту та власне бажання студента вивчати ті чи інші дисципліни. Для навчання створені максимально комфортні умови, починаючи від викладання, де немає уявних авторитетів і застарілих догм, закінчуючи місцем навчання. Практика оплати заліків та іспитів там відсутня. За будь-яку корупцію передбачена дуже серйозна відповідальність. Бути викритим в подібному – величезна незмивна пляма на кар'єрі. І оскільки в університеті тільки ті, хто дійсно хоче вчитися, нікому і в голову не прийде думка «купити» корочку. Це здається просто диким і недоречним» – зазначає вона.

Цікаво, що в Європі вже давно стали звичними тести онлайн, які студенти можуть складати вдома, зі свого електронного кабінету.

Система побудована так, що на кожне питання дається буквально кілька секунд, тому можливості підглянути відповідь в інтернеті немає.

Ще одна особливість деяких іноземних вишів – те, що їх можуть очолювати й викладати там впливові бізнесмени. Директори фірм і корпорацій таким чином готують для своїх підприємств нові кадри, тому безпосередньо зацікавлені в тому, щоб вчити якісно і саме тому, що точно стане в нагоді на практиці. Є точка зору, що в порівнянні з класичними найстаршими вишами такі навчальні заклади більш прогресивні і «корисні» для майбутньої кар'єри практика, а не вченого або педагога.

Коли практика дорівнює теорії

Такий підхід поступово впроваджують і в Маріуполі. «Приазовський робочий» не раз писав про співпрацю Приазовського державного технічного університету з підприємствами Групи Метінвест. Два роки тому компанія та виш уклали меморандум про співпрацю, в рамках якого в університеті впроваджується двоїста освіта – студенти не тільки вивчають теорію, а й застосовують знання на практиці, а деякі взагалі можуть поєднувати роботу на підприємстві та навчання. При такому підході студенти технічних спеціальностей навчаються у кращих фахівців-практиків на сучасному виробництві. Це пілотний проект не тільки для Маріуполя і регіону, а й для України. У Європі, особливо в Німеччині, така система працює давно й довела свою ефективність.

Днями в нашому місті стартував проєкт для шкільних вчителів, які викладають технічні дисципліни, з амбітним завданням – щоб маріупольські випускники здавали математику, фізику, хімію і інформатику тільки на «відмінно» і «добре», тобто – на прохідний бал. Маючи таку підготовку, майбутні абітурієнти зможуть не обмежувати себе у виборі професії та, головне, – матимуть шанси вступити до вищого навчального закладу, а потім освоїти програму технічних спеціальностей.

У Маріуполі робляться реальні кроки до того, щоб зробити освіту більш «прицільним», практико-орієнтованим. І мова не тільки про технічний виш. У лікарнях міста почали з'являтися молоді інтерни, які вже скоро будуть самі лікувати городян.

Може бути, саме Маріуполь стане містом, в якому вищу освіту отримає новий виток розвитку? Можливо, саме до нас будуть приїжджати студенти з усієї України, тому що рівень вищої освіти тут як в Європі? Потенціал і прагнення у міста є.