Дивина, та й годі

Редакція «ПР» пропонує читачам розповісти, які новорічні дива траплялися з ними у житті.

Для цього можна надіслати електронний або звичайний лист за такими адресами: 87515, пр. Миру, 19 або red@pr.ua. У темі листа напишіть: на конкурс «Новорічне диво».

Обов'язково вкажіть ім'я, прізвище та контактний телефон. Також ви можете надіслати історію про новорічне диво, яке трапилося з вами або ви влаштували для когось, у наших соцмережах – у повідомленнях на сторінках «ПР» у Facebook та Instagram. Телефон для довідок 095-294-35-44.

Автори найкращих історій отримають призи. Одна з учасниць Світлана Жураковська пише:

«Зараз мені 80 років, і я живу спогадами про минуле. А коли я навчалася у десятому класі, у нас була традиція: дівчата ворожили, за ворота черевичок, знявши з ноги, кидали. Якось дівчата покликали мене поворожити, мені було цікаво, і я погодилася. Потрібно було зім'яти аркуш паперу, покласти його в тарілку, підпалити і, вимкнувши світло, піднести до стіни і дивитися, який малюнок з'явиться. Я побачила вантажівку і нічого не зрозуміла, а дівчата сказали: «Ну, Світланко, твоє життя буде пов'язане з транспортом". За всі роки мого життя я була двічі заміжня. Перший чоловік був головним інженером облавтотресту, а другий - начальником легкового гаража меткомбінату «Азовсталь». Друге ворожіння полягало у тому, щоб кинути валянок через дах будинку. В який бік носком упаде, туди й заміж вийдеш. Мій валянок застряг у трубі. Ох і лаяв мене мій вітчим, коли діставав його. І сказав: «Залишишся сама у старості! Так і сталося, зараз я сама. Все у житті співпало. Але самотність я люблю - багато читаю, розгадую кросворди. У мене є чудові діти: син Артем живе у Німеччині, донька Ганна у Греції, онука Марія у Санкт-Петербурзі. Вони часто телефонують. Незабаром народиться ще один онук, якого я запропонувала назвати Адамом! Ось про такі дива я хотіла вам розповісти напередодні Нового року».

Світлина Аліни Комарової