Для жінок немає нічого неможливого

Працювати на виробництві, займатися спортом і виховувати дітей – цілеспрямовані маріупольчанки доводять, що можуть все.

Піднімати штангу в залі або вчительську указку в кабінеті, керувати бригадою або всім цехом. Важко знайти заняття, яке не під силу сучасній жінці. 8 Березня ми говоримо про них - ніжних і повітряних, сильних і впевнених у собі. І знову повторюємо - сьогодні та завжди ви можете бути собою.

Як поєднувати в собі жіночність і силу? На це питання краще за всіх можуть відповісти жінки, які працюють на меткомбінатах «Азовсталь» та імені Ілліча Групи Метінвест.

Наші героїні встигають все: завоювати авторитет у колег і золоті медалі на світових чемпіонатах, бути металургами, спортсменками та просто мамами. З нашими читачами вони із задоволенням діляться головним секретом: як бути успішною, а головне - щасливою жінкою?

Рецепт простий - чути себе та займатися тим, що любиш.

«Змагаюся тільки з собою»

Чемпіонка світу з пауерліфтингу Ольга Крітікова - про те, як бути сильною і жіночною одночасно.

Світлина Аліни Комарової: Приклад для багатьох. Успіхами Ольги Крітікової пишаються колеги - на спортивних чемпіонатах вона прославляє все місто.

Сильна жінка - це точно про Ольгу. Вона реалізувала себе в професії, виховала дочку, домоглася успіху в спорті. І до того ж Ольга піднімає 145 кг ваги! Металург, пауерлифтер і просто мама - наша героїня вміє поєднувати все.

Професія вибрала мене сама

У дитинстві Оля не любила хімію. Їй більше подобалася географія та фізкультура. Хто б міг подумати, що колись робота з лугами та кислотами стане її покликанням. 

«Після школи я отримала економічну освіту, але потім ще довго шукала себе, - згадує жінка. - Професія вибрала мене сама - мені запропонували роботу на меткомбінаті імені Ілліча, і після цього я її не міняла».

З того часу встигло пройти вже близько двадцяти років. Зараз Ольга - лаборант хімічного аналізу управління випробувань: «Виявилося, що це дуже цікаво». На робочому місці лаборант перевіряє якість металу, а також інгредієнтів, які беруть участь у його виготовленні, - емульсій, кислот, розчинів. Поруч працюють такі ж жінки-професіонали.

«Я вважаю, що домогтися успіху на виробництві можна, якщо є стимул і бажання. А дівчина в будь-якій професії може залишатися жіночною та красивою», - вважає Ольга.

Безперечне «золото»

Любов до спорту Ользі прищепив батько - він у молодості займався важкою атлетикою. «У дитинстві я ходила на танці, дзюдо. А потім в 21 рік прийшла до тренажерного залу, щоби схуднути. Так там і залишилася», - згадує жінка.

Батьки підтримували Ольгу в починаннях, але вмовляли: «Іди розвійся, погуляй із друзями». Замість цього дівчина пропадала в залі - тренування були на першому місці. Завзятість і цілеспрямованість дали свій результат - тепер успіхами спортсменки пишається не тільки родина, а й усе місто.

«Раніше я просто ходила до залу, а пауерліфтингом почала займатися п'ять років тому, - розповідає жінка. - З нами тренувався чоловік, який виступав на змаганнях, він запропонував мені здати нормативи, і тоді несподівано для себе я виконала програму кандидата в майстри спорту».

Далі були міські змагання, посилені тренування. А потім - чемпіонат світу з пауерліфтингу в 2018 році. Ольга стала чемпіонкою світу серед жінок у своїй ваговій категорії та привезла з Луцька «золото».

Телевізор почекає

Здається, що поєднувати роботу та спорт і при цьому приділяти час сім'ї практично неможливо. Але Ольга встигає все: три рази на тиждень ходить до спортзалу, знаходить час для відпочинку.

«Завдяки моєму графіку така можливість є. Поєднувати все нескладно, тому що я займаюся улюбленою справою, перемагаю себе. А телевізор нікуди не дінеться», - жартує спортсменка.

Багато хто вважає, що пауерліфтинг - не жіночий спорт, але Ольга з такою думкою не згодна. 

«Це користь для здоров'я та фігури, - підкреслює вона. - Тим паче я не змагаюся з чоловіками, я змагаюся з собою». У вільний час жінка грає в боулінг, подорожує, ходить в кіно. Дочка Анастасія, можна сказати, пішла по маминих стопах - в свої 21 вона працює машиністом крана на листопрокатному стані «1700», а у вільний час займається фітнесом. «У нас спортивна та металургійна сім'я, - каже Ольга. - Дочка, дивлячись на мене, теж вирішила зайнятися спортом і знайти стабільну роботу на меткомбінаті».

Ольга впевнена: і жінка-металург, і жінка-пауерлифтер можуть бути жіночними і ніжними. Це додає бажання виглядати краще. 8 Березня вони з дочкою будуть чекати поздоровлень від чоловіків, а самі поїдуть вітати бабусю.

Дівчина повинна бути повітряною

Особливо якщо вона працює в кисневому цеху меткомбінату «Азовсталь».

Для маріупольчанки Ганни Бушланової дуже важлива сім'я. Наша нова героїня - приклад того, як можна поєднувати роль багатодітної мами та відмінного технічного фахівця.

Сімейний підряд

Батьки Ганни - Наталя та Олександр свого часу працювали в кисневому цеху меткомбінату «Азовсталь». 

Першим туди прийшов тато, він трудився зварювальником. Згодом умовив дружину - її прийняли на посаду апаратника. Також разом із ними працював брат Олександра Володимир. Тому, коли прийшов час вибирати професію, Ганна замислилася про металургію. 

«Спочатку я провчилася в технікумі на бухгалтера, але душа до цієї спеціальності не лежала. Цікавіше було на меткомбінаті - батьки в дитинстві стільки розповідали про свою роботу!» - згадує жінка.

Близько року Ганна пропрацювала апаратником на неоногелієвій ділянці. А потім перейшла на ділянку компресії повітря та зовнішніх мереж кисневого цеху.

 «Ми з батьками працювали в одному цеху, у нас був цілий сімейний підряд», - з посмішкою згадує Ганна. 

Вивчати нові технології, працювати з обладнанням було цікаво, і сьогодні маріупольчанка вже машиніст компресорних установок п'ятого розряду.

Робота приносить задоволення

Люди, які далекі від виробництва, навряд чи уявляють, у чому полягає робота кисневого цеху. 

Ганна з радістю розповідає: «Ми стискаємо повітря до певного значення і подаємо на блоки поділу. Контролюємо параметри температурного режиму, тиску води, масла, повітря».

Робота по-справжньому приносить задоволення. Особливо зараз, коли фахівці знають - вони грають важливу роль не тільки в технологічному процесі, а й у долі багатьох маріупольців. Кисень з цеху подається до міських лікарень, він допомагає в лікуванні пацієнтів з коронавірусом.

У цьому цеху колектив дружний - колеги разом ходять в кіно і на море, разом проводять свята. 

«Можна рости й отримувати нові знання, є, з кого брати приклад», - каже Ганна.

Вдома чекають діти

Вдома маму чекають троє дітей. Восьмирічний Кирило, чотирирічна Регіна і тринадцятирічний Рома. Над старшою дитиною жінка оформила опікунство - в Ганни померла сестра, і вона взяла на себе турботу про племінника. Всі діти між собою дружать: влітку сім'я гуляє на природі та їздить на море, взимку - ліпить і малює під улюблені мультфільми. 

«Буває складно, коли починається шкільна пора - з кожним потрібно встигнути зробити домашні завдання. Але я все встигаю - і відпочити, і кудись поїхати», - ділиться жінка.

Молодші діти вже заявляють, що професію обрали. Коли підростуть, прийдуть до мами на ділянку. «Я їм розповідаю про роботу, і вони просять брати їх з собою», - сміється Ганна.

Але до роботи і дому життя Ганни не зводиться. Вона буває в тренажерному залі, а після нічної зміни навіть виходить на пробіжку! Такі історії - справжня мотивація для тих, кому ліньки навіть о 8:00 зробити ранкову зарядку. 

«Потрібно вміти добре розподіляти час і ставити перед собою цілі, тоді хочеться їх досягати», - розкриває свій секрет наша героїня.

Світлина Ганни Ваховської: З династії металургів. Ганна Бушланова пішла по стопах батьків і пишається обраною професією.