Коли дзвоники починають співати різдвяні мелодії, а на дахах з’являється перший сніг, прокидаються старі леви. Ведуть туристів у центр міста, пригощають кавою та шоколадом. Розповідають багато історій, згадують про минуле. Про нього тут говорить усе – старі, ніби марципанові, будиночки, великі готичні храми, карети, що досі проносяться центром міста. Коли до Львова приходить Різдво, тут оселяється казка.
Варто проїхати ще дві години, і вас вітає святкова Івано-Франківщина. У серці Галичини не дивуйтеся, коли на площі всі разом співають «Щедрика», а ялинки продають ще й після Нового року. Тут над усе бережуть традиції – міцний зв’язок між минулим і сьогоденням.
Якщо хочете побачити, як встановлюють Дідуха, спробувати пампухи та сфотографуватися біля різдвяної шопки, приїжджайте на Західну Україну. Або пориньте в цікаву подорож разом з нами.
Ялинки, а не сосни
Тільки вийдеш з вокзалу, одразу дивуєшся – львів’яни несуть у руках зелені ялинки. І це – напередодні Різдва! Справа в тому, що раніше на Галичині зелену красуню прикрашали лише 6 січня. Ця традиція досі підтримується у деяких родинах. Встановлюють тут переважно саме ялинки або смереки, а не сосни, поширені у нашому регіоні.
У центрі міста теж жива висока ялинка, прикрашена золотими гірляндами. Новорічно-різдвяні святкування починаються у Львові вже на початку грудня. Тут встановлюють різдвяний ярмарок, хатку святого Миколая, запалюють міську ялинку. Напередодні католицького Різдва, 24 грудня, монтують шопку (так називають різдвяний вертеп). Там можна подивитися на біблійних персонажів та маленького Ісуса, заколисаного у люльці. 25 грудня в католицьких храмах лунають святкові літургії, адже в цей день майже вся Європа святкує Різдво.
Аромати кави та шоколаду
Але все ж таки основна частина різдвяних святкувань та розваг припадає на 5-7 січня, коли більшість християн східного обряду чекають на сходження вечірньої зорі. Цього року, аби не наражати людей на небезпеку, гуляння дещо скоротили, великих концертів не проводили. Але попри це містяни та туристи насолоджувалися казковою атмосферою. 6 січня тут встановили Дідуха – сноп жита, що символізує добробут та багатство.
Всі добре знають: Львів – місто кави, місто шоколаду, місто гарного пива та колоритних галицьких страв. Тому різдвяний ярмарок оминути важко – святкові будиночки так
і ваблять ароматами ковбасок та картоплі, шоколадних цукерок та пряників. Зазвичай ярмарок тягнеться далеко – аж від оперного театру до кінця вулиці. Цього року продаж розділили: декілька будиночків встановили біля головної ялинки, декілька – на іншій центральній вулиці. А ще одна різдвяна локація розмістилася біля відомого музею зброї. Пляц за «Арсеналом» також збирає багато людей – після знайомства з шаблями та списами так і хочеться відчути себе справжнім лицарем та зігрітися гарною наливкою.
Ти вдома і не вдома водночас
Крім різдвяних розваг Львів у будь-яку пору року приваблює величною архітектурою, цікавими музеями та старовинними церквами. Обов’язково зайдіть у храми – собор Святого Юра, Вірменську церкву, Домініканський та Латинський кафедральний собори, храм Святого Андрія. Вони вражають пишним оздобленням – кольоровими вітражами, фресками і статуями. У Львові дуже багато вірян, тому у різдвяні дні люди поспішають звернутися до Бога щирою молитвою. Священник у одній з церков закликає: «Носіть маски, будьте обережними та не втрачайте добра у своєму серці».
Визначні місця Львова відомі не лише в Україні, але й у світі. Тут часто можна побачити туристів з-за кордону, підслухати розмови іноземними мовами. У центрі міста живе стара Європа, з притаманним для неї плануванням – ратушею, ринковою площею, величними храмами та вузькими вуличками.
Безперечно, Львів – місто українське. І безперечно – європейське. Кожного разу, коли мені щастить тут бувати, я вхоплюю одне й те ж саме відчуття. Ти вдома і не вдома водночас! І тобі круто. Тут і вареники, і польські пироги, і борщ, і бограч. І українські традиції з колядками та щедрівками, і європейські різдвяні ярмарки.
Хто такий Гризло?
На Святвечір місто заповнюється туристами. У центрі грають музиканти, сміливці співають колядки у караоке. А біля відомих кафе та ресторацій вишукуються кілометрові черги. Аби смачно повечеряти 6 січня, треба подбати про це заздалегідь – у цей день галицьку кухню хочуть спробувати усі. Що скуштувати у Львові? Скоріше за все, не варто розказувати вам про майстерні пряників, карамелі та шоколаду, запаяну каву у копальні та польову кухню у Криївці.
Ці місця знають усі. У львівських кафе не тільки нагодують, а ще й розважать. У кожному з них – своя фішка. Одне з відкриттів для мене – страва «Гризло» в одній з відомих пивних ресторацій. У меню не пояснюють, що це таке, але, якщо спитати в офіціанта, він обов’язково розкаже: Гризло – невелике карпатське чудовисько. Говорять, що то щось середнє між Грізлі, вівчуром та депутатом. Невелике, але з кігтями, як у справжнього Грізлі, страшенно нагле, ліниве та непристойно виховане. Воно пролазить до хат та краде домашніх курей. У кафе Гризлом пропонують стати вам – на дошці приносять запечене на грилі курча, лаваш, квашену капусту та соус. А для того, щоб розірвати м’ясо, дають «залізні кігті» – ніби у Росомахи.
На десерт у різдвяні дні обов’язково спробуйте пампухи – м’які пончики з начинкою – з шоколадом, вишнею, заварним кремом. Це традиційна святкова страва.
Карпатські села – посеред міста
7 січня, коли з самого ранку місто світиться радістю, а кожен перехожий вітає тебе: «Христос народився!», варто обов’язково відчути колорит справжнього галицького Різдва. Для цього відправляйтеся у Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» – великий парк та скансен. Він розташований на лісистих горбах Львівського плато. Вся територія «Шевченківського гаю» поділена на шість маленьких сіл, в яких зібрані експонати з різних регіонів: Бойківщина, рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Львівщина, Буковина, Покуття, Гуцульщина, Полісся, Волинь. Такі ж самі назви мають і мінісела.
З Карпат на Львівщину привезли хати XIX та XX століття, стару школу та церкви. Гуляти тут – одне задоволення. Дерев’яні хатинки вкриваються снігом, високі дерева майже сягають неба. А у зимовому озері плавають білі лебеді. Здається, що ти й справді у гуцульському селищі – все тут по-справжньому, по-домашньому. У кожної хати-музею є хранитель, який топить пічку, дбає за тим, щоб усюди був лад.
На Різдво у парку продають смачні пампухи та влаштовують концертну програму. Співають колядок, щедрівок, приносять різдвяну зірку, лунають звуки народних інструментів. Напевно, це одне з найкращих місць, де можна зустріти зимове свято.
А якщо після різдвяних святкувань у вас залишиться час – відвідайте міську ратушу (вона відкриється лише після карантину), Високий замок, Личаківське кладовище. Зазирніть у Італійський дворик та палац Потоцьких.
Від центру до околиць Франківська
Знайомства зі Львовом мало, щоб пізнати всю Західну Україну. Для цього вам знадобиться ціле життя. Але побачити трохи більше – можна. Коли оглянете місто Лева, вирушайте на Івано-Франківщину. Всі знають цей регіон по карпатським селищам, гірськолижним курортам, неймовірним краєвидам. А у самому місті були далеко не всі. Івано-Франківськ, а раніше Станіслав, знаходився під владою Польщі та Австрії. І на ньому відбилися сліди кожної епохи. У центрі туристів вітає... Що б ви думали? Звісно, ратуша. А де? На площі Ринок! Будівля вважається одним із символів міста. Поки підіймаєшся сходами на оглядовий майданчик, можна роздивитися музейні експозиції. На кожному поверсі – своя. Десь представлені справжні гуцульські ліжники – вовняні килими. Десь – історія руху ОУН в Україні. Коли дійдеш до самого верху, дізнаєшся багато нового.
До Івано-Франківська я приїхала 8 січня, коли різдвяні вертепи вже відійшли, а в Україні запровадили локдаун. Та попри це святкова атмосфера тут відчувається. Люди на вулицях співають колядки одне одному, у центрі лунає різдвяна музика. Діти катаються на ковзанці та спускаються на санчатах з великого схилу.
І хоча в ці дні музеї були зачинені, роздивитися місто нагода була. Найголовніший скарб – гарні вулички з ошатною архітектурою – відкриті завжди, і гуляти ними справді цікаво. Радимо вам досліджувати не лише центральну частину міста, а й околиці. Зазирніть у парк Шевченка та подивіться на качок, що плавають в озері. Тут його називають Станіславським морем. Прогуляйтеся далі, і побачите гарні та тихі вулички, де живуть франківці. Від центру до приватного сектору – 20-25 хвилин пішки. А там – і новобудови, і дерев’яні гуцульські церкви, і швидка річечка, що тягнеться сюди з Карпат.
Франик, як його називають місцеві, невеликий та затишний. Тут можна жити біля річки та милуватися природою, а за двадцять хвилин опинитись у центрі на роботі. Ще півтори годинки, і ви у зелених Карпатах. Але це вже зовсім інша історія.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)