Місто росло на очах / Актуально Маріуполь / PR.UA . Маріуполь

Остання газета "Приазовський робочий" від 23 лютого 2022

03кві'25

четвер

Еліна Прокопчук

26лют'21 14:00

Десять років Олександр Зозуля займав пост керівника міста - у свої 85 він згадує, як жив і змінювався Маріуполь у вісімдесяті роки минулого століття.

Кожен мер залишає в історії міста свій відбиток. Цілий відрізок часу асоціюють з людиною – її справами та рішеннями, поглядом на проблеми і ставленням до людей. Епоху Олександра Зозулі маріупольці пам'ятають - він зайняв крісло міського голови в 1980 році, у непростий, але цікавий час. За десять років встиг зробити багато: місто росло - з'явилися нові будинки, школи, лікарні, палаци дитячої творчості та спортивні об'єкти.

Завтра екс міський голова, почесний житель Маріуполя Олександр Зозуля відзначає 85-й день народження. Напередодні ювілею він розповів нам про Маріуполь своєї молодості та його час творення і розвитку.

Від механіка до мера

Олександр Зозуля - корінний маріуполець. Народився в селищі Ново-Броньовому в сім'ї робітників.

«Батько був вогнерізником на заводі імені Куйбишева, мати займалася нашим вихованням. Я ходив у школу - захоплювався фізикою, математикою. Мріяв стати радіоконструктором», - згадує Олександр Зозуля.

Радіоконструктором він не став, але в 1954 році вступив до будівельного технікуму в Новочеркаську. Потім була робота механіком у Саратовській області, служба в армії. У 1960 році повернувся до Маріуполя й отримав посаду заступника головного механіка тресту «Металургбуд». Паралельно навчався на механіка у Жданівському металургійному інституті (зараз Приазовський державний технічний університет).

Далі кар'єра розвивалася швидко - хлопець пішов працювати на «Тяжмаш». Він пройшов шлях від майстра до заступника начальника цеху, потім Олександр почав службу в партійних органах інструктором Іллічівського райкому партії та доріс до другого секретаря міськкому.

У 1980-му амбітного співробітника обрали головою тоді ще Жданівського виконкому міськради. Олександр Зозуля згадує: «Я любив і люблю своє місто, завжди знав його проблеми. Я ж народився в робітничому селищі, тому всі таємниці мені добре знайомі - і хороші, і погані».

Будували цілі райони

Якщо підрахувати зроблене за десять років, видно, що досягнень чимало. Але Олександр Зозуля скромно каже: «Це заслуга не моя, а всіх городян. Я тільки керував будівництвом і розвитком інфраструктури».

У ті роки був великий приріст населення, висока народжуваність. У Маріуполі проживала 541 тисяча осіб. Тому головною метою влади було будівництво соціальних об'єктів, житла, всього, що потрібне для розвитку промислового міста.

«При мені починалося будівництво мікрорайону Східного, з'явилися 17-й, 18-й, 23-й, 24-й мікрорайони, - зі школами, дорогами, магазинами, аптеками. Місто росло на очах», - згадує Олександр Зозуля.

І сьогодні він з легкістю оперує цифрами та фактами. Наводить приклад: у ті роки будувалося 190-200 тисяч квадратних метрів на рік. Причому мова йде тільки про багатоквартирні будинки, а не про соціальні об'єкти.

«Була черга на житло, кожне підприємство вносило пай при будівництві. Квартири отримували всі маріупольці, які працювали та не мали свого житла», - згадує Олександр Зозуля.

Так само, як зараз міська влада виділяє житло для переселенців, колись надавали квартири робітникам, які з усіх кінців України приїжджали влаштовуватися на маріупольські підприємства.

«Досить сказати, що за десять років я підписав близько 40 тисяч ордерів на квартири. Спочатку зводили хрущовки, потім перейшли на чеські проєкти, в основному будували дев'ятиповерхівки, - розповідає ексмер. - А ось 12-поверхові будинки тоді в містах не обласного значення зводити було заборонено, і, щоб домогтися їх споруди, я особисто їздив за дозволами до Києва та Москви».

Активно в ті роки розвивався транспорт - Кальміуський район вперше зв'язали з Лівим берегом трамвайною лінією, була побудована трамвайна лінія в селище Мирний.

Лікарні, школи, кінотеатри

Чимало соціальних, спортивних, культурних об'єктів, якими і сьогодні користуються маріупольці, були зведені в епоху перебудови. Саме тоді в нашому місті з'явилася міська лікарня №2, хірургічний корпус лікарні №4. Було відкрито пивзавод, м'ясокомбінат, молокозавод. Щороку будувалися два-три дитячих садки, одна-дві школи.

«Також ми побудували спортивний комплекс «Спартак», Будинок піонерів із басейном, два кінотеатри: «Ювілейний» у Кальміуському районі та «Савону», реконструювали стадіони. Побудували перший та єдиний пішохідний перехід у місті, - ділиться Олександр Зозуля. - Ми вважали, що будувати для людей - наш обов'язок».

Колишній міський голова згадує, як відкривався Палац піонерів (зараз - Маріупольський міський палац естетичного виховання): «Ми хотіли, щоб у дітей і молоді була можливість розвиватися інтелектуально, проявляти себе у спорті. Пам'ятаю, як малеча раділа відкриттю, як ми їй все показували. Приємно, що там діти займаються і зараз».

«Пишаюся тим, що під час мого керівництва місто розвивалося комплексно. Були помилки, але ми успішно їх долали і йшли вперед. Радий розвитку Маріуполя сьогодні», - Олександр Зозуля, екс міський голова

До слова, сьогоднішня міська влада дбає про будівлі, побудовану для дітей у ті роки. У палаці естетичного виховання за підтримки маріупольських металургійних комбінатів Групи Метінвест вже виконано капітальний ремонт, і колишній Палац піонерів у прямому сенсі слова знайшов друге життя, тепер за планом - реконструкція басейну.

Розвивалося виробництво - розвивалося місто

У промисловому Маріуполі активно розвивалося виробництво. У 1977 році Олександр Зозуля очолив міський штаб для виконання масштабного проєкту - будівництва киснево-конвертерного комплексу на меткомбінаті «Азовсталь». У будівництво комплексу, інженерних і електромереж вклали 400 млн рублів.

«Мартенівське виробництво було дороге, і від нього потроху позбавлялися. Конвертерні цехи створювали, щоб здешевлювати виробництво, розвивати промислову міць Маріуполя. Після будівництва комплексу меткомбінати імені Ілліча та «Азовсталь» разом випускали близько 12 млн тонн сталі на рік!» - згадує колишній міський голова.

Олександр Зозуля зазначає: чималі інвестиції, як і сьогодні, металурги вкладали в міські проєкти. Меткомбінати завжди допомагали владі, простягали руку допомоги: «Пам'ятаю, потрібно було відремонтувати вулицю Торгову, а грошей на реконструкцію у нас не було. Тоді я зустрівся з директором меткомбінату «Азовсталь» Володимиром Лепорським, ми обговорили всі питання, і він знайшов можливість виділити нам 300 тисяч рублів на ремонт дороги. І таких прикладів було багато. І меткомбінат імені Ілліча, і «Тяжмаш» допомагали місту, і зараз я бачу практику партнерства підприємств і міста».

Вболіває за майбутнє Маріуполя

Через багато років Олександр Зозуля насолоджується заслуженим відпочинком. На пенсії перечитує Ільфа та Петрова, стежить за новинами, проводить час із сім'єю. Олександр Михайлович виховав двох дочок - Наталю та Анастасію, зараз його радують четверо онуків - Володя працює моряком, Андрій займається бізнесом у Тернополі, 12-річний Артем захоплюється скелелазінням, а чотирирічна Аліса ходить у дитячий садочок.

«З дружиною Ольгою ми живемо дружно, - говорить Олександр Зозуля. - Без неї я не уявляю свого життя».

Незважаючи на поважний вік, колишній глава міста не перестає цікавитися життям Маріуполя, вболівати за його долю.

Він вважає: «Міська рада з мером Вадимом Бойченком займається розвитком усіх галузей. Добре відремонтували не лише центр міста, а й внутрішньоквартальні дороги. Ще п'ять-шість років тому вони були розбиті - ні пройти, ні проїхати. Зараз все приводиться в порядок, і люди за це вдячні».

Рідному Маріуполю Олександр Зозуля бажає подальшого процвітання, а ми йому в день народження - здоров'я та оптимізму.

Світлина Аліни Комарової: Колишніх мерів не буває. Олександр Зозуля продовжує цікавитися долею міста і все так само любить рідний Маріуполь

Топ статті