З книгосховища – в культурний центр

На новому місці головна бібліотека міста постійно розвивається - тепер читачі приходять сюди не тільки за книгами, а й за враженнями.

Ми заходимо в старовинну будівлю. З 1905 року в ній зберігали гроші – багато років поспіль вона належала банку. Тепер тут бережуть знання – за адресою: Грецька, 43 розмістилася Центральна міська публічна бібліотека імені Володимира Короленка.

Сьогодні в ній не тільки читають. У бібліотеці малюють, фотографують, освоюють сучасні гаджети і допомагають людям з інвалідністю. День за днем вона все більше трансформується в центр дозвілля і місце генерації ідей. Журналісти «Приазовського робочого» побували в бібліотеці, щоб дізнатися, як змінилося її життя за півтора роки після переїзду.

Класика і сучасність

Коли стало відомо, що бібліотека розділяється на два корпуси: електронна частина залишається на проспекті Миру, а книжковий фонд переїжджає, думка городян різнилася. 

Світлина Аліни Комарової: Комфортно і людям, і книгам. Старовинна будівля в історичній частині міста якнайкраще підійшла бібліотеці.

Багато хто поставився до змін позитивно і побачив переваги, про які говорила міська влада. Але, як завжди, знайшлися і ті, хто рішення оскаржував. Що тільки не йшло в хід у суперечках – мовляв, частину книг викинуть, літератури не буде, бібліотека закривається. Самі співробітники зміну приміщення підтримали. 

«Ми не бігли на барикади, а спокійно працювали. У підсумку бібліотека тільки виграла», – з посмішкою згадує директор комунальної установи «Міська централізована бібліотечна система» Вікторія Лісогор.

Тепер у цьому переконалися всі читачі. Вже на вході видно, з якою любов'ю тут ставляться до нової будівлі, як поєднується в ньому класика і сучасність. Поруч з вітражними стеклами і старовинними панно стоїть сучасний інфобокс. Біля бюста Короленка – нові прикраси.

«Будівля нагадує старовинний особняк. Тут високі стелі і великі вікна, атмосфера для бібліотеки дуже відповідна. Ми намагаємося зберегти всі архітектурні прикраси – панно на вході оновили, покрили лаком», – розповідає Вікторія.

У бібліотеці пройшов ремонт – купили сучасні столи, стільці, стелажі для книг, зручні дивани для відвідувачів. Білі стіни і «шахова» стеля створюють затишний стиль лофт. Завдяки дизайнерським рішенням він відмінно поєднується з класичним духом будівлі.

Ідеально для книг і читачів

Спочатку бібліотека розташовувалася на другому поверсі, а тепер переїхала на перший і цокольний. 

Світлина Аліни Комарової.

Ремонт закінчено, всі 130 тисяч примірників книг розкладені і розсортовані. Тепер є час оцінити переваги. Директор розповідає: «У будівлі раніше зберігалися гроші, тому системи вентиляції, пожежної безпеки, сигналізації прекрасні. Для книг це місце підходить ідеально».

Читачів за цей час стало тільки більше. «Всім цікаво подивитися, як ми розташувалися, люди приходять і стають нашими постійними гостями. Бажаючі, як і раніше, можуть відвідувати бібліотеку за старою адресою – там залишився електронний фонд, планшети, ноутбуки», – ділиться Вікторія Лісогор.

Ще один плюс – великий власний двір. У літній час там проводять майстер-класи та заняття творчих студій.

Книги на будь-який смак

Коли проходиш повз стелажі, видно, як багато різноманітної літератури тут зосереджено: гучна книга про Стуса і старовинні зібрання класиків, дитячі книги та видання з історії.

Світлина Аліни Комарової.

Щороку за кошти міського бюджету бібліотека набуває новинки українських та зарубіжних видавництв. «Цього року витратили близько 300 тисяч гривень на закупівлю книг і 200 тисяч на журнали і газети», – розповідає Вікторія Лісогор.

Що цікаво, переїзд допоміг «відкопати» в покладах цінні видання. 

«Поки розбирали книги, співробітники виявили твори Миколи Гоголя 19-го століття. Також у нас є збори Вільяма Шекспіра 1878 року. Тепер плануємо зробити виставку», – ділиться директор.

Сучасна і відкрита

Зараз бібліотека розділена на кілька зон. Є і читальні, і інтернет-зали, кабінети періодики. В окремій ігровій зібрано все для цікавого дозвілля дітей і дорослих. Спортивні тренажери, шведська стінка, килимки та м'ячі – для тих, хто хоче позайматися спортом. Фотоапарати та спеціальне обладнання – для хлопців, які навчаються у фотостудії. Швейна машинка - для майбутніх дизайнерів.

«У цьому залі ми проводимо майстер-класи, тут працюють наші студії: хендмейд, клуб англійської мови, комп'ютерної грамотності, студія образотворчої творчості. Нещодавно проводили Шевченківські читання. В умовах карантину бажаючих набираємо тільки по запису», – розповідає Вікторія Лісогор.

Можна сказати, що тепер бібліотека – це культурний центр з абсолютно різними напрямками роботи. «Хто раніше міг подумати, що сюди будуть приходити шити, займатися спортом, фотографувати? Ми звикли, що в бібліотеці потрібно сидіти тихо, говорити пошепки. Сьогодні все по-іншому», – посміхається директор бібліотечної системи.

Курс на цифровізацію

Все більше бібліотека діджиталізується. 

З вересня 2020 року впроваджується програма «Е-книга». Співробітники вносять весь книжковий фонд в електронний каталог, він дозволяє читачам швидко знайти і замовити потрібне видання. «У нашій бібліотеці внесено вже 10 тисяч книг. Людина вдома може ознайомитися зі списком, який розміщений на сайті департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міськради, і дізнатися, чи є у нас книга, що його цікавить, чи ні. Також з лютого ми ввели єдиний електронний читацький квиток і поступово відходимо від паперових формулярів», – розповідає Вікторія Лісогор.

Світлина Аліни Комарової.

Працює це так – в спеціальній програмі є інформація про кожного читача. Коли він вибирає нову книгу, співробітники сканують штрих-код з її обкладинки і вносять в базу. Так у бібліотеці бачать, скільки видань числиться за кожною людиною.

Також працівники бібліотеки продовжують оцифровувати архівний фонд видання «Приазовський робочий» починаючи з 1951 року. «Вже оцифрували всі випуски за два роки. Ознайомитися з ними можна на сторінці бібліотеки в Facebook», – розповідає головний бібліотекар залу періодичних видань Тетяна Кир'якулова.

Ми поспостерігали за тим, як працює Тетяна: газети переводять в цифровий формат за допомогою спеціального сканера. Роблять це посторінково і тільки потім «зшивають» разом весь електронний номер. Співробітники діляться: робота займає багато часу, але це того варте – в архіві «Приазовського робочого» історики, студенти, краєзнавці знаходять багато цікавої інформації про маріупольське минуле.

Доступний Маріуполь – доступна бібліотека

Важливо, що культурне життя в місті стає ближче до людей з інвалідністю. Бібліотека в цьому напрямку – хороший приклад. Тут постійно обслуговують людей з функціональними обмеженнями по зору.

Бібліотекар Ганна Московцова розповідає: «В рамках програми «Доступний Маріуполь» місто придбало нам тифлокомплекс – спеціальне обладнання для людей з вадами зору. Це комп'ютер з клавіатурою зі шрифтом Брайля, добірка аудіокниг, принтер і найцікавіше – сканер, який перетворює друкований документ у звук».

Люди з вадами зору можуть вибрати будь-яку книгу або принести свою – співробітники бібліотеки допоможуть поміняти її формат. Такі пристрої є не тільки в центрі – в бібліотеках в Кальміуському та Лівобережному районах також встановлено схоже обладнання.

Кінопокази для слабозорих

Нещодавно Маріупольська бібліотека імені Володимира Короленка отримала грант від Європейського Союзу та Національного фонду демократії на проєкт «Слухати, щоб бачити». Тепер співробітники зможуть організовувати кінопокази для людей з вадами зору! «Ми закупили радіогіди – один передавач і п'ять приймачів, – розповідає завідувачка інформаційно-бібліографічним відділом Надія Герасимова. – Завдяки ним ми зможемо показувати фільми в тифлоперекладі».

Якщо говорити простіше, то фільм з тифлоперекладом – це картина, яку додатково коментують. Перший кінопоказ відбудеться вже наступного тижня. «Глядачі сядуть в залі, а ми будемо стояти осторонь і розповідати, що відбувається на екрані: передавати час доби, обстановку, зовнішній вигляд героїв. Так у них складеться повноцінна картинка, вони зможуть відчути атмосферу фільму», – розповідає завідувачка.

Фільмів з готовим тифлоперекладом в Україні дуже мало – всього дев'ять документальних і близько 15 художніх. 

«Ми хочемо, щоб люди з вадами зору могли подивитися будь-який фільм, переводимо їх самі. Звичайно, це непросто – потрібно продумати всі репліки, розставити їх так, щоб вони не накладалися на діалоги у фільмі, – каже Надія Герасимова. – Перша картина розповідає про долю людини з інвалідністю, яка добилася успіху і знайшла себе». 

Надалі за допомогою аудіогідів можна організовувати також цікаві екскурсії та інші заходи для слабозорих маріупольців.

Світлина Аліни Комарової: Зберегти історію. Оцифрований «Приазовський робочий» розповість про минуле Маріуполя.