Коли про форму мріяла з дитинства

Дійти істини для неї не просто справа принципу, від цього залежать людські долі. 

Чітко слідувати закону, бути твердим, терплячим, рішучим, розбиратися в людях - далеко не всі якості, притаманні поліціянту, каже начальниця сектора дізнання Маріупольського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Олександра Єщенко. Минулої неділі разом з усіма українськими поліціянтами Олександра відзначила професійне свято. Вона розповіла, як прийшла до правоохоронних органів і чого змогла досягти за десять з гаком років служби.

Своє рішення

Олександра народилася і виросла в родині лікарів, але з дитинства її приваблювала інша, не менш важлива професія. Вона читала багато книжок про роботу міліції та поліції, їздила на дні відкритих дверей в профільні виші.

«Хоча мама з татом хотіли, щоб я вступила до медичного інституту, вибір мій підтримали й дали можливість самостійно реалізуватися в житті. Зараз ні я, ні вони не шкодують, що я обрала такий шлях», - поділилася Олександра Єщенко.

Після закінчення школи дівчина вступила на слідчо-криміналістичний факультет Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, де провчилася чотири роки. У 2009 році отримала диплом і приступила до роботи слідчою в Новоазовському райвідділі ГУМВС, а за рік перевелася до Маріуполя. 

«Спочатку через відсутність досвіду і навичок було важко і трохи страшно працювати та здійснювати досудові розслідування. Однак старші колеги, більшість з яких сьогодні вже на пенсії, допомагали та давали поради», - розповіла Олександра Єщенко.

За словами колишньої слідчої, було багато різних ситуацій, які викликали і сміх, і сльози: «Кожна справа, категорія і розгляд були чимось новим і цікавим для мене. Я постійно пропускала через себе ситуації, про які йшла мова в заявах, і починала переживати. Деякі розслідування не можу забути через багато років, але розповідати про них не буду».

Кожен день служби допомагав набувати досвіду. Олександра вибудовувала власну стратегію дій, коли проводила розслідування. Після семи років роботи її підвищили до старшої слідчої. З новою посадою з’явилися і нові обов'язки - дівчина почала розслідувати злочини різних категорій, які стосувалися неповнолітніх.

Ще за три роки, в липні 2020-го, Олександра Єщенко піднялася на наступну сходинку кар'єрних сходів, ставши начальницею сектора дізнання та очоливши колектив з 68 осіб.

«У моє підпорядкування входить не тільки маріупольське управління, а й Мангуш, Нікольське, Приморський район, Лівий берег, Кальміуський відділ. В нашій команді людей багато, і у кожного свій напрямок роботи, - розповідає Олександра Єщенко. - Хтось займається тілесними ушкодженнями та шахрайством, хтось - бюджетом і незаконним обігом наркотиків. Я і мій заступник відповідаємо за наш колектив професіоналів і контролюємо всі процеси одночасно».

Бачити людей

Справжній поліціянт не повинен обмежуватися сферою чистого закону, він зобов'язаний бути й хорошим психологом - вміти вислухати та заспокоїти людину, підбадьорити. Дізнавачу доводиться вдаватися в найрізноманітніші ситуації, розбирати сімейні та побутові конфлікти, часом навіть стикатися з грубістю. Найскладніше для Олександри Єщенко працювати з людьми, які вихлюпують негативні емоції на співробітників поліції: «Ми своєчасно проводимо судові розслідування, щоб не було скарг. Однак такі ситуації все ж трапляються, і я спілкуюся з людьми на особистому прийомі, де ми разом намагаємося розв’язати проблему. Іноді люди бувають занадто імпульсивні та не соромляться у висловах, в таких випадках на допомогу приходить буква закону».

Документальна робота, чітке і своєчасне виконання якої необхідно для нормального функціонування всієї системи, подобається Олександрі.

Всі заяви, які написані громадянами України, йдуть у роботу, і щоб розібратися з кожною, потрібен час. Сьогодні у виробництві Маріупольського районного управління поліції знаходиться 1650 справ. Щомісяця в суд відправляється мінімум 25 справ з обвинувальними актами.

«У нас немає такого, що сьогодні ми розслідували одну справу, а завтра вже працюємо над наступною. Це не фільм, в якому слідчі справляються за 24 години. Це життя, яке іноді влаштовує нам випробування», - ділиться Олександра Єщенко.

Родина - підтримує, колеги - поважають

«Мої колеги можуть телефонувати мені навіть серед ночі - це вже звична справа, адже графік роботи у нас ненормований. Часто підлеглі просять допомоги, запитують, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації. Я не проти цього», - поділилася Олександра Єщенко. 

В її родині звикли до такого графіку, але, попри постійну зайнятість, Олександрі все ж вдається приділяти час чоловікові й сину.

«Я відпочиваю, коли проводжу час зі своїми рідними. Вони завжди чекають на мене вдома і підтримують у важку хвилину. Про мою роботу в сімейному колі ми говоримо рідко. Я вдячна своїм близьким, оскільки вони з розумінням ставляться до моєї службі, а це головне», - поділилася Олександра Єщенко.

На світлині: Олександра Єщенко