Любити свою справу, постійно розвиватися

Старший майстер з ремонту обладнання аглофабрики Валерій Онищенко: «Двадцять років тому подібні обсяги виробництва здавалися недосяжними».

Коли молодий електрик Валерій Онищенко прийшов на свою першу зміну, меткомбінат імені Ілліча якраз відзначив сторіччя. З того часу пройшло 24 роки - начебто не дуже багато для історії найбільшого підприємства, але для самого Валерія - достатньо, щоби порівнювати, наскільки зробили крок вперед технології на аглофабриці, як змінилося рідне місто та Україна.

Незмінною залишилася впевненість у правильності вибору професії - за багаторічну сумлінну працю старший майстер з ремонту обладнання відділення шихтопідготовки аглофабрики меткомбінату імені Ілліча Валерій Онищенко відзначений подякою Групи Метінвест, був удостоєний Почесної грамоти Верховної Ради України.

Оце міць!

«На меткомбінат я прийшов у 1997 році, як раз у лютому, - розповів Валерій Онищенко. - Роки були економічно важкими, від нової роботи хотілося насамперед стабільності. Меткомбінат імені Ілліча і тоді, і зараз у повній мірі можна назвати надійним роботодавцем. Весь мій трудовий шлях пов'язаний з аглофабрикою, де я починав рядовим електромонтером, напрацьовував досвід у різних підрозділах.
Емоції від першого знайомства з виробничими майданчиками я пам'ятаю до сьогодні. Мене дійсно вразили масштаби, величезні обсяги сировини, що переробляється. Тим, хто мало знайомий із металургійної «кухнею», часом важко уявити, про які обсяги йдеться. Якби тоді мені сказали, що через якийсь час ці обсяги істотно зростуть, я б не повірив. Зараз це стало можливим: на аглофабриці за добу може відвантажуватися до тисячі вагонів, кожен - по 30-60 тонн. Це і агломерат, і сировина».

Досягти цього змогли після ряду модернізацій, які вивели і обладнання, і виробничі процеси на сучасний рівень. До декількох проєктів Валерій Онищенко особисто доклав руки - розповідає про виконану роботу з неприхованою гордістю: «Обладнання стало ефективнішим, надійнішим і простішим як в експлуатації, так і в обслуговуванні. Хоча сам процес переоснащення - складний і досить трудомісткий».

За словами старшого майстра, у перспективі - нові удосконалення, на черзі - модернізація вагонів-перевантажувачів. Але основне його завдання як досвідченого висококласного фахівця - щоб електрика в обладнанні працювала як годинник. З огляду на кількість техніки і вражаючий кілометраж електричних мереж, нудьгувати не доводиться.

«Аварійних ситуацій ми просто не допускаємо, - каже Валерій Онищенко. - У нас є оперативний персонал для реагування на нештатні ситуації, але в основі стоїть саме планове техобслуговування, яке і забезпечує надійність у роботі».

Від проммайданчика - на берег

Валерій Онищенко свого часу вирішив, що диплома електромеханічного технікуму недостатньо, і без відриву від роботи, заочно, здобув вищу освіту. Він закінчив Приазовський державний технічний університет за спеціальністю «Автоматизація електричних систем».

Важкі завдання його не лякають. Навіть будинок будував фактично сам, і, зрозуміло, кожен вимикач і розетка були змонтовані ним власноруч.

«У приватному секторі нудьгувати не доводиться. Город з успіхом замінює дачу. А для душі мені подобається їздити на риболовлю», - розповів Валерій Анатолійович. 

Напевно, після індустріальних пейзажів особливо приємно насолодитися заспокійливою тишею у водній гладі на світанку.

Валерій Онищенко