На початку ХХ століття Віктор Нільсен приїхав до Маріуполя з Санкт-Петербурга, отримавши пропозицію стати головним міським архітектором. З багатьох інших архітекторів саме він залишився в історичній пам'яті Маріуполя. Він причетний до появи багатьох будівель, які стали символом міста, в тому числі і водонапірної вежі. До того ж саме завдяки Віктору Нільсеном жителі Маріуполя отримали доступ до питної води.
У Маріупольському краєзнавчому музеї працює виставка «Архітектор Віктор Олександрович Нільсен до 150-річчя від дня народження».
Август-Віктор Нільсен народився в Санкт-Петербурзі в родині шкільного вчителя в 1871 році. Сім'я мала німецькі та данські коріння, крім Віктора в ній виховувалося ще троє дітей – Олександра-Марія, що стала пізніше вчителькою, Оттон-Костянтин, який став неврологом і фізіотерапевтом, і Фрідріх-Євген, який реалізував себе як юрист. Август-Віктор вирішив отримати спеціальність цивільного інженера.
«Нільсен вступив до санкт-петербурзького інституту цивільних інженерів, а по його закінченні в 1896 році отримав спеціальність «Цивільний інженер з правом проведення дорожніх робіт». Тобто диплома архітектора у нього не було, не отримає він профільну освіту і пізніше. Але Нільсен проявив себе як дуже талановитий та здібний студент, а тому вже через п'ять років після випуску став головним міським архітектором Маріуполя», – розповідає заступник директора краєзнавчого музею Раїса Божко.
Цьому передував невеликий період в Рибінську (сьогодні – Ярославська область РФ), куди молодого інженера запросили за рекомендаціями викладачів. У Рибінську Віктор Нільсен мав налагодити систему водопроводу, але вже там він почав проєктувати будівлі – водонапірну вежу та міське двокласне Карякінське училище. У Рибінську він пробув з 1899-го до початку 1901 року. Свої напрацювання в забезпеченні міста водопровідною мережею та проєкт вежі він пізніше буде використовувати, працюючи головним архітектором Маріуполя.
«Таланти Нільсена не залишилися непоміченими – в 1901 році його запросили на посаду головного архітектора Маріуполя, що велика рідкість для молодого випускника інституту. У Маріуполя тоді була проблема з постачанням води жителям, до того ж хоча місто й було повітовим центром, але все ж залишався провінцією. Мало хто сюди хотів їхати, а Нільсен погодився. Думаю, він розумів, що це був шанс реалізуватися як архітектор», – розповідає Раїса Божко.
На трьох музейних стендах – банери з біографічною довідкою, сімейними фотографіями та оригінали його проєктів.
Серед них – проєкт і кошторис на будівництво арештного будинку. До цього документа була додана виписка з рішення Маріупольського повітового земства, де сказано, що для арештного будинку придбано місце на перетині вулиці Миколаївській та Покровській площі, сьогодні це одне з перехресть в районі Центрального ринку. Інший документ з підписом Нільсена – проєкт Маріупольського вищого початкового училища.
«Ми не можемо з точністю сказати, скільки будівель спроєктував Віктор Нільсен, – пояснює скромність експозиції Раїса Божко. – У розпорядженні музею є документи, які підтверджують його авторство таких будівель: арештний будинок, вище початкове училище (сьогодні один з корпусів школи №21), Костянтино-Єленинская церква на Слобідці (була зруйнована в 1930-х роках), водонапірна вежа та два будинки, які він звів для своєї сім'ї, – один знаходиться на вулиці Нільсена, 10, інший – на Семенішина, 49.
Але ми припускаємо, що Віктор Нільсен спроєктував набагато більше будівель – готель «Спартак», колишній радіовузол на вулиці Пушкіна, перший корпус ПДТУ. На жаль, документально підтвердити його авторство для цих будівель ми не можемо – багато документів втрачено».
Заслуга архітектора Нільсена, розповідає Раїса Божко, далеко не тільки в тому, що він проєктував будівлі та облаштував міський водопровід. В першу чергу він був тією людиною, яка визначила вигляд Маріуполя.
«Будь-яка будівля в місті зводилася лише після дозволу Віктора Нільсена. Свого часу у нього був альбом з панорамами всіх центральних вулиць міста, які він сам писав аквареллю. Перш ніж дати дозвіл на будівництво тієї чи іншої будівлі, він замальовував її в своєму альбомі, аби зрозуміти, як вона впишеться в загальну панораму вулиці», –розповідає Раїса Божко.
Ці напрацювання архітектора, на жаль, не збереглися, вважається, що архів Віктора Нільсена був знищений пожежею під час німецької окупації Маріуполя.
«Жителі Маріуполя часто не могли користуватися водою з криниці, оскільки вона занадто гірчила і не була питною. Щоб дістатися до питної води, необхідно було заглибитися в грунт на 50 метрів. Тому використовували джерела на вулиці Малофонтанній – до них приїжджали водовози, наповнювали бочки водою, потім розвозили по місту», – пояснює історик.
Коли виникла ідея створення водопроводу, біля цих джерел запланували помпову та електричну станції. Звідти воду електричними помпами викачували у водонапірну вежу, а потім вона розподілялася містом. Але дозволити собі проведення приватного водопроводу могли лише найзаможніші маріупольці, тому городяни купували питну воду в водорозбірних будках, яких тоді було 10.
Над вежею Віктор Нільсен почав працювати незабаром після призначення його міським архітектором. Він пристосував схожий Рибінський проєкт до маріупольських умов і в 1906 році представив його на розгляд міської думи. Потім в грудні 1909 приступили до будівництва вежі та створення водопроводу. Робота була закінчена через рік, але фактично водопровід почав функціонувати в 1911 році.
«Вежа втратила своє значення в середині 1930-х років, коли місто купило насоси іншої конструкції, які качали воду безпосередньо у водопровідну мережу. Але у неї був шанс знайти нове значення ще в минулому столітті – в експозиції ми представили проєкт музею містобудування, який планувалося відкрити у вежі після її реставрації в 1986-1989 роках. На жаль, ця ідея не мала продовження, а проєкт згорнули через відсутність фінансування», – розповідає Раїса Божко.
Сьогодні водонапірна вежа отримала нове життя – багато маріупольців вже не раз бували на заходах і екскурсіях, організованих культурно-туристичним центром «Вежа».
Що ж стосується експозиції в краєзнавчому музеї, то співробітники розраховують на те, що вона стане постійною. У планах організувати й пересувну виставку – в значущих місцях міста, в першу чергу біля водонапірної вежі.
Фото Кирила Жульова: Особа в історії. Про життя та роботу талановитого архітектора, інженера й громадського діяча Віктора Нільсена розкажуть музейна експозиція та наукові співробітники краєзнавчого музею
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)