Маріуполь – частина «ЄвроДонбасу»

У нашому місті пройшли зйомки для документального фільму про давні зв'язки регіону з Європою.

У містах і селищах Донецької та Луганської областей йдуть зйомки документального фільму «ЄвроДонбас», який покликаний розвінчати міфи про наш регіон. Знімальна група провела кілька днів у Маріуполі, в історії якого є теж чимало імен вихідців з країн Європи, які зробили вагомий внесок у розвиток регіону.

Про ідею фільму, враження від Маріуполя та подальші плани зйомок спеціально для «Приазовського робочого» розповів режисер Корній Грицюк.

В об'єктиві камери – історія Донбасу кінця XIX століття

Документальний фільм «ЄвроДонбас» знімається за сценарієм Корнія Грицюка (режисера) та Ганни Паленчук (продюсера), оператор – Богдан Кінащук. Виробництво - від кінокомпанії 435 FILMS за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

«Ідея фільму «ЄвроДонбас» у мене виникла після фільму «Поїзд "Київ – війна"», в якому піднімалися проблеми сьогоднішнього дня, породжені війною, що триває з 2014 року. Мені здається, витоки цього конфлікту і всього того, що зараз відбувається, – в тому, що історія нашого регіону сповнена міфів, що працюють проти Донбасу і проти всієї України, – коментує режисер Корній Грицюк. - Саме тому мені захотілося нагадати про не таке вже далеке минуле регіону, про те, що «індустріальним серцем» він став за кілька десятків років до виникнення Радянського Союзу, до того, як отримав вигадану проросійську історію».

У синопсисі майбутнього фільму підкреслюється: завдяки європейським інвестиціям у промисловість, а також праці місцевих жителів і заробітчан з інших регіонів України, Донбас вже на початку ХХ століття перетворився з «дикого поля» на передовий регіон. Пряме залізничне сполучення з Брюсселем, філії французьких і німецьких банків, успішні транснаціональні підприємства, вихід на європейські ринки – таким був Донбас, про який несправедливо «забули». Ще до заснування Радянського Союзу регіон пропонував великі можливості, але минув час, і новий політичний лад «західних капіталістів» просто викреслив з історії. А десятки населених пунктів, заснованих європейськими переселенцями, отримали нові «антибуржуазні» назви в дусі комунізму.

Щоб оперувати виключно достовірними фактами, до створення сценарію залучалася ціла група експертів-істориків. Як розповів режисер, до групи історичних консультантів входять як співробітники місцевих музеїв і краєзнавці, так і київські фахівці з Академії наук, а також іноземні вчені, які досліджують цю тему – насамперед, з Великобританії та Німеччини.

Минуле і сьогодення – нерозривні

Маріуполь – одне з міст, якому у фільмі відведено особливе місце, адже його історія тісно пов'язана з темою європейської індустріалізації, підкреслив режисер. Це і інвестиції американців і бельгійців, завдяки яким виникли «Нікополь» та «Провіданс» (нині – меткомбінат імені Ілліча Групи Метінвест), і історія успіху власника судноплавної компанії, купця першої гільдії Петра Регіри, і свідоцтва про цілі колонії німців-переселенців, що влаштувалися в Приазов'ї.

Зйомки проходили в різних частинах міста – як на історичних вулицях, так і на сучасних, а також на промислових майданчиках меткомбінату імені Ілліча. Однією з героїнь майбутнього фільму стала директор музею меткомбінату імені Ілліча Ірина Бадасен, яка повинна була тільки супроводжувати учасників знімальної групи та допомагати їм у пошуку інформації. Але, дізнавшись, що Ірина Бадасен не тільки хранитель історії, а й працювала на підприємстві з 1978 року, режисер вирішив дати слово і їй.

«Зізнатися, це було несподівано. Знімали багато, в різних місцях: і у нас в музеї, і біля нього, і на території меткомбінату – у колишнього мартенівського цеху, виведеного з ладу стану «4500», а також на стані «3000», де я працювала, – розповіла Ірина Бадасен. - Розумію, що, швидше за все, не весь матеріал увійде у фільм, але все одно – дуже цікаво буде побачити, що вийшло».

«ЄвроДонбас» глядачі зможуть побачити на екранах кінотеатрів до кінця року. А поки – триває робота. За словами режисера, подальший маршрут знімальної групи фільму проходить через Дружківку, Костянтинівку, Лисичанськ, де теж збереглися архітектурні артефакти досліджуваного періоду.

«У Маріуполя є потенціал для розвитку туризму, а саме – місто може бути цікаве, в тому числі і завдяки пам'яткам архітектури, багато з яких якраз є матеріальними свідченнями європейської складової його історії, – поділився враженням Корній Грицюк. – Шкода, що частина красивих старовинних будівель в такому жалюгідному стані. Архітектуру, вважаю, потрібно обов'язково зберегти. В цілому Маріуполь – цікаве місто».

Світлина Ірини Бадасен: Історія меткомбінату імені Ілліча –  це історія Маріуполя. Знімальна група побувала і в гарячих цехах, і на вже закритих майданчиках, які поступилися місцем більш передовим технологіям.