Онлайн-«прописка» за лічені хвилини

З 1 грудня в Україні запроваджується електронне декларування місця проживання

Новий закон покликаний прискорити та спростити процес декларування та реєстрації місця проживання.

Одна з найпопулярніших адмінпослуг

З 1 грудня 2021 року набирає чинності Закон «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Необхідність його прийняття обґрунтована тим, що адміністративна послуга з реєстрації є однією з найпопулярніших серед усього переліку послуг, але водночас сама процедура залишається архаїчною та ускладненою. Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Проблеми обліку населення загострюються тим, що реєстри територіальних громад є автономними, мають різне програмне забезпечення і лише частина їх ведеться в електронній формі. Тому отримання інформації з реєстру займає тривалий час, тоді як це можна зробити за кілька секунд.

Крім цього, підставою для реєстрації є не фактичне проживання за тією чи іншою адресою, а наявність права на проживання, і громадяни реєструються не там, де вони насправді проживають, а там, де можуть документально підтвердити своє право.

Відмінні риси нововведень

Декларування місця проживання в Україні запроваджується вперше. Декларування – це повідомлення особи органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом подання декларації в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг («Дія»).

Якщо людина не є власником житла, декларування місця проживання відбувається за згодою власника.

За законом місце проживання декларується:

• у житлі, що перебуває у приватній власності;
• у житлі, призначеному для короткострокового проживання (гуртожитках, військових частинах, соціально-медичних установах тощо).

Реєстрація місця проживання – це внесення за заявою особи, поданою у паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання. Для цього, як і зараз, людина має з'явитися до органу реєстрації або Центру надання адміністративних послуг та мати при собі необхідні документи (паспорт, свідоцтво про народження тощо). У тому числі документи, що підтверджують її право на проживання за цією адресою. А якщо таких не виявиться, реєстрація можлива за згодою власника.

Місце проживання реєструється:

• у житлі комунальної власності, що підлягає приватизації;
• у службовому житлі.

Місце проживання особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації.

Адміністративний збір

За декларування та реєстрацію стягується адміністративний збір у розмірі 1,5% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (на сьогодні 34,05 грн), у разі, якщо людина звернулася у встановлений законом термін.

Якщо з порушенням терміну, то збирання складе 2,5% (56,75 грн).

Зняття з місця проживання, задекларованого чи зареєстрованого, також оподатковується адміністративним збором, який становить 1,5% (34,05 грн). Збір не стягується за реєстрацію місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у спеціалізованих установах, дитячих будинках сімейного типу та у прийомних сім'ях.

Створюється електронний реєстр територіальної громади

Порядок створення, ведення та адміністрування електронного реєстру буде затверджено урядом.

Власники житла мають право безкоштовно отримувати від органу реєстрації інформацію про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання у житлі, що належить їм.

Дані реєстру можуть використовуватися для формування програм соціального та економічного розвитку, зі статистичною метою тощо. Вони мають щомісяця передаватися Державному реєстру виборців.

Окрім цього, дані про чоловіків віком від 17 до 59 років, а також про військовозобов'язаних та резервістів передаються відповідним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (колишнім військкоматам) у порядку, який визначить Кабінет міністрів України. Тобто в перспективі відпадає необхідність для військовозобов'язаних щоразу при зміні місця проживання зніматися з обліку та ставати на облік у військкоматі.

Реєстри функціонуватимуть виключно в електронній формі; паперовий документообіг скасовується.

Свої зауваження щодо цього висловило Головне науково-експертне управління Верховної Ради України. У його висновках зазначається: «Вважаємо такий підхід недостатньо обґрунтованим, оскільки йдеться про накопичення та використання правової інформації, раптова втрата якої може призвести до тяжких порушень у соціальній та правовій взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Тому відповідні реєстри, на наш погляд, обов'язково мають існувати у вигляді фрагментів фізичного світу як юридичні документи, причому в актуальному стані».

У висновках також йдеться про те, що поза детальною регламентацією законопроєкту залишилися питання безпеки реєстру: «Слід враховувати, що можливість спрощеного доступу до різних реєстрів, які містять вичерпну інформацію, має ризик збільшення незаконної зацікавленості сторонніх осіб. Будь-яка система захисту, як показує практика, виявляє згодом свої недоліки і, таким чином, не може гарантувати повного захисту інформації від помилок, вірусів, зловживань».

Поступовий перехід

Наразі ухвалений Верховною Радою закон передано на підпис Президенту України. Більшість його статей, як кажуть у заключних положеннях, набирають чинності з 1 грудня 2021 року.

З початку грудня, як заявив на своїй сторінці в соцмережах віце-прем'єр-міністр – міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров, всі регіони України поступово переходитимуть на електронні форми:

«Що це означає? Якщо ви прописуєтеся там, де проживаєте, зараз достатньо вказати адресу, підписати КЕПом (кваліфікованим електронним підписом. – «ПР»), отримати згоду власника – і все. Це всього 10-15 хвилин вашого часу в онлайні».

Михайло Федоров зазначив, що електронна послуга вже працює у семи містах України: Києві, Харкові, Вінниці, Луцьку, Рівному, Кривому Розі та Маріуполі. Цей проєкт став можливим завдяки Програмі EGAP (швейцарсько-українська програма «Електронне управління для підзвітності влади та участі суспільства»), що фінансується урядом Швейцарії.

Набуття чинності законом, як вважають його ініціатори, дозволить підвищити доступність і зручність адміністративних послуг.

Світлина з відкритих джерел