Передвижники щастя

За часів радянського дефіциту, який торкнувся і масових розваг, виручали цирки й атракціони з країн соціалістичної співдружності, які гастролювали нашими містами та селами

Земляки, яким сьогодні від сорока і більше, з ностальгією згадають свої враження від відвідин НДРівського цирку і чехословацького Луна-парку. А ось ті, хто помолодше, напевно навіть не зрозуміють, про що йде мова. Тим паче і держав таких - НДР і Чехословаччина - вже немає на карті світу. Так що одні нехай згадають, а інші - дізнаються.

Для початку, що ж таке Луна-парк? Це різновид парку розваг, кілька атракціонів, зібраних в одному місці. Перший Луна-парк свою назву отримав від «імені» корабля, який брав участь в атракціоні «Політ на Місяць». Названий корабель був на честь Луни Данді, сестри одного з творців парку Елмера Данді.

У пошуку гострих відчуттів

Так ось, в Маріуполі один з перших Луна-парків з'явився в 1980-х, викликавши серед жителів небувалий ажіотаж. До слова сказати, чехословацькі Луна-парки мали давні традиції. Адже в цій країні взагалі не було стаціонарних атракціонів, тільки пересувні, які фактично були аналогами всім відомих цирків шапіто.

У польоті. Трюки повітряних акробатів завжди викликали захоплення глядачів.

Маріупольців (тоді - ждановців) Луна-парк притягував, як магніт. Незвично, яскраво, святково! Все обертається, рухається та виблискує під популярний музичний акомпанемент. Каруселі, лупінг, автодром, де можна було покерувати справжніми електричними машинками. І не біда, що вони постійно зіштовхувалися одна з одною, влаштовуючи пасажирам легкі струси, і потрібно було докласти зусиль, щоб знову налагодити рух, помахати знайомим рукою, а через півхвилини знову «потрапити в аварію».

Ще одним популярним атракціоном були замки страху, печери і навіть лабіринти. Виглядало це так: на вагонетках тебе вкочували в велике шатро або інший закритий простір, на стінах якого були намальовані жахливі вампіри та інші чудовиська з закривавленими іклами і кігтями.

Під час тряскої поїздки хтось торкався тебе з моторошної темряви, а перед очі різко випливали страшні манекени. Вереск, крики та сміх - у кого на що вистачало нервів. А потім наставав час емоційного та ґрунтовного обміну враженнями.

Чехословацькі парки атракціонів у Маріуполі, як і в усьому Радянському Союзі, користувались неймовірною популярністю, незважаючи на дорогі квитки. Перші розташовувалися на місці нинішнього лугапарка, але частіше - на пустирі, що був на перетині проспектів Будівельників і Леніна (нині - Миру), приблизно в районі нинішньої площі Свободи.

Черги були величезними, радість потрапили всередину юних відвідувачів - неймовірною.

Шапіто, шапіто, шапіто!

Стаціонарного цирку в Маріуполі як немає зараз, так не було й тоді. Проте шапіто приїжджали регулярно. Найпопулярнішим був німецький пересувний цирк «Аерос», який традиційно ставав на якір на іншому великому пустирі - в районі перетину вулиці Бахчиванджи і проспекту Будівельників. Це був найбільший народний цирк НДР. Для своїх літніх гастролей «Аерос» володів чотирма шапіто: одне - чотирьохщоглове діаметром в 52 метри, інше - двощоглове діаметром в 50 метрів, третє - двощоглове діаметром 38 метрів і, нарешті, іподром - овальне шапіто з 12 щоглами.

Вагонний парк цирку мало-помалу виріс до 180 вагонів. Серед них був і шкільний вагон, в якому займалися діти артистів, і пересувна амбулаторія, і вагон-клуб, і вагон з душовими пристроями, і вагон-кухня. Власними силами цирк «Аерос» створив технічне обладнання, що дозволяло показувати водяні пантоміми, а також каток зі штучного льоду площею 120 квадратних метрів.

Цирк місяць гастролював у нашому місті, а потім почав відкривати нові території: Краматорськ, Слов'янськ. Прем'єра «Аеросу» була справді подією для глядачів. Зовнішнє оформлення цирку, його інтер'єр, ефектні номери, та й вся організація гастролей була святковою і вражаючою.

Мотополет у кулі

Але були ще одні гастролі: на перетині проспекту Будівельників і бульвару Шевченка встановлювали невеликий намет всередині з кулею з решітки.

Суть атракціону: мотогонщики набирали швидкість і зі страшним гуркотом носилися по вертикальних стінках, здійснюючи петлю Нестерова. А ми, затамувавши подих, хвилювалися, аби сміливці не впали, і ворожили, як вони зможуть фінішувати, залишившись цілими та неушкодженими після таких трюків. На щастя, все закінчувалося вдало. Але от питання: якщо через десятиліття показати нам, вже сильно дорослим і мало вразливим, ті ж шоу, чи зможемо ми знову відчути той захват і безтурботне щастя?

Сміливість і сила. Тендітна актриса на слоні - співпраця чи дресирування?

Мило та весело. Виступ кумедних пуделів дітям на радість.

Скоро на арену. Як і справжнім артистам, перед виходом слонам теж потрібно налаштуватися.

Парк атракціонів. Від незвичайних емоцій дорослі ставали трохи дітьми.

Гострі враження. У звичайному житті будь-хто б втік від такої великої змії, а в цирку всі ставали хоробрими.