Пам'ятаючи про війну, мріємо про мир

Маріуполь відзначив 76-ту річницю Перемоги над нацизмом, квіти до пам'ятників героям Другої світової покладають вже правнуки ветеранів війни

Розцвів бузок, розпустилися червоні маки. До Маріуполя прийшла ще одна весна. Травень знову приносить нам спогади про фронтові дні, героїв, які не повернулися, і Велику Перемогу над нацизмом. Через багато років народна пам'ять жива - знову й знову спалахує вічний вогонь, звучать військові пісні, і прізвища солдат, які пішли назавжди, на пам'ятках вкривають червоні квіти.

У пам'ятні травневі дати в Маріуполі згадували, як змінила Друга світова війна хід історії для ряду країн, скільки принесла смертей і страждань для мільйонів людей, як відбилася на долі кількох поколінь.

«Поки ми пам'ятаємо - вони живі»

У День пам'яті та примирення, 8 травня, маріупольці поклали символічні маки з лампадками до пам'ятника Жертвам фашизму.

Світлина Аліни Комарової. Забувати не можна. «Пам'ятаючи про тих, хто вже пішов, піклуватися про живих», - Вадим Бойченко разом із маріупольцями поклав квіти до монумента Воїну-визволителю.

«Минуло 76 років, але пам'ятати про ті страшні події все так само важливо. У ті роки навіть нерівність сил не зломила наших дідів. Характер і мужність допомогли їм зробити великий подвиг. Після перемоги вони знову прийняли виклик - відбудували міста. Зціпивши зуби, наші дідусі й бабусі йшли вперед. Вони - символ стійкості та любові до Батьківщини. Ветерани - приклад для нас і наших дітей», - підкреслив Вадим Бойченко.

9 травня городяни йшли до пам'ятника Воїну-визволителю.

«Сказати все про ту війну не вдасться ніколи, не існує міри, якою можна виміряти ступінь трагізму, але й героїзму, проявленого людьми», - з цим твердженням, сказаним під час покладання квітів до пам'ятника Воїну-визволителю, погодиться кожен. Важко переоцінити значення дати закінчення кровопролитнішої війни в історії людства. Війни, яка все далі й далі відходить в історію. Але жива пам'ять про тих, кому випало випробування жити в той час і в кого не було іншого шляху, окрім як боротися. За себе, за свою землю, за життя майбутніх поколінь.

Прикордонник Сергій Жилов, нині на заслуженому відпочинку, який прийшов покласти квіти до монумента, зазначив: «День Перемоги - не тільки велика історична подія, для мене це ще й особиста дата. Пишаюся тим, що ношу ім'я дідуся, який воював з перших днів і загинув, захищаючи Ленінград. Пам'ятаймо і вшановуймо всіх воїнів, які наближали цей день».

Учениця школи №30 Катерина Мізеніна, учасниця військово-патріотичного клубу «Юний прикордонник», чула про війну від своєї бабусі: «Тоді вона була ще маленькою, але багато пам'ятає та розповідає. Згадує свого брата, який чудово співав, він пішов на фронт і не повернувся».

«У нашій родині є кілька старих чорно-білих фотографій, які дивом збереглися, коли моя бабуся, тоді ще дитина, разом зі своєю мамою змушені були залишити будинок і бігти від війни», - розповіла учениця школи №65 Олена Лавриненко.

«Наші ветерани - учасники Другої світової війни назавжди залишаться для нас героями, прикладом мужності, героїзму, який вони проявляли заради нас, аби ми жили під мирним небом, - прокоментував міський голова Вадим Бойченко. - Важливо, щоб на прикладі їхньої сили, відваги виховувалися наші діти та не забували, яку ціну заплатив наш народ. Тим небагатьом ветеранам, які сьогодні серед нас, - довгих років життя та здоров'я, а всім маріупольцям у цей день хочеться побажати жити в злагоді й взаєморозумінні, любові та повазі один до одного».

Низький уклін героям

За традицією напередодні 8 і 9 травня депутати Блоку Вадима Бойченка зустрічаються з ветеранами, вітають маріупольські сім'ї та згадують героїв. У минулу п'ятницю вони поклали квіти до пам'ятного знаку Жертвам фашизму.

Світлина Аліни Комарової. Квіти - полеглим. Щороку маріупольці приходять до пам'ятника Жертвам фашизму - напередодні 9 Травня пам'ять загиблих вшанували депутати.

Маріупольці діляться: для кожного з них День Перемоги - особливе свято. У будь-якій сім'ї є свій герой, яким пишаються, свої спогади про далекі сорокові. Народний депутат України Сергій Магера розповідає: «Пам'ять про війну мені передала мама - вона в ті роки була підлітком і бачила військовий Маріуполь. Тому для мене День Перемоги завжди був святом, яке зворушує душу і змушує цінувати мир. Це день, коли у людей з'явилася надія на майбутнє».

Символічно, що майже одночасно з депутатами квіти до пам'ятника принесли діти - третьокласники школи №29. Це означає, що для всіх поколінь пам'ять про перемогу однаково важлива і кожен прагне сказати спасибі.

Директор - головний редактор газети «Приазовський робочий», депутат районної ради Олена Калайтан вважає: «Дуже важливо шанувати пам'ять загиблих і дякувати ветеранам! За ці травневі дні ми встигли привітати кілька десятків сімей. Важко передати, з якими сльозами радості та подяки нас зустрічають пенсіонери. Для них наша увага дуже важлива».

Депутат міської ради Ірина Дудіна також принесла квіти до пам'ятника. Вона впевнена: у тих, хто не пам'ятає минулого, немає майбутнього, і важливо зберегти пам'ять про Перемогу. «Ветерани захищали Батьківщину від загарбників, і забувати їх не можна. Для нас вони хранителі пам'яті, наші герої, які гідні поваги».

Здоров'я та оптимізму

Від Блоку Вадима Бойченка всі учасники військових дій отримали продуктові набори - подарунки передали до спілок ветеранів, доставили особисто пенсіонерам. Одна з тих, хто приймав вітання, - Ніна Каргальцева.

«Коли маму вивезли до Німеччини, мені було чотири роки. Дитинство було дуже важким, я рано почала працювати. У двадцять років уже був син на руках», - згадує Ніна Іванівна. Незважаючи на нелегку долю, жінка ніколи не втрачала оптимізму та й зараз тримається бадьоро.

Олена Калайтан передала подарунки від Блоку Вадима Бойченка та побажала Ніні Іванівні якомога довше зберігати позитивний настрій: «Дякую, що ми народилися на світ, що ви відбудували наше місто та країну. Низький уклін вам і довгих років життя!»

Хто хоче жити, той перемагає

97-річний Василь Ломський звик у всьому досягати результату. На фронті відзначився, удостоївшись ордена Вітчизняної війни I ступеня, ордена Червоної Зірки, медалі «За Перемогу над Німеччиною». У мирний час під час роботи в цеху КВПіА меткомбінату «Азовсталь» його фотографія була поміщена на дошку пошани - за ряд раціоналізаторських пропозицій і сумлінну працю. Маючи чимало хобі для душі, дивував друзів прекрасними картинами - вони і зараз прикрашають стіни його будинку, а також грою на баяні і навіть віршами.

Напередодні Дня Перемоги Василь Петрович у парадному піджаку з орденами та медалями приймав вітання від представників меткомбінату «Азовсталь». Вшановувати ветерана та вручити пам'ятні подарунки приїхали директор із закупівель Борис Любич і голова профкому підприємства Юрій Дорошенко. «Стільки уваги!» - посміхався ветеран.

«Ми пам'ятаємо, цінуємо і намагаємося виправдати ту довіру, яку старше покоління дало нам, молодим металургам, щоб відповідати високому стандарту честі, який ви показали нам», - сказав Борис Любич.

Чи пам'ятає Василь Ломський 1943 рік, коли був розподілений у 108-му дивізію 308-го гвардійського полку кулеметником? Звісно, що так. І бої за Каховку, і поранення... Але хороших спогадів, що гріють душу, куди більше.

У Василя Петровича - внучка та двоє правнуків, з якими він із задоволенням грає в шахи, намагаючись навчити тому, що перемоги не бувають випадковими.

У своєму вельми поважному віці Василь Петрович продовжує жваво цікавитися тим, що відбувається у світі і в рідному Маріуполі. Як розповіла невістка Тетяна, він не пропускає жоден свіжий номер «Приазовського робочого», читаючи без окулярів. Взимку сім'ю не обійшов коронавірус, але їхній дідусь знову довів, що він стійкий боєць. «Лікувалися вдома. Виконував дихальну гімнастику, зарядку та переміг недугу завдяки своїй життєстійкості», - зазначила Тетяна.

Відвідували представники меткомбінатів «Азовсталь» та імені Ілліча й інших ветеранів. Ветеран війни Нінель Немировська, яка працювала в роки війни санітаркою, а після в фінансовому відділі меткомбінату імені Ілліча, теж приймала привітання.

У тих, хто був свідком самого першого Дня Перемоги, 9 травня 1945 року - хвилюючий і великий для народу день, від спогадів мимоволі навертаються на очі сльози, кажуть ветерани.

«Річниця Перемоги над фашистськими загарбниками - це не тільки радісне свято, але й сумне, тому що наших ветеранів з кожним роком залишається все менше. Металурги шанують і пам'ятають наших героїв», - зазначила виконуюча обов'язки директора з соціальних питань меткомбінату імені Ілліча Олена Кондалова.

Світлина Людмили Єрмішиної. День спогадів і поздоровлень. Учасник бойових дій Василь Ломський з Юрієм Дорошенко, головою профкому меткомбінату «Азовсталь», де ветеран працював багато років.