Останній мемориал художника Віктора Кофанова

Автор «левітанівських» пейзажів, скромний лірик подарував рідному місту майже сотню картин.

Поєднання таланту, працьовитості та вимогливого ставлення до своєї творчості - риси, завдяки яким Віктора Кофанова навіть найдосвідченіші майстри пензля називають патріархом серед художників Маріуполя.

Мрія, що стала всім життям

6 березня нинішнього року Віктору Кофанова виповнилося 80 років. Майстер пейзажу, натюрморту, жанрових сцен і портретів - він володів різними художніми техніками, від малюнка і олійного живопису до офорта, гравюр та інших рідкісних нині технік друкованої графіки.

Ще хлопчиком мріяв стати художником, після уроків поспішав на заняття в ізостудію при Палаці культури імені Карла Маркса, в якій викладав живописець Микола Ктиторов. Після школи влаштувався працювати на завод важкого машинобудування слюсарем, потім була строкова служба в армії. Після поступив у Саратовське художнє училище, яке закінчив з відзнакою.

Уже в 1972 році робота Кофанова експонувалася на всесоюзній художній виставці молодих художників в столиці. А через рік його гравюра на картоні «Вулиця Архипа Куїнджі» демонструвалася на першій республіканській художній виставці «Меморіал Архипа Куїнджі» в його рідному Маріуполі.

Зараз на четвертому за рахунком «Меморіалі» знову експонується пейзаж Віктора Кофанова «Село Мелекіне». Виставка пейзажу за ці майже півстоліття з республіканської стала міжнародною, а майстерність живописця, відточена роками, не меркне у зібраннях прославлених авторів.

У Художньому музеї імені Архипа Куїнджі зберігаються майже 100 картин Віктора Кофанова, які він подарував рідному місту. 

«І не тільки дбайливо зберігаються в сховищі, а й будуть повертатися до глядачів на наступних виставках, - відзначала директорка художнього музею Тетяна Булі. - Ми не забуваємо покійних художників, тим паче що роботи Віктора Івановича дійсно заслуговують на увагу - прекрасна «пушкінська» серія або серія пленерних робіт, привезена з творчої поїздки в Прибалтику».

Романтичний реалізм

У зрілі роки Віктор Кофанов віддавав перевагу масляного живопису, звертаючись до багатьох жанрів - пейзажу, натюрморту, портрету, жанрової сцені.

У колективних виставках художник брав участь багато разів. Але персональну дуже довго не наважувався проводити - друзі його буквально вмовляли, і не один рік. Приурочені до ювілеїв живописця вернісажі отримали безліч захоплених відгуків.

Маріупольський художник Василь Коренчук, який добре знав Віктора Івановича, відзначав: «Кажуть, не можна навчити бути художником - з цим даром потрібно народитися. Природні ландшафти Приазов'я або архітектура старої частини міста - Кофанову, безперечно, вдавалися пейзажі. Я б назвав його стиль не просто реалізмом, у ньому є щось від манери Левітана - простий, на перший погляд, пейзаж, який «чіпляє», запам'ятовується. Віктор був майстром на всі руки - і рами, і підрамники робив сам, і по Кальміусу сплавлявся... У цих подорожах він теж завжди мав під рукою фарби і пензель. Захоплювався і поезією, сам іноді римував».

Пейзажі Кофанова запам'ятовуються тим, що в них присутня людина або ж сліди її присутності. Ці деталі не просто доповнюють картину, а запускають асоціації, «говорять» з глядачем. Такий прийом використовував і видатний пейзажист Ісаак Левітан - його вчитель, не менш відомий художник Олексій Саврасов завжди підкреслював, що саме людський слід робить пейзаж живим, багатошаровим. Сучасні пейзажі зазвичай зовсім безлюдні, часто схожі один на інший, і часом лише яскраві фарби або незвичайна техніка змушують глядача зупинитися. Стара школа брала іншим - її секрети Віктор Кофанов забрав із собою.

«Майстер відійшов у вічність, але з нами назавжди залишиться пам'ять про творця і його значна творча спадщина», - написав голова Маріупольської організації Національної спілки художників України Сергій Баранник.

«Маестро був добрим, щедрим і гостинним чоловіком», - з теплотою згадував маріупольський мистецтвознавець і друг художника Олександр Чернов.

Світлина Аліни Комарової: Бачив красу всюди. Від вулиць старого Маріуполя до Балтії - Віктор Кофанов запам'ятовував на папері й полотні безліч дивовижних місць.