Різні, але єдині

На Сході ми говоримо кукурудза. На Закарпатті вам скажуть мелай. У Полтаві ми їмо галушки, а на Гуцульщині – банош. На Різдво наш тато несе на спині ялинку, а прикарпатський – в’яже дідух. І якщо ви коли-небудь об’їздите всю країну, то не знайдете однакових краєвидів. Та неважливо де: на березі Азовського моря чи на схилах Карпат, на кручах Дніпра чи у замках Тернополя – ми виховуємо наших дітей українцями. Разом молимося за бійців, разом мріємо про добробут. Щиро любимо нашу країну – кожен по-різному, і всі так само.

22 січня 1919 року УНР і ЗУНР об’єдналися – на уламках двох імперій поставала нова європейська держава. Підписаний акт Злуки свідчив – в усі віки українці мріяли бути разом. Сьогодні ця мрія справдилася, але нас продовжують роз’єднувати. Ділити на Схід і Захід, бандерівців та східняків. Ці міфи зникнуть, коли ми будемо більше подорожувати та спілкуватися, пізнавати історію та плекати культуру. Коли кожен з нас, як у живому ланцюгу, простягне руку сусіду і повірить в єдину національну ідею.

Сьогодні в незалежній Україні історію об’єднання пам’ятають. Багато років у Маріупольському краєзнавчому музеї зберігається прапор, який у 1990 році власноруч пошили члени маріупольської організації «Просвіта». З ним вони брали участь у акції «Живий ланцюг», що з’єднала Львів та Київ.

«Для нас це місток у минуле. Символ зв’язку Східної та Західної України», – говорить директор музею Наталя Капустнікова.

На світлині Аліни Комарової:  Боротьба триває. Навіть зараз ми продовжуємо захищати нашу свободу та недоторканність кордонів.

Що означає соборність для кожного з нас? У святковий день на це питання відповідають відомі маріупольці.

Заступник міського голови Маріуполя Сергій Захаров:

«Для мене цей день – символ сили і єдності нашої України. Тільки разом ми зможемо йти вперед, відповідати на всі виклики сучасності. Завжди надавав великого значення цьому святу. Ця дата – ще одне підтвердження того, що завдяки нашій згуртованості ми впевнено дивимося у майбутнє. В успішне майбутнє Маріуполя і України».

Начальник Головного управління Національної поліції в Донецькій області генерал поліції третього рангу Микола Семенишин:

«22 січня 1919 року – важлива дата в історії нашої держави. Вона має значення для кожного з нас. Адже саме цей день став символом об’єднання України. День, коли український народ, який був розділений упродовж століть, визволився з неволі й возз’єднався на своїй землі в єдиній українській державі. Я вважаю, що це вияв волі українців, джерело незламного духу, гідності та незалежності. Всіх українців вітаю зі святом, бажаю миру й Божої Благодаті!»

Директорка – головна редакторка газети «Приазовський робочий» Олена Калайтан:

«Для мене соборність – це не лише спільна територія нашої держави. Передусім це спільні цінності. Єдине прагнення українців жити у вільній країні та докладати власних зусиль для того, щоб вона була успішною. Справжня соборність – це готовність дбати про добробут одне одного, долати перешкоди й розбіжності та разом працювати над втіленням цілей. У нашому місті ми звикли жити однією сім’єю. Неважливо, хто ти: грек, українець, вірменин – якщо у тебе в серці є Маріуполь, ми в одній команді. Вірю, що така згуртованість можлива в усій країні – від Києва до Львова».

Директор Донецького академічного обласного драматичного театру Володимир Кожевніков:

«Акт Злуки УНР і ЗУНР – це перша законодавча спроба об’єднати розділену країну в єдину державу. Україна – Богом дана нам земля, і сьогодні ми – єдиний народ зі всіма атрибутами державності. На жаль, її становлення затягнулося надовго і було досить складним, воно триває й досі. Але люди, які живуть у нашій країні, розуміють: наша держава єдина і неподільна. Для мене це непорушна річ».

Командир 503-го окремого батальйону морської піхоти, підполковник Вадим Сухаревський:

«Єдина, неподільна, процвітаюча Україна – для мене святе, це те, заради чого я живу і що присягнувся захищати. Ми і зараз відстоюємо право називатися єдиною державою. Впевнений, що в майбутньому ми будемо жити мирно. Роз’єднання Сходу і Заходу – абсолютно надумана пропаганда проросійських сил. Вже п’ять років я живу в Маріуполі, а родом – з Закарпаття. До цього служив у Львові, багато часу прожив у Харкові, Києві, Дніпрі. У різних регіонах є відмінності стилів життя, проте головна ідентичність українця – любов до свого дому, турбота про свою родину і свою країну – скрізь однакова».

Світлина Аліни Комарової:  Символ єдності. Цей прапор пошили саме для акції «Живий ланцюг» у 1990 році.