Розриваючи замкнуте коло / Суспільство Маріуполь / PR.UA . Маріуполь

Остання газета "Приазовський робочий" від 23 лютого 2022

03кві'25

четвер

Людмила Єрмішина

19бер'21 13:01

Від складних життєвих обставин не застрахований ніхто - на підтримку соціальних служб зможе розраховувати будь-яка маріупольська родина, яка опинилася в уразливому положенні.

Робота соціальних служб найчастіше непомітна. Результат праці вчителя, лікаря або касира – помітно одразу. А ось чим займаються соцпрацівники, більшість має лише туманне уявлення. У громадській думці одержувачі їхньої допомоги - алкоголіки, наркомани та дармоїди, які, мовляв, «самі винні».

Насправді це далеко не так. Нещодавно маріупольський Міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді опублікував у Facebook серію життєвих історій, яка наочно показує, наскільки різними можуть бути причини зневіритися, втратити надію й сенс життя. «Приазовський робочий» пропонує читачам дві історії з коментарями фахівців, які, можливо, зруйнують стереотипи. Імена героїв змінено.

Просити про допомогу - не соромно

«І що, дадуть мені брошурку почитати про здоровий спосіб життя? Призначать психолога для балаканини про психологічну травму? Але мені за житло платити нічим! Які психологи?» - так вважала Олена, немолода, але ще не пенсійного віку жінка з інвалідністю.

Вона перенесла кілька операцій, на які довелося брати кредити. За житло та комунальні послуги накопичилися великі борги, через які вона не могла претендувати на субсидію - замкнуте коло. Близьких, які могли б допомогти, у неї немає, а скромного доходу від допомоги з інвалідності ледь вистачає на найнеобхідніше.

«Вона прийшла на особистий прийом до заступниці міського голови, яка і направила жінку до нас. Але хоча Олена сама звернулася, вона спочатку була в напруженому психологічному стані, - розповіла директорка Кальміуського районного центру соцслужб для сім'ї, дітей та молоді Людмила Огороднікова. - Маючи досвід роботи з людьми, ми готові до того, що вони часом поводяться пасивно-агресивно, провокують, і прагнемо згладжувати ці кути для досягнення результату - вивести діалог у конструктивне поле. У випадку з Оленою потрібні були в тому числі консультації психолога, а період соціального супроводу зайняв півроку».

У подібних випадках працівники соціальної служби не тільки складають акт обстеження побутових умов і розробляють план виходу людини зі складних життєвих обставин, а стають для підопічних повноцінними представниками їхніх інтересів: відвідують від їхнього імені різні установи, збирають необхідні довідки та документи. Якщо необхідна присутність самої людини, то залучається така послуга, як «соціальне таксі».

У результаті проведеної роботи для Олени були укладені договори реструктуризації, подані заяви на оформлення субсидії. Змінився настрій і самої жінки: у майбутнє вона дивиться з куди більшим оптимізмом, стала посміхатися і навіть готується до проходження навчання в Маріупольській школі підприємництва, яку їй порадили соціальні працівники.

«Вона буде жити»

У дитячі будинки малеча потрапляє різними, часом дуже дивними шляхами.

Оля була бажаною дитиною. Мама Наталя й інші члени сім'ї ще до її появи на світ зібрали «придане» - від шкарпеток до ліжечка й коляски. Майбутня мама під час вагітності проходила всі необхідні обстеження та огляди, і до сьомого місяця все йшло гладко. Раптом під час планового УЗД жінка дізналася новину, від якої в неї підкосилися ноги: у її дівчинки важка патологія головного мозку. Настільки важка, що зазвичай діти з таким діагнозом помирають протягом перших тижнів або місяців життя, а до цього вимагають спеціального догляду. Коли дівчинка народилася й Наталі запропонували віддати новонароджену до будинку дитини, де їй забезпечать необхідний догляд, жінка погодилася.

«Не нам судити про вчинки інших - це одне з головних правил у соціальній роботі. Наталю можна зрозуміти: яка мати погодиться бачити, як її довгоочікувана дитина вмирає в неї на руках, не в силах хоч чимось допомогти? - прокоментувала директорка центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Центрального району Рита Мадаліц. - Після пологів ми пропонували їй допомогу, але вона не йшла на контакт».

Наталя повернулася до роботи й регулярно переказувала гроші своїй мамі, яка відвідувала внучку та привозила все необхідне - суміш, памперси, засоби гігієни, ліки. Минув деякий час, дівчинка розвивалася за віком, вчасно навчилася тримати голову, перевертатися, гуліти. Посміхалася, коли бачила бабусю. У сім'ї з'явилася слабка надія - може, все не так погано? Наталя сплатила візит і консультацію лікаря з Києва, який оглянув дівчинку в будинку дитини й дав висновок - страшний діагноз виявився помилкою. Дівчинка, можливо, і буде трохи відставати від однолітків, але про швидку смерть й мови не йде, як і про постійну потребу в спеціальному догляді.

«Допомога соцслужб добровільна та безкоштовна, ні до чого не зобов'язує. Ми відкриті для всіх, хто відчуває, що потребує поради або підтримки», - Любов Гальченко, директорка Міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Наталя рішення прийняла відразу: якщо спеціальний догляд Олі не потрібен, треба якнайшвидше забрати її додому. Але виявилося, що підписати документи на тимчасову передачу дитини в дитячий будинок (навіть не втрачаючи батьківських прав) набагато легше, ніж повернути власну дитину, всупереч логіці та здоровому глузду. Жінка почала боротьбу з бюрократичною машиною, яка тривала не один місяць. Спочатку одна, потім разом із родичами, потім з адвокатом. Але нічого не виходило - система не хотіла відпускати дитину.

«На одному з засідань комісії у справах дітей, яка розглядала діло, я і побачила вперше Наталю, вона вже була доведена до відчаю, емоційно виснажена, на межі нервового зриву, - продовжує Рита Мадаліц. - Спочатку їй здавалося, що всі служби згуртувалися проти неї, хочуть позбавити її батьківських прав, не вірила, що хтось допоможе їй, тим паче безкоштовно. Розмова була довгою та важкою, родичі виплескували накопичені за місяці біль, відчай, але все-таки вирішили спробувати».

З підключенням соціальної служби ситуація не вирішилася відразу - переговори, зустрічі, узгодження зайняли ще кілька місяців, а кількість паперів, довідок, телефонних дзвінків обчислювалася сотнями. І в якийсь момент загальна наполегливість перемогла - мамі дозволили забрати своє дитя. Коли через деякий час Наталя разом з новознайденої дочкою прийшли в соціальну службу провідати співробітників, маленьку Олечку важко було впізнати - дівчинка буквально розцвіла в сім'ї.

Поінформований - значить озброєний

Чорні смуги можуть траплятися в житті кожного, але, якщо вони перетворюються в чорну діру, вже потрібна допомога професіоналів. Може людина або сім'я вийти зі складних життєвих обставин без сторонньої допомоги, залежить від багатьох чинників - підтримки близьких, здоров'я, фінансової «подушки безпеки» і так далі. А також і від самих обставин. Одна справа, наприклад, просто втратити роботу, зовсім інша, коли до цього додається важка хвороба.

«Навіть якщо людина не самотня, її рідні та друзі можуть не знати, як реально допомогти, які дати поради, адже найчастіше вирішальну роль відіграють консультації професіоналів, у тому числі юристів, психологів, лікарів і таке інше. Ми це можемо забезпечити, - розповіла директорка Міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Любов Гальченко. - Легше допомогти на ранніх стадіях кризи».

Уляна Токарєва, глава правління Маріупольського союзу молоді, засновниця організації «Рада жінок Донеччини», у минулому довгий час очолювала маріупольський Міський центр соцслужб для сім'ї, дітей та молоді, згадує, що така комплексна підтримка в нашому місті була не завжди.

«Сьогодні кожна громада сама вирішує, якою буде система соціальних послуг для сімей, які живуть на її території. І за останні 15 років таке бачення дуже сильно змінилося. По-перше, з'явилися професійні фахівці з соціальної роботи, які на перше місце ставлять інтереси сім'ї, - зазначає Уляна Токарєва. - Саме наявність таких фахівців дозволила Маріуполю прийняти навантаження в 2014 році, допомогти десяткам тисяч переселенців і місцевим сім'ям, постраждалим від обстрілів. По-друге, місто почало створювати соціальні послуги, а не просто спиратися на гарантовані державою соціальні виплати».

Топ статті