Сам не гам та іншому не дам

Нинішній рік відкриває цікаві перспективи для Маріуполя та Приазов'я не тільки в частині благоустрою та реалізації інфраструктурних проєктів, а й у сфері розвитку туристичної галузі. Створення Маріупольського району з його радою і адміністрацією повинне лише зміцнити інвестиційні плюси для подачі та реалізації проєктів у партнерстві з державними та міжнародними фондами.

Цілком логічно, що в Приазов'ї є свої місця тяжіння, свої туристичні магніти, які можуть і повинні викликати інтерес всієї України - наш унікальний парк Меотида і заповідник на Білосарайській косі, прибережна територія, що стартує від Мелекіна аж до кордону Бердянського району Запорізької області. Свої корективи вносить збройний конфлікт, що триває й досі і не дозволяє зараз говорити про розвиток логістики водного транспорту і підприємництва (а білий прогулянковий теплохід, погодьтеся, виглядав би на водах Азовського моря просто чудово), але все це - теж перспектива, хотілося б сподіватися, що не дуже далека.

Якщо подивитися трохи ближче і торкнутися такої делікатної теми, як приватна власність, особливо «застовблених», дорогих маріупольському серцю, старовинних історичних будівель, то не завжди все так просто, як хотілося б. Крім фантастичних грошей і часу, яких потребує будь-яка реконструкція історичних будівель, є ще небажання власників йти на діалог і приймати компромісні рішення.

У місті безліч таких прикладів - на нещодавній дискусії з представниками маріупольської громадськості PROтуризм ми говорили, звичайно ж, і про історичний центр Маріуполя, і про перспективи його відновлення. Володіючи місцевими архітектурними шедеврами, власники дуже часто не вкладають грошей у підтримку та утримання таких будівель. Крім будинку Нільсена біля Міського саду у нас на очах з кожним роком руйнувався прекрасний особняк по вул. Пушкіна, колишній Будинок радіо. Перейшовши в приватні руки, він виявився покинутим. Тут селилися бомжі, були пожежі, і майже третина будівлі вже завалена. Рейди поліції і громадських працівників, забиті залізними листами вікна, звичайно ж, справу не врятували. І навіть зараз, дивлячись на тонко виконану кладку і залишки ліпнини, залишається лише шкодувати, що Маріуполь втратив таке чудове приміщення - частинку своєї історії.

І такі приклади не поодинокі. Зараз в законодавчому полі тільки починають з'являтися юридично вірні інструменти для діалогу з власником, що володіє будівлею, але покинув його на вірну смерть. Дуже часто бажання таких власників купити - з тим, щоб перепродати дорожче, в результаті призводить до втрати значної для міста будівлі як такої.

Проте, впевнена, що слідом за сучасним центром міста поступово дійдуть руки і до його старовинної частини. У найближчій перспективі реконструкція торкнеться кільця у ДТСААФ, колишньої ринкової площі, з якої колись і починало зростати наше місто. Нова лендмарка Маріуполя - площа Ринок - стане символічною відправною точкою і в розвитку туристичного потенціалу старовинного Маріуполя, з його купецькими будиночками, що зберігають різьблення на затертих вхідних дверях, поїдених корозією часу дверних ручках і щаблях, правдиво розповідають нам про Маріуполь, який цього року відзначить вже свій 243-й день народження.