«Тече вода в синє море…»

Що ми знаємо про автора пам'ятника Тарасу Шевченку, встановленого в Маріуполі 20 років тому?

10 березня виповнилося 160 років від дня смерті видатного українського поета, художника, етнографа Тараса Шевченка. Земний шлях Кобзаря обірвався рано - в 47 років, але його твори навічно вписані в золотий фонд української літератури.

У минулому році Міністерство закордонних справ України офіційно зареєструвало національний рекорд за кількістю пам'ятників видатному українцю Тарасу Шевченку за кордоном - 78 статуй в 42 країнах світу. В Україні ж налічується 1256 пам'ятників Кобзарю. У нинішньому, 2021 році виповнюється 20 років із дня відкриття маріупольського монумента.

Пам'ятники - до круглих дат

Дуже часто поява того чи іншого монумента якщо не продиктована подією, то приурочена до якої-небудь дати. Перший пам'ятник Тарасу Шевченку - кам'яне погруддя - з'явився в Маріуполі в 1964 році, до 150-річчя від дня народження українського поета. Його встановили на проспекті Миру навпроти Театрального скверу.

Світлина Аліни Комарової: Більше ніж поет і художник. Площа біля пам'ятника Тарасу Шевченку як ніяка інша підходить для проведення мітингів у дні загальнодержавних свят.

Скульптурна статуя поета, прозаїка, художника й етнографа у повний зріст з'явилася також до круглої дати - 10-ї річниці Незалежності України, на перетині бульвару Шевченка і проспекту Металургів. Урочисто відкрили його 24 серпня 2001 року під час мітингу, на якому були присутні сотні городян, писав про цю подію й «Приазовський робочий». Був серед почесних гостей і автор пам'ятника - заслужений художник України Олександр Вітрик.

У створенні монумента брали безпосередню участь архітектори Андрій Кадиров та Едуард Андрушкевич. Пам'ятник виготовлений із залізобетону й облицьований листовою міддю, встановлений на постаменті з чорного і червоного граніту. Його висота - 2,5 метра.

Автор зобразив Тараса Шевченка сидячи, зануреним у власні думки. «Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, що не кидайте хоч ви мене при лихій годині», - мимоволі спадають на думку рядки Кобзаря. Здається, так, у глибокій задумі, він пробув уже досить довго і, можливо, встиг щось накидати в блокноті, який тримає на колінах. Щоденник - це або чернетки віршів, або повістей, можна тільки здогадуватися.

Вважається, що поет зображений у віці 33 років - у цей час Тарас Григорович перебував у засланні в Новопетрівській фортеці (нині Форт-Шевченко), у казахському степу, на березі Аральського моря. Незважаючи на заборону писати та малювати, він все-таки створив ряд нових творів за період заслання.

Доповнити пам'ятник плакучою вербою було ідеєю скульптора - розлогі гілки цього дерева пом'якшують лінії монумента. Без зелені взимку Кобзар виглядає суворіше.

Від меморіалу до паркових скульптур

Чим же відомий художник і скульптор Олександр Вітрик?

За інформацією відкритих джерел, він народився 17 квітня 1941 року на Полтавщині, закінчив Київський художній інститут. Його педагогами були народні художники, відомі скульптори свого часу Іван Макогон і Михайло Лисенко.

Більшу частину життя Олександр Вітрик провів у Житомирі, де і помер у 2008 році, на 67-му році життя. Більшість створених ним пам'ятників також встановлена в Житомирі та давно стала візитівками обласного центру. Наприклад, скульптурна композиція «Водограй Космос», яку жителі міста називають просто: фонтан «Космонавт». Автор створив образ космонавта, що виходить через люк космічного корабля у відкритий космос.

Пам'ятник Івану Франку, що встановлений перед Житомирським держуніверситетом, що також носить ім'я видатного письменника. Пам'ятник заслуженому лікарю України Олександру Гербачевському - на території Житомирської обласної лікарні. Паркові скульптури «Лісова пісня» та «Чорнобиль» прикрашають житомирський парк.

Олександр Вітрик - співавтор пам'ятника жертвам фашизму в меморіальному комплексі «Бабин Яр» у Києві. У цій масштабній скульптурній композиції значиться три учасники, в тому числі і згаданий учитель Вітрика - академік Академії мистецтв Михайло Лисенко, а також ще один його учень Віктор Сухенко.

Пам'ятники Вітрика є в Миколаєві (воїнам, загиблим під час форсування Південного Бугу) та Чуднові (воїнам-афганцям). Відомо, що пам'ятник Тарасу Шевченку в Маріуполі має «двійника» - в райцентрі Лугини Житомирської області. Художник створював скульптури до останніх років і в кожну вклав частинку своєї душі.

Світлина Аліни Комарової: Бетон і бронза. Скульптор Олександр Вітрик працював над пам'ятником у маріупольській художньій майстерні разом зі своїм братом, серпень 2001 року.