Але для нього самого набагато важливішими за особисті нагороди були власні критерії. І планку він підняв надзвичайно високо: найкращим повинен бути не тільки меткомбінат, але і рідне місто. Але найголовніше для Володимира Семеновича - в пріоритеті завжди людина, будь це співробітник меткомбінату або житель міста.
Пам'ять про Володимира Семеновича Бойка живе в наших серцях - час, коли він очолював металургійний комбінат імені Ілліча, в Маріуполі називають епохою Бойко.
Шлях по кар'єрних сходах Володимира Бойка деякі називають феноменальним: простий хлопчина з робочого селища Садки зумів вирости від слюсаря і майстра (після навчання без відриву від виробництва в металургійному інституті) до начальника листопрокатного цеху. У 1990-му він очолив металургійний гігант, змінивши на посту генерального директора Миколу Гурова. Володимир Семенович керував найбільшим підприємством країни близько чверті століття, зумівши в складних економічних умовах зберегти трудовий колектив і вивести меткомбінат в лідери галузі, істотно підвищивши якість виробленої продукції, зробивши її конкурентоспроможною та затребуваною на світових ринках.
Іллічівцям заздрили металурги інших регіонів. Висока зарплата, гарне і дешеве харчування в їдальнях, медична страховка, можливість відпочивати не тільки на узбережжі Азовського моря, але й в Криму, де підприємство купило санаторій, та інше робило меткомбінат імені Ілліча зразковим роботодавцем. Була у Володимира Семеновича мрія - зробити з металургів середній клас, і цю мрію він цілеспрямовано здійснював.
Свого часу Володимир Бойко підняв на ноги майже всі господарства Приазов'я, а також окремі господарства в Криму та низці сусідніх областей. Оновив техніку, відродив тваринництво, відремонтував у селах школи, клуби, магазини, дитсадки.
Меткомбінат імені Ілліча під керівництвом Володимира Семеновича був партнером міста в цілому ряді проєктів, які навіть зараз на тлі стількох перетворень у Маріуполі залишаються знаковими й улюбленими городянами місцями. Це і найбільший критий спорткомплекс в Україні - на проспекті Нахімова, і Екстрим-парк. А скільки вкладено в ремонти шкіл, лікарень, дитсадків і доріг за довгі роки!
За таке небайдуже ставлення до рідного міста маріупольці і любили Володимира Семеновича і завжди зустрічали його на різних заходах оплесками. За відкритість, демократичність, рідкісну для характеру першого керівника, та ще такого великого підприємства, Володимира Семеновича називали народним директором. А фірмове бойківське «Хай вам щастить!» у Маріуполі стало крилатим висловом.
Особливе місце в житті легендарного керівника займав футбол. Він зробив величезний внесок у розвиток дитячого, міського та українського футболу. Тисячі хлопчиків отримали можливість грати на майданчиках, побудованих за рахунок меткомбінату імені Ілліча. У 2001 році був фактично заново зведений стадіон «Іллічівець», який приймав матчі Кубку УЄФА, побудований стадіон «Західний», на якому юнацька збірна України проводила переможний Євро-2009, критий спорткомплекс.
Сьогодні в пам'ять про легендарного маріупольця стадіон «Іллічівець» носить ім'я Володимира Бойка. Незабаром цю спортивну площадку чекають кардинальні перетворення, як і багато інших об'єктів у Маріуполі, який продовжує стрімко розвиватися. Здається, Володимиру Семеновичу сподобався б новий вигляд улюбленого міста.
Світлина Миколи Коляди: З увагою до кожного, з турботою про все місто. Про Володимира Бойка пам'ятають як про людину, просту в спілкуванні, яка цінила чесність і прямоту та щиро любила Маріуполь.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)