У школі й стіни допомагають

Чому так складно вчитися дистанційно та чому важливо визначитися з майбутньою професією раніше, ніж у випускному класі

Вже більше року, як українські школярі періодично змушені вчитися поза навчальним закладом через пандемію COVID-19. Зараз установи освіти в Маріуполі знову пустують, а епідситуація залишається досить напруженою. Відновлення повноцінного навчального процесу чекають усі: діти, їхні батьки, педагоги.

Не за горами закінчення вже другого навчального року, протягом якого траплялися періоди дистанційного навчання. Як це вплинуло на успішність школярів? Які проблеми дистанційки вдалося вирішити, а які - не вирішуються? І чи тільки пандемія винна в тому, що без п'яти хвилин абітурієнтам буде складно поступити на бажану спеціальність?

Потурання як компенсація недоотриманих знань

Верховна Рада України вирішила звільнити 11-класників від обов'язкової державної підсумкової атестації (ДПА). Якщо випускника влаштовують його річні оцінки, він може не проходити атестацію, якщо немає або якщо планує вступати до університету - здає ЗНО.

А на сайті Президента України йде голосування за петицію від батьків школярів, які пропонують «накинути» всім учням по 10 балів до результатів ЗНО через зниження рівня освіти на дистанційці.

«Система освіти України зіткнулася з такими викликами: низька адаптивність до дистанційного формату навчання, відсутність компетенцій щодо використання технічних засобів у вчителів, відсутність систематизованого способу подання інформації, відсутність більшості занять, погана якість викладу матеріалу. Зазначені проблеми призвели до неналежного рівня отриманої освіти», - мотивує свою пропозицію автор петиції.

Світлина Аліни Комарової. До зустрічі в класі. Після віртуального спілкування з педагогом школярі повинні самостійно працювати. 

Тим часом у минулому році порогові бали «склав / не склав» для ЗНО і так були знижені. Так, в 2019 році з математики пороговий бал був 11 - його подолали 81,5%, а в 2020-м - 9, його подолали 87,3. З англійської мови було 19 балів, стало 17: відсоток тих, хто подолав поріг, збільшився з 87,3% до 92,6%. З хімії бал знизили з 16 до 13 - відсоток успішно складеного ЗНО в 2019 році був 86%, в 2020-м - майже 90%.

Завдяки таким поблажкам тих, хто провалився на ЗНО, більше не стало - але всі розуміють, що вимоги до знань знижуються. І невідомо, чи не опустять планку ще нижче.

Погляд батьків, репетитора й методиста

Зі зрозумілих причин батьки не критикують вчителів своєї дитини за «неякісні знання». Педагоги теж висловлюються обережно, лише натякаючи, що батьки по-різному ставляться до організації навчання вдома. І ті й інші розуміють, що звинувачувати один одного в даній ситуації некоректно, адже всі виявилися в одному човні.

Мати учениці сьомого класу Марина Білоусова каже: «Під час дистанційного навчання обходимося самі, без допомоги репетиторів. Але крім підручників і відеоконференцій з учителями використовуємо ще багато додаткового матеріалу - довідники, інтернет. У результаті дитина з-за комп'ютера не встає практично цілий день, це величезне навантаження на хребет і зір.

Дочка каже, що на дистанційці важче, ніж у школі, більше втомлюється, нудьгує за однокласниками. Удома буває непросто змусити себе сісти за уроки, а обсяг завдань великий, адже потрібно пройти і те, що давалося б на уроках у школі, і домашнє завдання. Рятує те, що я вдома - з молодшим сином, можу допомогти, нагадати, підказати. А як тим, хто йде на роботу і залишає дітей самих?»

Не всі справляються самі, особливо в старших класах, якщо потрібно підтягнути окремі дисципліни, без репетитора не обійтися. Журналіст зв'язався з репетитором математики, аби почути неупереджену думку про те, як вчать у школах міста. Тетяна Володимирівна не викладає в жодній з них - вчить виключно індивідуально.

«Не можу сказати, що останнім часом звертатися за послугами репетитора стали частіше. Справа в тому, що сама система так влаштована, що вчитель у школі не може підлаштуватися під кожного з 30 учнів. Одні схоплюють швидко, іншим потрібно набагато більше часу.

Усе вирішує мотивація самої дитини. Якщо захоче - вийде, ні - тоді навіть репетитор не допоможе. Те, що скасували ДПА, на мій погляд, позбавить мотивації випускників дев'ятих класів.

Але справжня проблема в тому, що діти навіть в 11-му класі не знають, на кого підуть вчитися, яка професія їм цікава і де вони бачать своє місце в житті. Отже, не знають, які предмети для них повинні стати головними. Визначатися треба хоча б у класі восьмому-дев'ятому, щоб мати запас часу для підготовки до вступу», - вважає репетитор.

«Хто трудився, готувався, той не відстав навіть на дистанційному навчанні, - аналогічну думку висловила й консультант Центру професійного розвитку педагогів Юлія Махова (раніше ця посада звучала як методист. - Прим. ред.). - Рік тому школи, звичайно, не були готові до такого формату роботи, але тепер уже засвоїли необхідні інструменти, виробили систему. Ми, педагоги, і зараз продовжуємо обговорювати між собою цю тему, обмінюємося досвідом, напрацюваннями, ділимося корисними порадами на всіх наших заходах».

Диван не порівняти з партою

Практикуючі вчителя, з одного боку, визнають, що дистанційний формат давався їм нелегко, з іншого - відзначають, що ні для них самих, ні для дітей використання цифрових сервісів більше не становить такої складності, як рік тому. І це, безумовно, плюс: як допоміжний засіб дистанційні уроки можуть бути корисними. Але як єдиний канал зв'язку вчителя та учнів це може бути лише недовгим вимушеним заходом.

«Перший час було складно, але тепер діти втягнулися, звикли. Дистанційні уроки проходять щодня, за розкладом, - розповіла вчитель початкових класів школи №66 Наталія Гусаренко. - Сучасні діти деколи краще за дорослих знаються на техніці, але вчитися в класі їм, звичайно, і цікавіше, і веселіше».

«Їм хочеться спілкування, живих емоцій, ігор, біганини по шкільних коридорах, - додає вчитель 2-го класу Галина Тимченко. - Вранці, на онлайн-конференціях, у нас завжди стовідсоткова «відвідуваність». Ця віртуальна зустріч усього класу задає настрій на цілий навчальний день. Почути напуття вчителя, відповісти на питання - це дуже важливо зараз. Тримаю зв'язок із дітьми постійно».

«У мене - перший клас, а в цьому віці авторитет вчителя високий, як і відповідальність. Дітки дуже стараються, кожному хочеться бути "гордістю класу"», - каже вчитель Оксана Гурова.

«Дистанційне навчання не подобається ні дітям, ні батькам, ні нам, вчителям, - констатувала вчитель початкових класів Таїсія Крапіневіч. - У класі я бачу реакцію дітей на новий матеріал, розумію, наскільки вони засвоїли інформацію. Як вони вчаться вдома, ми не бачимо. Матеріалу багато. Деякі хитрують - списують готові відповіді. Ще одна сторона - ненормально, що стільки часу діти проводять перед моніторами. У цьому році у нас половина класу - в окулярах. У школі ми стежимо за поставою, рівнем освітленості, на зір немає такого навантаження. Удома ж вони можуть сидіти близько до екрану і навіть лежати. Комп'ютери та планшети діти використовують для ігор, перегляду відео, а тепер ще й для навчання».

Таке явище, як хоумскулінг, тобто домашнє навчання, існує, і в Україні воно з недавнього часу теж стало законним. Але ніде і ніколи такий формат не ставав масовим. Однак при всіх його недоліках він допомагає стабілізувати епідемічну ситуацію, не допускаючи системного наростання захворюваності. Це зберігає життя, і перш за все бабусь і дідусів нинішніх школярів. При цьому можливість вчитися все-таки є, а будь-яка дистанційка коли-небудь закінчується.

Світлина Аліни Комарової. Дзвінок на урок. Учитель початкових класів ЗОШ №66 Таїсія Крапіневіч починає день з ранкової онлайн-зустрічі зі своїми учнями.