У всьому має бути здоровий глузд / У прес-клубі ”ПР” / PR.UA . Маріуполь

- Сергію Васильовичу, які законопроєкти порядку денного, що зачіпають безпосередньо інтереси Маріуполя, розглядає зараз Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, в якому ви працюєте?

- Порядок досить насичений, але особливої уваги для Маріуполя заслуговують три законопроєкти. Перший з них - №5128, про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо використання екологічного податку.

Вважаю цей проєкт для нашого міста більш позитивним, ніж діючі на сьогодні норми. Йдеться про перерозподіл податку та формування в державному бюджеті України екологічного фонду.

Безумовно, це «плюс». Тому що з 2014 року екологічні платежі абсолютно на екологію не використовуються. Вони потрапляють у загальний фонд державного бюджету і витрачаються в невідомому напрямку.

Законопроєкт пропонує перерозподілити екологічний податок наступним чином: якщо зараз у міському бюджеті залишаються 25%, то буде 30% платежів; в обласному - 50%, у державному бюджеті - 20%, які направлять на формування екологічного фонду.

Такий розподіл я розглядаю як проміжний хід: за великим рахунком, ми повертаємося до пропорцій, які діяли до 2014 року. Але цього я вважаю недостатнім, оскільки основна частина платежів, на моє переконання, повинна залишатися на місцевому рівні, щоб вирішувати завдання щодо поліпшення екологічної ситуації.

Якщо цей законопроєкт хоча б частково позитивний, то наступні два, крім шкоди для економіки, нічого не принесуть. Зокрема, проєкт закону №4167, про попередження, зменшення та контроль забруднення, яке виникає в результаті промислової діяльності, зобов'язує український промисловий сектор перейти на нові жорсткі європейські нормативи викидів і змінити технології за дуже короткий період часу - чотири роки. Тоді як країни ЄС здійснювали поступовий, протягом декількох десятиліть, перехід на нові екологічні норми при активній державній підтримці. Польща, наприклад, переходила 20 років, Словаччина - 17 років. Але до сих пір у цих та інших країнах для деяких своїх підприємств дозволяється відступ від європейських норм викидів.

Українським підприємствам потрібно не чотири роки, а більш тривалий період переходу - як мінімум 15 років.

Світлина Аліни Комарової. Відверто про головне. У прес-клубі «Приазовського робочого» народний депутат України Сергій Магера завжди готовий відповісти на будь-які запитання читачів.

Чотири роки - це нереальний термін, оскільки для зміни технологій необхідні величезні інвестиції. На прикладі Маріуполя: в екологічну модернізацію аглофабрики металургійного комбінату імені Ілліча Група Метінвест направила інвестиції в сумі 160 мільйонів доларів; цей проєкт почався ще в 2012 році і був реалізований у повному обсязі до кінця 2020 року.

Сліпе копіювання європейських нормативів, як це пропонує законопроєкт, може катастрофічно позначитися на економіці країни і поставити ряд промислових підприємств перед загрозою закриття. Наприклад, щоб відповідати новим нормам, повинна бути закрита вся коксохімічна промисловість країни.

Формальною підставою для прийняття законопроєкту є необхідність імплементації Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Але директива - не догма, це орієнтир, а не те, що повинно бути перенесено в наше законодавство «під копірку».

На мій погляд, законопроєкт №4167 абсолютно не готовий до розгляду у Верховній Раді, він потребує комплексного доопрацювання. Проти сьогоднішньої редакції виступає екологічний комітет при Федерації роботодавців України, ряд громадських організацій, а також всі, хто добре розуміє критичні наслідки його прийняття для економічної безпеки країни. А це - закриття підприємств, скорочення робочих місць, зниження податкових і експортних надходжень, зростання соціальної напруженості в промислових містах.

Монобільшості в парламенті необхідно «включити» прагматику і, перш ніж розглядати проєкт закону, доручити уряду провести оцінку необхідних інвестицій для досягнення підприємствами пропонованих норм; напрацювати рішення про джерела інвестицій - і тільки після цього визначити терміни та диференціювати нормативи, щоб досягти екологічних цілей з урахуванням сталого розвитку української економіки.

Нарешті, третій законопроєкт - №3091, про державний екологічний контроль. Він пропонує створення Державної екологічної інспекції - колосального монстра, який буде виведений з-під впливу закону про державний нагляд у сфері господарської діяльності та схильний до значних корупційних ризиків.

«УКРАЇНІ ВКРАЙ НЕОБХІДНА МУДРА ТА ВИВАЖЕНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ ВІТЧИЗНЯНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА, ІНАКШЕ МИ СТАНЕМО СВІДКАМИ ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇКРАЇНИ. СПОДІВАЮСЯ, ЩО ПЕРЕМОЖЕ ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД»
Сергій Магера, народний депутат України

Проєктом дозволяється перевіряти суб'єкт господарювання в будь-який час доби, вночі, у святкові та вихідні дні, без присутності представника підприємства. Інспектор може накладати штраф від півмільйона до понад п'ять мільйонів гривень. А штраф за недопущення до перевірки може перевищити санкції за самі екологічні порушення. При цьому рішення про проведення перевірки може прийматися за заявою фізичної особи без будь-якої підстави.

Все це створює дисбаланс інтересів держави, громадян і суб'єктів господарювання та перетворюється в інструмент тиску на бізнес. Тому наша депутатська група, а також Федерація роботодавців України та інші організації виступають проти законопроєкту в сьогоднішній редакції. Не можна шляхом збільшення штрафів в дві тисячі разів і створення контролюючого органу з високими корупційними ризиками домогтися поліпшення екології.

- А чи піднімається питання про те, щоб використовувати європейський досвід партнерства держави і бізнесу, коли підприємствам зменшують податок, але при цьому зобов'язують використовувати кошти виключно на екологічну модернізацію?

- Якраз про це я говорив керівництву нашого комітету, який точніше було б назвати бюджетним, а не екологічним, оскільки в основі завжди стоять тільки гроші, штрафи, виплати, а екології самої по собі просто немає. На рівні держави Україна немає жодної екологічної програми. У тому ж Європейському союзі екомодернізація проводилася в умовах довгострокової визначеності і при активній підтримці з боку держави - за рахунок державних субсидій, дотацій, податкових пільг, повернення податків, пільгових кредитів, грантів та інших інструментів. Наша група народних депутатів зараз проводить активну роботу з комітетами Верховної Ради, в тому числі з питань економіки та національної безпеки, з тим, аби переконати монобільшість зняти обидва законопроєкти на доопрацювання.

Україні вкрай необхідна мудра і виважена державна політика підтримки вітчизняного товаровиробника, інакше ми станемо свідками деіндустріалізації країни. Сподіваюся, що переможе здоровий глузд.

Для ефективності податкової амністії необхідна довіра до державних інститутів

- Напередодні парламент схвалив у першому читанні пакет законопроєктів, ініційованих Президентом України Володимиром Зеленським, щодо податкової амністії. Як ви вважаєте, чи спрацює на практиці основна мета: щоб люди, які здійснювали в минулому помилки, заплатили державі один раз, поповнили бюджет мільярдами гривень і потім відчували себе спокійно, ставши на шлях сумлінних платників податків?

- Насправді я вітаю такий підхід, він застосовувався й успішно застосовується в багатьох країнах, розвинених і не дуже. Тому що дійсно така проблема є в Україні: ні для кого не секрет, що деякі громадяни ховають свої доходи від оподаткування; гроші виводяться з країни. Запропоновані Президентом і підтримані парламентською більшістю ініціативи націлені на те, щоб змінити ситуацію.

Але в даному випадку все базується на довірі до державних інституцій. Якщо є довіра, цей інструмент знаходить підтримку. Якщо немає довіри, то число охочих «очиститися» і приплив грошей до державного бюджету буде не таким великим, як на це розраховують.

У сьогоднішній ситуації досить складно визначитися. З одного боку, на рівні керівництва країни постійно лунають заяви про підтримку інвесторів і приймається відповідне законодавство. З іншого - заяви РНБО про необхідність націоналізації. Наприклад, з 1995 року підприємство «Мотор-Січ» - це фактично приватна компанія, тим не менше понад чверть століття потому, в 2021 році, говориться про те, що цей актив буде повернуто в державну власність. Будемо говорити чесно: для багатьох це стало тривожним дзвіночком з приводу доцільності вкладати інвестиції.

Чи спрацює податкова амністія? У мене є певні сумніви, але все ж будемо сподіватися, що спрацює.

Суперечки з приводу Метінвест Політехніки нагадують протести проти Ейфелевої вежі

- Судячи з того, як люто активісти перетворюють на балаган відкриті дискусії, організовані муніципалітетом з будівництва університету «Метінвест Політехніка», в Маріуполі більше не залишилося інших проблем. А як ви на це дивитесь?

- Дуже щільно працюючи в Маріуполі, я знаю, що проблеми у городян, звичайно ж, є. До мене на прийом звертаються люди з різними питаннями, що зачіпають їхні життєві інтереси. Допомагаю з їхнім вирішенням юридично, в тому числі з нарахуванням пенсій, квартирних проблем і багатьох інших.

Що стосується будівництва університету, то Метінвест запросто міг би запропонувати його Запоріжжю або Кривому Рогу - це вигідніше з точки зору логістики. Чому в Маріуполі? Тому що це візитна картка Донбасу. Інвестиції в будівництво - це «плюс» для нашого міста. А що стосується сумнівів у площі забудови, я не сумніваюся, що вони не вийдуть за намічені сьогодні кордони.

Університет, який буде зведений на місці зруйнованого літнього кінотеатру, я більш ніж упевнений, стане пам'яткою Маріуполя. Легка, сучасна будівля, побудована з металу та скла за найсучаснішими технологіями - маріупольці тільки виграють від цього. Я знаю, що буде благоустрій Міського саду, якого він давно потребує, і перетворення його на справжню перлину Приазов'я.

Мимоволі напрошуються історичні аналогії: будівництво Ейфелевої вежі до Всесвітньої виставки 1889 року в Парижі. Громадськість, у тому числі відомі діячі культури, прийняла проєкт в багнети, стверджуючи, що залізна вежа буде придушувати історичний архітектурний стиль столиці. Але минув час, і творіння Гюстава Ейфеля стало самим впізнаваним символом Парижа.

Упевнений, що університетському будинку Метінвест Політехніки судилося стати одним з найкрасивіших символів Маріуполя, і сподіваюся, що депутати міської ради приймуть виважене та справедливе рішення.

У всьому має бути здоровий глузд

«Плюси» і «мінуси» підходів до екології

Для ефективності податкової амністії необхідна довіра до державних інститутів

Суперечки з приводу Метінвест Політехніки нагадують протести проти Ейфелевої вежі