Життя з чистого листа

Тисячі сімей, які втратили дах над головою на тимчасово непідконтрольній Україні території, знайшли другий дім в місті Марії.

Сім років тому населення Маріуполя почало стрімко зростати, і на сьогодні наше місто прийняло майже 100 тисяч тимчасових переселенців. Рятуючи свої сім'ї від російської агресії, люди збирали найнеобхідніше і переїжджали в різні міста України. Маріупольці приймали всіх з відкритою душею - передавали продукти, одяг, розселяли людей в гуртожитках і приймали у себе вдома. Кожен з переселенців сподівався, що скоро повернеться додому, але війна йде до цих пір. Тисячі тимчасових переселенців стали новими маріупольцями – так їх називають в нашому місті не випадково, адже вони почали нове життя в Маріуполі, полюбили наше місто назавжди за його сучасність, креативність і натхненність, за його характер, за прагнення протягнути руку допомоги у важкій ситуації.

Пандемія коронавируса, збільшення вартості газу, електроенергії, скорочення робочих місць і зарплат, високі ціни на продукти – все це відбилося на кожному з нас. Як зараз живеться тим, хто змушений починати життя з нуля?

В порядку черги

Сьогодні вже чимало переселенців отримали тимчасове житло.

З 2017 року в Маріуполі стартувала програма з придбання житла для тимчасових переселенців і цільова соціальна програма підтримки «Маріуполь з турботою про вас», яка передбачає юридичну, психологічну, реабілітаційну допомогу, обслуговування, патронаж, надання житла, транспортування людей з інвалідністю.

І вже в 2017-му після реконструкції будівлі та капітального ремонту в Маріуполі відкрився перший в Україні гуртожиток для переселенців на вул. Гугеля. Кошти на ремонт виділило місто та європейські партнери.

«У гуртожитку може проживати одночасно 75 осіб. Люди живуть в ньому безкоштовно, за договором соціального найму, який передбачає сплату тільки комунальних послуг», – уточнила директор департаменту по роботі з активами Маріупольської міськради Світлана Штенда.

На вулицях Менделєєва і Червономаяцькій також розташовані два будинки для тимчасових переселенців, які були реконструйовані і обладнані новими меблями, – вони відкрилися в 2018 році.

«Будівлі були повністю оновлені, в кожній квартирі є все необхідне для життя: холодильники, пральні машини, пічки, шафи», – підкреслює Світлана Штенда.

У цих двох будинках 39 соціальних квартир. Чотири з них обладнані під потреби людей з інвалідністю. Всього ж для вимушених переселенців в Маріуполі куплено 183 квартири. Житло отримали 222 сім'ї.

Квартири для переселенців купують на вторинному ринку. Програма забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб за рахунок вторинного ринку почалася в 2017 році. Вона передбачає спільне фінансування міста і області. Раніше кошти держсубвенції і місцевого бюджету розподіляли навпіл. Зараз місто виділяє 30%.

На обліку надання житлових приміщень для проживання внутрішньо переміщених осіб (ВПО) знаходиться 887 сімей. Процедура постановки на квартирний облік для нових маріупольців проста і прозора: в Центр надання адмінпослуг подається пакет документів (копії паспорта, ідентифікаційний код, довідка ВПО), за спеціально розробленою Кабміном України бальною системою оцінюються потреби сім'ї. Наприклад, сім'я з неповнолітніми дітьми, в якій є вагітна жінка або пенсіонери, отримує додаткові бали і має більше шансів просунутися в черзі.

«У поточному році Маріупольська міська рада планує взяти участь в реалізації субвенції на будівництво ще одного житлового будинку для тимчасово переміщених осіб на умовах спільного фінансування», – розповіла Світлана Штенда.

У свою чергу, департамент соцзахисту Донецької облдержадміністрації за 2019-2020 роки перерахував 11 млн грн грошової компенсації 41 потерпілому, житлові будинки яких зруйновані в результаті надзвичайної ситуації воєнного характеру, заподіяної збройною агресією Росії.

Відчуваємо, що ми вдома

Маріуполь – лідер серед міст України за кількістю квартир, придбаних для переселенців за програмою фінансування тимчасового житла. Сьогодні в місті зареєстровано понад 98 тисяч ВПЛ. Історії людей, які несподівано залишилися без житла і роботи, пробирають до сліз.

У складне становище потрапили переселенці Катерина і Олександр Шуранови. Коли почалися бойові дії в Донецьку, сім'я була змушена покинути місто. Понад п'ять місяців Катерина і Олександр з однорічним сином Кирилом жили в Бердянську. Потім переїхали в Маріуполь і знімали житло.

«Ми шість разів міняли квартиру, коли приїхали в місто. Не щастило – то підвищувалася вартість оренди, то доводилося виселятися, тому що господарі вирішили продавати квартиру. Кожен день ми думали про те, що нас знову виселять, і не могли спокійно спати», – поділилася Катерина.

У 2018 році її чоловік Олександр знайшов інформацію про маріупольської програмі тимчасового житла для ВПЛ. Сім'я сумнівалася, але все ж подала документи. У липні 2019 року переселенцям подзвонили і дуже коротко повідомили, немов це звичайна справа, – забирайте ключі. Квартира знаходилась в Кальміуському районі, і це було не зовсім зручно – жінці було важко добиратися на роботу в Приморський район, а дитині в школу. Написали заяву з проханням обміняти отриману квартиру на аналогічну в іншому районі, якщо раптом хтось відмовиться. Через місяць прийшла позитивна відповідь, і молода сім'я змогла знову відсвяткувати новосілля.

«Нарешті ми змогли облаштувати своє житло, речі більше не лежать в картонних коробках, і ми не збираємо щомісяця валізи, – зі щасливою посмішкою говорить Катерина і додає: – Ця квартира – порятунок. Заспокоює те, що нас ніхто не вижене. Ми нарешті відчуваємо себе вдома».

Зараз син Кирило ходить вже до другого класу і займається в музичній школі по класу флейти. Голова сім'ї Олександр – військовий, Катерина працює в жіночій консультації. Разом сім'я любить гуляти в оновлених парках: «Маріуполь стрімко розвивається. Тут є де відпочити. Ми вдячні міській владі за допомогу, надану таким, як ми».

Невидимі люди

Здається, зовсім нещодавно Широкине було курортним селищем на березі Азовського моря. Там проводили відпустку українці, будували дачі. Місцева школа була затребуваною, до неї приїжджали на шкільному автобусі діти з сусіднього села Бердянського. В даний час від Широкиного залишилася тільки назва: всюди згорілі, напівзруйновані будинки з вибитими вікнами, старі меблі прямо посеред вулиць. Жити там не можна, та й ніде, а доступ в селище закритий. Широкине – остання лінія української оборони на підступах до Маріуполя. Воно залишається однією з найгарячіших точок на лінії бойових дій.

Більшість шірокінцев переїхали в Маріуполь, разом з евакуацією вони автоматично набули статусу переселенців. Представник громади Широкиного Тетяна Подібна каже, що разом з довідкою переселенця всі жителі отримали безліч клопотів.

«По відношенню до нас застосовують перевірки з метою визначити, чи не повернулися ми до колишнього місця проживання, і нікому немає діла в державі, що нам і повертатися нема куди. По всій лінії зіткнення наше село – єдине, в якому вже п'ять років не проживає жоден житель, – зазначає Тетяна Подібна. – Багато шірокінци хочуть повернутися додому, і я теж хочу. Живу в Маріуполі з чоловіком, донькою та онукою. Нам доводиться всім збирати гроші, щоб оплатити комунальні послуги і оренду квартири. Рятуючи життя дітей і людей похилого віку, під обстрілами і розривами снарядів ми покидали свої рідні домівки. Їхали екстрено – без речей і документів, сподівалися, що через кілька днів повернемося, але цього не сталося».

Широкинська громада дуже дружна, вони регулярно збираються, щоб обговорити нагальні проблеми, допомогти один одному.

Голова Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Віктор Очеретин розповів, що райадміністрація намагається надавати жителям селища всебічну допомогу: «Ми намагаємося підтримувати морально і матеріально переселенців з Широкиного і робимо все можливе. Це не тільки соціальна підтримка, а й увагу - організуємо свята, збори, дітям виділяли подарунки на новорічні свята. Наші двері завжди відкриті для шірокінців з їхніми зверненнями».

Виші-переселенці Донбасу

У Маріуполі до 2017 року працювало лише два великих виші - технічний і гуманітарний. Незважаючи на те, що місто так близько відчуває подих війни, воно стійко прагне розвиватися, бути перспективним для молоді, інвесторів, для кожного маріупольця. Обрати професію до душі можна у восьми університетах міста, три з них вимушено покинули Донецьк в 2014 році. Донецький національний медичний університет, Донецький юридичний інститут МВС України та Донецький державний університет управління змогли відкритися в нашому місті завдяки амбітним цілям і чітким графіками їх виконання.

У Маріуполі вишам були надані навчальні корпуси і облаштовані гуртожитки. У підсумку в місті з'явилися зовсім нові напрямки. Спочатку Донецький медуніверситет одержав у розпорядження лікарню, де до сих пір студенти проходять практику, проводять дослідження разом з кращими професорами. Цей крок вирішує проблему нестачі медперсоналу в місті, виховуючи ціле покоління нових, талановитих лікарів.

Донецький юридичний інститут відкрив факультет підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції в 2016 році. Навчальний заклад розмістився на базі Маріупольського училища професійної підготовки працівників міліції. У 2020 році ДЮІ став повноцінним юридичним університетом з пропискою в Маріуполі. Основною адресою юридичної університету став саме Маріуполь, а не Кривий Ріг, бо виш - донецький, і було дуже важливо зберегти прив'язку до регіону.

Донецький державний інститут управління відкрив для Маріуполя нові перспективи в рамках муніципальної програми «Новий муніципалітет». Маріуполь зміг залучити в апарат управління міста молодих фахівців з новими поглядами і підходами.

Перш за все переїзд донецьких вишів приваблює студентів з різних міст України. Молодь знаходить свою професію і самореалізується в нашому місті. Виші стали для нас однією з точок економічного зростання, під них була підтягнута робота шкіл. Релокація вищих навчальних закладів створила додатковий потенціал для розвитку Маріуполя, допомогла залучити кваліфіковані кадри з числа тимчасово переміщених осіб, забезпечила приплив молоді в місто для навчання і дозволила підготувати молодих фахівців для роботи в міських установах.

На обліку

У Маріуполі зареєстровано 99 776 внутрішньо переміщених осіб, в тому числі:

28 947 – особи працездатного віку;

4 128 – особи з інвалідністю;

14 076 – діти;

52 625 – пенсіонери.

Фото Аліни Комарової: Підтримали в Маріуполі. Медичний працівник Світлана Рижкевич приїхала до нашого міста з Павлополя. Близько трьох років тому її сім'я отримала окрему квартиру у відремонтованому будинку на вулиці Менделєєва.