- Крістін, скільки років вашому театру? Хто входить в команду?
- Наш театр діє вже 14 років, але нинішній склад сформувався 4 роки тому. Наша команда об'єднує акторів, музикантів, літераторів. Наймолодшому учаснику - 17 років, найстаршому - 25. В основному, це студенти, серед них є майбутній лікар і програміст. Всі вони талановиті - один прекрасно співає, інший - пише музику, їх енергія, інтерес до творчості дуже об'єднує. Ми далекі від традиційного розуміння театру, і шукаємо власні шляхи, в тому числі пишемо свої сценарії.
- Чи є у вас власне приміщення для показів?
- Ні, свого майданчика ми не маємо. У Берліні близько 300 різних театрів, і конкуренція надзвичайно висока, а вартість оренди - досить висока. Але ця обставина дає нам можливість бути по-справжньому вільними - часом влаштовуємо покази в місцях, на перший погляд зовсім не пристосованих для показу вистави - на горі або в бункері. Такі незвичайні майданчики обирають й інші колективи, і глядачам це подобається, адже вони отримують подвійну порцію вражень - від нового для них місця і від постановки.
Оскільки ми повністю незалежні, постійного фінансування немає, ми його шукаємо з різних джерел. Наприклад, щоб приїхати до вас в Маріуполь, ми звернулися до краудфандінга - зібрати необхідну суму допомогли добровільні внески наших друзів, глядачів і не тільки.
- А скільки коштують квитки на ваші покази?
- Часто ми проводимо відкриті покази, безкоштовно. При бажанні глядачі можуть зробити благодійний внесок - актор просто проходить між рядами з капелюхом. Якщо спектакль платний, то ціна на квиток не перевищує 10-15 євро. В академічних державних театрах, звичайно, дорожче: найдешевші квитки стартують від 20 євро - за місце на балконі або на далеких рядах, а в перших рядах партеру - до 100 євро. І на експериментальний, і на класичний театр є свій глядач.
- Як ви опинилися в Україні?
- З введенням карантину ми не могли працювати, все зупинилося. Опинившись в закритому просторі, задумалися про те, як переживають локдаун схожі на нас колективи в інших країнах. Знайти шлях і можливість допомогти один одному - чому не місія? У Берліні я познайомилася з куратором театральної програми ГОГОЛЬFEST Андрієм Палатним, він і запропонував нам участь у фестивалі. Під час першого візиту в Україну ми побували в Дніпрі. Сподобалося - вирішили продовжити, вже в Маріуполі. Саме Андрій розповів нам про «Театроманію». Почалося співробітництво онлайн - ми понад рік спілкувалися, репетирували. Через карантин довго не могли приїхати, і дуже засмучувалися. Нарешті ми зустрілися по-справжньому!
Як ви вже знаєте, наша спільна робота називається «Маріупольська рапсодія» - вона стала частиною нашого дослідницького проекту «11 запитань до України», започаткованого ще на попередньому фестивалі. «Рапсодію» ми ставили разом з Антоном Тельбізовим, разом працювали і над сценарієм. У показі задіяні актори «Театроманіі» і Ogalala kreuzberg, нас приїхало дев'ять осіб. Скоро ви самі все побачите.
- Чи є в Німеччині фестивалі, подібні ГОГОЛЬFEST?
- Дійсно схожих - немає. Є фестивалі сучасного мистецтва різних напрямів, з якимись незвичайними «фішками» - на зразок танцювальної вечірки в лісі. Але щоб в такому масштабі, і відразу декількох напрямків - немає. Організатори ГОГОЛЬFEST не бояться ризикувати, йдуть на сміливі експерименти, вони в хорошому сенсі божевільні.
- На Ваш погляд, чи змогла б «Театроманія» конкурувати з подібними молодіжними театрами в Берліні?
- Я думаю, що так. Насправді у «Театроманіі» і німецьких незалежних театрів є багато спільного. Але що мене по-справжньому здивувало - так це те, що, не спілкуючись однією мовою, під час репетиції актори так легко знайшли спосіб взаємодії, на мові мистецтва. Порозумілись з першого погляду.
- Чи встигли подивитися Маріуполь?
- Частково. В основному, я проводжу час тут, де ми репетируємо і будемо проводити показ (Центр сучасного мистецтва «Готель «Континенталь»). Тут прекрасна атмосфера, вирує життя - йде підготовка до фестивалю, тут же діти займаються в гуртках. Для нас настільки цікаво бути тут, займатися улюбленою справою, що ні екскурсії, ні кафе, ні шопінг особливо не приваблюють. Втім, дещо в Маріуполі вже встигло вразити - це чудові коти, яких можна бачити, здається, всюди.
Раніше PR.UA детально розповідав про театральні програми фестивалю ГОГОЛЬFEST.
Світлини надані Антоном Тельбізовим
14 липня 2022
25 березня 2022
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)